2.1 Особливості особистісного конфлікту в підлітковому віці

Ж.-Ж.Руссо говорив, що період статевого дозрівання є другим народженням. І це друге народження -- найбільш критичний момент, який завершує все попереднє життя: створюється нова психічна організація, нова структура особистості, яка ґрунтується на глобально змінених стосунках з оточуючим світом, іншими людьми, самим собою.

Криза одинадцяти-тринадцяти років (для дівчаток вона настає раніше, для хлопчиків - пізніше, у великих містах, на відміну від малих населених пунктів початок кризи також більш ранній) -- не вік, коли виникають найбільші труднощі у виховному процесі: конфлікти з батьками, вчителями, втрата старих інтересів і авторитетів. Зявляється негативізм до вимог дорослих: намагання продемонструвати свою незалежність, вирватись з-під опіки.

Поступово дорослі дозволяють переконати себе в тому, що дитина дійсно доросла до стану незалежності. Більшість батьків дітей-підлітків не замислюється над тим, що в глибині душі підліток ще дуже невпевнений у своїй готовності до такої незалежності. Те, що на поверхні здається щирим прагненням дитини до незалежності, може виявитись нерішучістю, коливанням між цим прагненням і бажанням залишитися дитиною, про яку турбуються батьки. І ці сумніви є також джерелом напруження в стосунках підлітка і дорослих [18, 11].

Більшість підлітків хоче справляти приємне враження, мати позитивні якості, які в цьому віці здаються ідеальними, наприклад, привабливість, ерудиція, досвід. Вони намагаються відповідати ідеалу, який створили у своїй уяві. Але й тут розчарування: зовнішність не відповідає суворим вимогам підлітка, труднощі, які в фантазіях долаються дуже легко, в реальності стають нездоланним барєром, до того ж додасться осмислення статевих відмінностей людей, у результаті якого більшість зазнає прикрощів і хвилювань. Тому конфлікти з оточуючими людьми часто виявляються поверхневими і неглибокими у порівняні з болісними і складними внутрішніми драмами.

Конфлікт -- зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, ставлень або поглядів опонентів або субєктів взаємодії. Якщо ми говоримо про особистісний конфлікт, то в даному випадку сторонами конфлікту можуть виступати дві або більше складових одної і тої ж особистості. Це можуть бути окремі риси, типи або інстанції. В даному випадку йдеться про конфліктогенне зіткнення особливостей особистості і поведінки людини.

До особистісного конфлікту в підлітковому віці веде накопичення якісних і кількісних змін в організмі дитини, її свідомості, психіці, стосунках з оточуючим світом дорослих і однолітків. Набуваються нові життєві і соціальні ролі. Розвиток особистості в цей період може мати нормальний і аномальний характер. Саме аномальний характер загрожує негативними наслідками в подальшому житті людини. Найбільш глибоким і травмуючим є почуття власної неповноцінності, до якого додаються слабо розвинені трудові навички, уникання складних завдань, ситуацій змагання з іншими людьми, гостре почуття приреченості на те, щоби все життя залишатись посередністю, відчуття тимчасового затишшя перед бурею або періодом статевої зрілості, конформність, рабська поведінка, почуття марності будь-яких зусиль при вирішенні різних задач. У подальшому це переходить у плутанину ролей, зміщення і змішування часових перспектив: думка не тільки про майбутнє, а й про минуле. Концентрування душевних сил на самопізнанні, надто виражене прагнення пізнати самого себе, що призводить до певних втрат у стосунках з зовнішнім світом. Статеворольова фіксація, втрата трудової активності, змішування форм статеворольової поведінки, ролей у першості, плутанина в моральних і світоглядних установках [18, 11].

Підлітку важко вийти з лабіринту внутрішніх протиріч. Цей шлях залежить від соціального середовища, індивідуальної історії життя, минулого досвіду вирішення життєвих проблем, стосунків з близькими дорослими. Саме клімат у сімї в більшості випадків є поштовхом до спроб самогубства у підлітків. Алкоголізм батьків, жорстокість, авторитарні методи виховання, приниження гідності, дрібязкова опіка, навязування своєї думки про друзів підлітка і його захоплення, а також ігнорування його як особистості, лише «виконання своїх батьківських обовязків», під яким розуміється забезпечення дитини необхідним мінімумом матеріальних благ -- це неповний перелік причин суїцидів, наркоманії, втечі з дому, злочинності. Шукаючи вихід з особистісного конфлікту, підліток змінює і свої зовнішні прояви. Спостерігається незрозуміла жорстокість, агресивність, аутичність, відчуженість, байдужість до навчання. Але це не означає, що підліток не зацікавлений у своєму соціальному статусі, рейтингу в референтній групі. Саме думка друзів, їхня оцінка стає вирішальною, тобто своєрідним стимулом. Тому надзвичайно важливо, хто є друзями підлітка, його референтною групою.

Обурення дорослих викликає «стадне» поклоніння підлітків естрадним зіркам. Особливо це захоплення притаманне дівчаткам. Вони копіюють манеру одягатись, рухи, поведінку своїх кумирів. Створюють фан-клуби, годинами слухають своїх улюблених співачок, а частіше -- співаків. У такий спосіб реалізується і своє усвідомлення сексуальної приналежності, і підкреслюється незалежність від смаків і уподобань дорослих, проходить єднання з собі подібними. Молода людина по-справжньому знаходить себе в друзях, відчуває захоплення від того, що комусь подобаються ті ж самі актори, спортсмени, співаки. Єднати підлітків може і негативне ставлення до когось чи чогось. Вони ретельно, часто вороже, оберігають світ своїх ідеалів. Якщо ж дорослих ще й дратують їхні кумири, то вони вбачають у цьому відсталість «старих», а не свою зверхність.

Загальне зниження рівня культури суспільства, втрата ідеалів, заміна духовності неприхованим практицизмом є сьогодні тривожним симптомом. Поясненням цьому можуть бути важкі економічні і соціальні умови життя більшості населення. Але це може стати трагедією, якщо ціле покоління буде виховуватись на «духовних снікерсах» -- експансії західної культури, системи цінностей, які не притаманні українському менталітету. І саме свідомість підлітка, його психіка стає обєктом впливу засобів масової інформації. Спостерігаючи за поведінкою учнів середніх класів, їхнім спілкуванням, можна відмітити пряме копіювання героїв чергового серіалу--одяг, зачіски, зявляються нові імена «для внутрішнього вжитку». Старші підлітки наслідують уже і моральні установки. Наслідок цього -- раннє статеве життя, орієнтація на матеріальні багатства як показник цінності людини взагалі, прагнення до зовнішнього блиску, престижу, але без аналізу, якою працею, духовними і фізичними витратами його можна досягти, позитивне ставлення до напівкримінальних елементів, які «вміють жити». Тому надзвичайно важливо спрямувати зусилля школи, сімї, психологічних служб, які вже набирають силу, на допомогу дітям у «важкому» періоді становлення особистості [23, 23].

Внаслідок певних психофізіологічних особливостей підліткового віку, несформованості світогляду, відсутності цілеспрямованості діти часто не здатні вийти самостійно і безболісно з кризової ситуації, вирішити внутрішній особистісний конфлікт. Багато з них на все життя виносить занижену самооцінку, «комплекс неповноцінності». Почуття страху, невпевненості, депресивний стан - показники безпорадності підлітка, невміння вирішувати особистісні проблеми, давати їм адекватну оцінку, робити аналіз. Тому відповідальність за наслідки цього вікового конфлікту лягає на дорослих -- батьків, учителів, психологів, лікарів. Шлях до очищення, катарсису -- в тісному інтимно-особистісному спілкуванні, співробітництві з дорослими й однолітками.