Обробка та аналіз результатів

Спочатку проводиться перевірка рівня щирості досліджуваного. Якщо у досліджуваного не набирається однакова кількість балів (наприклад 0 та 0; 3 та 3; 5 та 5) в таких парах: 3 та 18, 9 та 25, 10 та 23, 12 та 22 – то загальний результат можна вважати випадковим, недостовірним.

Підраховується загальна сума набраних балів за усіма твердженнями відповідно до ключа.

Ключ

0-40 очок - свідчення закомплексованості. Така людина себе оцінює негативно, «зациклилася» на своїх слабких сторонах, недоліках, помилках. Постійно бореться з собою, і це лише посилює і комплекси, і погіршує саму ситуацію, ще більш ускладнює стосунки з людьми. Варто порадити думати про себе інакше: концентруйтеся на тому, що є у людини сильного, теплого, хорошого і радісного. В результаті це призведе до зміни ставлення людини до себе і навколишнього світу.

41-80 очок – у досліджуваного є всі можливості самому прекрасно впоратися зі своїми комплексами. В цілому, комплекси не сильно заважають людині жити. Людина боїться аналізувати себе, свої вчинки. Варто запам'ятати: ховати голову в пісок - справа цілком безперспективна, до добра не доведе і може лише на певний час розрядити обстановку. Від себе не втечеш, сміливіше!

81- 130 очок – людина не позбавлена комплексів (як і всяка нормальна людина), але чудово справляєтеся з своїми проблемами. Об'єктивно оцінює свою поведінку і вчинки людей. Свою долю тримає в своїх руках. В компанії почуває себе легко і вільно, і люди почувати себе так же легко у її товаристві.

131-150 очок – досліджуваний думає, що у нього взагалі немає комплексів. Не варто їй обманювати себе, такого просто не буває. Придуманий нею світ і власний образ - далекі від реальності. Самообман та завищена самооцінка небезпечні.

Першими комплекси описали та дали їм визначення засновники психоаналізу. Цією назвою вони позначали емоційно забарвлені переконання та життєві принципи, що проявляються в імпульсивних, важко пояснюваних вчинках, які ускладнюють нормальне життя, обмежують можливості розвитку особистості і заважають відчути почуття радості. Комплекс неповноцінності змушує людину відчувати себе нижче інших, він, наприклад, може стати причиною відмови від будь-якої конкурентної боротьби: екзаменів, конкурсів (в т.ч. професійних), змагань тощо. Цей комплекс породжений невпевненістю у своїх достоїнствах та здібностях. «не буду навіть пробувати, все одно програю!» - переконують себе жертви цього комплексу.

Комплекси розвиваються, як правило, у людей, які за своєю природою чи вихованням схильні бути суворими суддями. Вони виносять не лише собі суворий вирок (за «малий зріст», «товсті ноги» і т.д.), але також постійно засуджують інших. З точки зору психології, та чи інша самооцінка напряму пов’язана зі ставленням людини до оточуючого світу. Той, хто любить цей світ, любить і себе. А це означає, якщо людина завжди критикує інших, то вона буде безжалісна і до себе. Безжалісність увійде у звичку, а потім стане комплексом. Ніхто практично не буває задоволений собою цілком. Кожного щось непокоїть, у кожного свої комплекси. Весь час людина порівнює себе з кимось, щоб переконатися, що і вона чогось варта.

За матеріалами:

• Платонов К. К. Психологический практикум. – М.; 1980 г. с. 204-20.

• Журнал Психологія, 2003, вересень №34 с.16

• Столяренко Л.Д. Основы психологи. Ростов н/Д.: Фенікс, 1997. – С.533-536.