1.1 Загальне поняття про память

Память - це одна з форм відображення навколишнього світу. При цьому на відміну від сприймання, память є відображенням того, що дійсно діяло на нас раніше, що раніш вже було предметом нашого сприйняття, думки, почуття, те з чим ми уже мали справу у своїй дійсності, у наших діях і вчинках. Память є основою накопичення і використання досвіду, збереження знань, що зумовлює можливість більш ширшого і глибшого пізнання дійсності, можливість передбачення і творчості.

Відображення світу не є дзеркальним, пасивним процесом. Воно нерозривно повязане з особливостями особистості людини, реалізується в активній діяльності людей, залежить від напрямку і характеру діяльності.

Память - це форма відображення дійсності, яка полягає у закріпленні, збереженні і послідуючому відтворенні людиною свого досвіду. Завдяки памяті людина засвоює суспільний досвід і накопичує свій, індивідуальний, а також набуває і використовує знання, ум, навички і враження у оточуючому середовищі. Серед багатьох здібностей, якими наділена кожна нормальна людина, однією з найважливіших функцій є можливість закріпляти, зберігати і створювати свій досвід. Ця здібність є функцією памяті.

Память - дуже важлива пізнавальна функція. Вона створює можливість для навчання і розвитку. Память лежить в основі формування мовлення, мислення, емоційних реакцій, рухових навичок, творчих процесів.

Фізіологічною основою памяті є утворення тимчасових нервових звязків, здатних відтворюватись, актуалізуючись у майбутньому під дією різних подразників [2].