Вередування та впертість дітей дошкільного віку

курсовая работа

Вступ

Із проблемою дитячого вередування та впертості стикаються майже всі батьки. Перший, а тому найважчий «пік вередування» припадає на вік від 2 до 5 років. Звісно, всі сімї більш або менш успішно, набиваючи купи ґуль і псуючи нерви, намагаються впоратись з цими проблемами, але більшість батьків не знають, як правильно їх вирішувати і як правильно долати ці поведінкові явища. В цьому і полягає актуальність обраної мною теми.

Практично всі батьки знають про проблеми, повязані з перехідним віком у дітей. Але мало хто підозрює, що таких критичних періодів в житті дитини буде декілька і перший наступає в три роки. Цю кризу ще називають кризою упертості коли дитина починає усвідомлювати і проявляти своє я.

В три роки дитина починає усвідомлювати себе як окрему особу, чого не було раніше. До цього вона була як би невідємна від своїх батьків, особливо від мами. Ось тут то і зявляються капризи, впертість, негативізм, агресивність. Це дуже важкий для батьків період. Дитина може закочувати істерики. Навіщо вона це робить ? Вона перевіряє з одного боку себе, на що вона здатна, а з другого боку - пізнає міру дозволенного: як далеко в своїх вимогах їй дозволять зайти батьки ?

Останнім, перш за все, необхідно запастися терпінням. Пригнічувати силою різні прояви кризи трьох років не можна у жодному випадку. Можна спровокувати у дитини розвиток невпевненості в собі. Потрібно допомогти малюку подолати цей важкий період. Йому не можна говорити тільки "не можна", йому обовязково потрібно говорити "можна". Маленькому чоловічку важко пережити напругу, повязану з суцільними заборонами. Потрібна альтернатива - є щось, неприступне раніше, а де те, що дозволяється тепер, коли малюк "виріс" ?

У віці 3-5 років малюк проходить перебудову, у процесі якої набуває

нового досвіду під назвою «Я сам», починає більше розуміти, гостріше переживати емоційні конфлікти.

Саме в цей час і зявляються перші справжні капризи, що так лякають батьків. Доти покладлива дитина раптом ніби забуває всі інші слова, крім «ні» та «не хочу», стає примхливою й норовливою, завзято відмовляється виконувати вимоги. І поводиться вона при цьому, на наш погляд, вкрай негарно: кричить, верещить, тупоче ногами, плаче, жбурляє все, що трапиться під руку, падає на підлогу. Причому все це може відбуватися не лише вдома, а й на вулиці, на очах у багатьох співчуваючих.

Отже, вередлива дитина - джерело постійних конфліктів, неврозів і стресових ситуацій для дорослих. Вередування не на користь і самому малюкові: він стає нервовим, постійно збудженим, через що з ним уникають контактувати однолітки. До того ж, таке явище як вередливість не просто неприємне, а й небезпечне, бо може перерости в серйозне захворювання.

Проблему походження і профілактики вередування та впертості досліджували чимало вчених (А.І. Баркан, А.І. Захаров, Н.Ю. Максимова, К.Л. Мілютіна, Л.Ф. Островська, В.М. Піскун, Г. Рукавишнікова).

Батькам, вихователям і вчителям важливо знати, якими ж зовнішніми виявами характеризується вередливість та впертість, у чому причина їх виникнення, як запобігти перетворенню їх на рису характеру і як працювати з дитиною, щоб нівелювати ці явища.

Обєктом роботи поведінка дітей дошкільного віку.

Предмет роботи - вередування та впертість малюка.

Мета роботи - узагальнити та проаналізувати впертості та вередування результатом дослідження дітлахів молодшого дошкільного віку, та визначити шляхи їх подолання.

Завдання роботи:

- аналіз впертості та вередування дітей молодшого дошкільного віку;

- визначення шляхів подолання таких поведінкових явищ, як вередування та впертість.

Делись добром ;)