1.2.1 Теоретичні передумови вивчення впливу акцентуації характеру підлітків і молоді на їх поведінку
Фахівці стверджують, що на зорі вчення про психопатії виникла проблема обмеження їх від крайніх варіантів норми, що особливо яскраво виявляються в підлітковому віці. В.М. Бехтєрєв (1886) писав про "перехідні стани між психопатією і нормальним станом". Відомий психіатр П.Б. Ганнушкін (1933) називав подібні стани як "латентну психопатію", О.В. Кербіков (1961) як передпсихопатію, Г.К. Ушаков (1973) як "крайні варіанти нормального характеру".
П.Б. Ганнушкін, наприклад, сформулював загальні, основні ознаки психопатій:
подібні особливості характеру заважають пристосуванню людину до життя;
визначають весь психічний склад її особистості;
не піддаються різким змінам впродовж всього життя [8].
Відмінності між акцентуацією характеру і психопатіями ґрунтуються на діагностичних критеріях П.Б. Ганнушкіна і О.В. Кербікова (1966). При акцентуації характеру може не бути жодної з цих ознак: ні відносної стабільності характеру впродовж життя, ні тотальності його проявів у всіх ситуаціях, ні соціальної дезадаптації як наслідки тяжкості аномалії характеру. Фахівці вважають, що ніколи не буває відповідності всім цим ознакам психопатії відразу.
Акцентуація звичайно розвивається в період становлення характеру і згладжується з дорослішанням. Особливості характеру при акцентуації можуть виявлятися не постійно, а лише в деяких ситуаціях, у певній обстановці, і майже не виявляються в звичайних умовах. Соціальна дезадаптація при акцентуації або зовсім відсутні, або буває нетривалою [4, 38].
Личко А.Є. доводить, що при психопатіях декомпенсації, гострі афектні і психопатичні реакції, соціальна дезадаптація виникають від будь-яких психічних травм, в найрізноманітніших важких ситуаціях, а саме: лише тоді, коли вони адресуються до місця найменшого опору, до "слабкої ланки" даного типу характеру. Інші труднощі і потрясіння, що не зачіпають цього місця, не приводять до порушень і переносяться стійко. При кожному типі акцентуації, вважає Личко А.Є., є властиві йому, відмінні від інших типів "слабкі місця". На підставі викладеного дослідник підліткової акцентуації А.Є. Личко дає її визначення:
"Акцентуація характеру - це крайні варіанти, при яких окремі риси вдачі надмірно посилені, внаслідок чого виявляється виборча уразливість відносно певного роду психогенних дій при хорошій і навіть підвищеній стійкості до інших" [17].
Існують дві класифікації типів акцентуації характеру. Перша запропонована Карлом Леонгардом (1968) і друга - А.Є. Личко (1977). Наведемо зіставлення цих класифікацій, зроблене В. Юстицьким (1977).
Тип акцентуйованої особистості, за К. Леонгардом |
Тип акцентуації характеру, за А.Є. Личко |
|
Лабільний |
Лабільний циклоїд |
|
Надрухомий Емотивний |
Лабільний |
|
Демонстративний |
Істероїдний |
|
Надпунктуальний |
Психастеничний |
|
Ригідно-афектний Некерований |
Епілептоїдний |
|
Інтравертний |
Шизоїдний |
|
Боязливий |
Сенситивний |
|
Неконцентрований або неврастенічний |
Астено-невротичний |
|
Екстравертний |
Конформний |
|
Слабовільний |
Нестійкий |
|
- |
Гіпертимний |
|
- |
Циклоїдний |
- Розділ 1. Теоретичні підходи дослідження взаємозвязку між акцентуаціями характеру і схильністю до девіантної поведінки
- 1.1 Характер, його структура і вплив на поведінку людини
- 1.1.1 Поняття характеру та його структури
- 1.1.2 Основні риси типового характеру та поняття акцентуації
- 1.1.3 Природа характеру
- 1.2 Вплив акцентуації характеру підлітків і молоді на їх поведінку
- 1.2.1 Теоретичні передумови вивчення впливу акцентуації характеру підлітків і молоді на їх поведінку
- 1.2.2 Типи акцентуацій характеру та їх вплив на поведінку підлітків і хлопців
- § 3. Девіантна поведінка Девіантна поведінка: сутність, типи, види
- 7. Девіантна та делінквентна поведінка.
- 35.Девіантна поведінка, типи девіацій.
- 1.1 Девіантна поведінка, як категорія виникнення психологічних особливостей
- Тема 2. Девіантна поведінка та її профілактика.
- Тема 12. Відхиляюча поведінка у підлітковому віці.
- 53. Девіантна поведінка дітей і молоді як форма соціальної дезадаптації
- 20. Девіантна поведінка дітей та молоді, як форма соціальної дезадаптації.
- Тема 1. Девіантна поведінка дітей та молоді як форма соціальної дезадаптації