2.1 Труднощі адаптації дитини до умов шкільного закладу
Адаптаційні труднощі можуть виникати в досить врівноважених та емоційно благополучних дітей внаслідок їхньої типологічної ригідності. Таким дітям надто важко змінювати нічний ритм і спосіб життя, їх підготовку до школи доцільно починати заздалегідь: зустрічатися з майбутніми однокашниками, ходити до класу “в гості на кілька годин тощо. Надалі таким дітям без крайньої необхідності не варто змінювати групу або вихователя.
Дуже часто проблеми адаптації малюка до школи виникають унаслідок невдалих педагогічних впливів на нього. Такі проблеми можна попереджати або розвязувати через роботу з вчителями і батьками.
Так, чимало труднощів приносить неврахування дорослими егоцентричної пізнавальної позиції дитини. Ця позиція притаманна учням початкових класів і поступово зникає в школі в процесі розумового, психічного та емоційного розвитку особистості. Егоцентрична позиція полягає в тому, що дитина ставить себе у центр всього, що відбувається навкруги. Наприклад, діти вважають, що будь-яка людина думає на даний момент про те ж саме, що й вони. Тому свою розповідь вони можуть почати з середини, сподіваючись, що співрозмовник знає, про що йдеться. Ж. Піаже називав це явище егоцентричним мовленням.
Егоцентрична позиція зумовлює високу навіюваність учня початкових класів: так само, як він приписує свої думки іншим, він може "заражатися" чужими оцінками ставленнями, почуттями. Якщо всім смішно -- маля сміється, якщо всі обурені вчинком кіно героя - дитина ладна його побити якщо всі у захваті від школи -- вона теж буде у захваті (або в тривозі, залежно від того, які емоції транслюють їй батьки). Отже, для того щоб дитина через свій егоцентризм могла перейнятися позитивним ставленням до школи, контекст, в якому про неї згадують, має бути емоційно-позитивним, повязаним з успіхами дитини, а не з її невдачами.
Дуже часто в процесі виховання дитини не враховується потреба в любові (у школяра початкових класів ця потреба має свою специфіку: "мене люблять, якщо я хороший"). Наявність потреби визначає, що дитина може любити школу тільки за умови, що її там вважають хорошою. А якщо там не задоволені, роблять зауваження, то значить люблять". І даремно сподіваються дорослі, що парі спонукатимуть дитину виправитись, оскільки через особливості свого мислення (центрацію, незворотність, бажання емоційних ставлень тощо) дитина ще не аналізує критичні зауваження, а сприймає їх цілісно ("Вона мене любить! І йти до цієї вчительки я не хочу. Якщо вона вважає мене поганою, то я і буду погано поводитись"). Усі ці установки, як правило, не усвідомлюються дитиною, але досить яскраво проявляються в її поведінці. Такі протестові акції дитини дорослі часто називають упертістю [8, 164].
- Вступ
- Розділ 1. Особливості соціалізації та психічного розвитку учнів початкових класів
- 1.1 Особливості психічного розвитку і формування особистості учня початкових класів
- 1.2 Психологічні проблеми дітей молодшого шкільного віку
- Розділ 2. Робота шкільного психолога з учнями початкових класів
- 2.1 Труднощі адаптації дитини до умов шкільного закладу
- 2.2 Дитячі острахи
- 2.3 Формування соціальне спрямованої поведінки
- 2.4 Розвиток здібностей
- 3.1 Корекція психологічної готовності дітей до школи
- Корекція типів невстигання у навчанні учнів початкових класів.
- 3.2 Типологія дітей з труднощами в навчанні
- Тема 6. Психодіагностична робота з дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку
- Тема 11: Форми фізичного виховання учнів молодшого шкільного віку (4 год.).
- Вікові особливості дітей молодшого шкільного віку
- Розвиток пам’яті у дітей молодшого шкільного віку
- Психологічні особливості самооцінки тривожних дітей молодшого шкільного віку
- Тема 3. Корекційна робота з дітьми старшого дошкільного та молодшого шкільного віку
- Основи методики фізичного виховання учнів молодшого шкільного віку
- 1.1 Труднощі навчання дітей молодшого шкільного віку
- Розділ III. Характеристика фізичного стану учнів молодшого шкільного віку