Висновок

Аналізуючи життєвий шлях Адольфа Гітлера, розумієш, що у цієї людини було безліч не тільки фізичних хвороб та проблем, а й психологічних. За допомогою психоаналітичних теорій З. Фройда та теорії Е. Фромма можна певним чином пояснити ті чи інші його вчинки. Наявність у Адольфа Едипового комплексу пояснюється його сексуальним потягом до матері та ненавистю до батька у ранньому дитинстві. Також тоді почали закладатись основи нарцисизму. Невдачі при вступі на навчання спричинили його образу на весь світ та приховане бажання помститися, він хотів довести усім що є найкращим. Жінки у його житті ніколи не посідали особливого місця, вони слугували лише для задоволення фізичних потреб, що він робив різноманітними способами, йому подобалося не лише завдавати болю їм, а й коли ті завдавали фізичного болю йому, хоча існують також версії про нетрадиційну орієнтацію Гітлера. Але через власний нарцисизм він ніколи не зміг би полюбити когось так, як любив себе. На рахунок некрофілії, то за допомогою теорії Е. Фромма, зрозуміло, що та і справді мала місце у його житті. Адже жорстоке ведення війни, радість від того що кількість жертв зростає, часте милування фотокартками вбитих і закатованих, "расова теорія" свідчать про її наявність. Дослідження лише деяких проблем у психіці А. Гітлера мене дуже вразило, страшно навіть подумати що ще можна виявити, якщо досліджувати її більш детально.