1.3 Розвиток волі у дошкільному віці

Розвиток вольової регуляції у людини здійснюється в декількох напрямках. З одного боку - це перетворення імпульсивних процесів в довільні, з другої - набуття людиною контролю над своєю поведінкою, з третьої - розвиток вольових властивостей особистості. Всі ці процеси онтогенетично починаються з того моменту життя, коли дитина починає володіти мовою і навчається користуватися нею як ефективним засобом психічної та поведінкової саморегуляції.

Воля розвивається і формується в процесі життя, в процесі виховання і навчання. Так, вже на першому році життя у дитини в корі головного мозку утворюються нервові звязки, що забезпечують цілеспрямовані рухи у відповідь на роздратування, що йдуть із зовнішнього світу. З кінця першого року сигналом виконання рухів виступає слово.

З віком слово набуває вирішальне значення як "сигнал сигналів". В кінці першого і на початку другого років життя слово звязується з простими рухами голови, рук, пошуковими рухами очей і так далі. Наприклад, реагуючи на слова "на", "дай", "йди до мене", дитя протягує руки, тягнеться до дорослого. У трирічному віці дитя здійснює досить складні цілеспрямовані дії. Це виявляється можливим завдяки, по-перше, вже достатньому умінню самостійно пересуватися і, по-друге, відносно задовільному володінню мовою.

При виконанні ряду дій (підійматися на стілець, знімати з себе одяг перед сном, йти на кухню і брати із столу чашку і тому подібне) через їх звичність малюк не зазнає труднощів, тому він легко їх виконує. Якщо зустрічаються труднощі, перешкоди, трирічне дитя або припиняє дію, або просить допомоги у дорослих.

К 7 рокам воля дитини зазнає в своєму розвитку істотні зміни. Дошкільники 6-7 років можуть вже самостійно поставити завдання, запланувати хід її виконання і відповідно до плану вирішити (виконати досить складні цілеспрямовані дії).

До кінця дошкільного віку у дитини в основному сформовано уміння контролювати свою поведінку відповідно до загальноприйнятих правил і норм. Проте в цьому віці можна зустріти і яскравий прояв недоліків, слабкості волі, виражених в упертості, негативізмі.

Упертість - це недолік волі, що виявляється в бажанні дитини робити що-небудь по-своєму, не зважаючи на доцільність і правильність цих дій. Негативізм є вища міра прояву упертості. Негативізм дитини виявляється в тому, що він у відповідь на будь-яке прохання, раду, вимоги відповідає протилежним чином.

Розвиток волі в дітей тісно повязаний зі збагаченням їх мотиваційної і моральної сфери. Включення в регуляцію діяльності більш високих мотивів і цінностей, підвищення їхнього статусу в загальній ієрархії стимулів, керуючих діяльністю, здатність виділяти й оцінювати моральну сторону своїх вчинків - все це важливі моменти у вихованні волі в дітей. Мотивація вчинку, у яку включається вольова регуляція, стає свідомої, а сам учинок довільним. Така дія завжди відбувається на базі довільно побудованої ієрархії мотивів, де верхню ступінь займає високоморальне спонукання, що дає моральне задоволення людині у випадку успіху діяльності. Гарним прикладом такої діяльності може служити наднормативна діяльність, повязана з вищими моральними цінностями, що здійснюються на добровільній основі і спрямована на користь людям.

Удосконалення вольової регуляції поведінки у дітей звязано з їх загальним інтелектуальним розвитком, з розвитком мотиваційної та особистісної рефлексії. Тому виховувати волю у дитини у відриві від його загального психологічного розвитку практично неможливо. В іншому випадку замість волі і наполегливості як безсумнівно позитивних і цінних особистісних якостей можуть виникнути і закріпитися їхні антиподи: упертість і ригідність.

Особливу роль у розвитку волі в дітей по всіх перерахованих напрямках виконують ігри, причому кожен вид ігрової діяльності вносить свій, специфічний внесок в удосконалення вольового процесу. Конструктивні предметні ігри, що зявляються першими у віковому розвитку дитини, сприяють прискореному формуванню довільної регуляції дій. Сюжетно-рольові ігри ведуть до закріплення у дитини необхідних вольових якостей особистості. Колективні гри з правилами крім цієї задачі вирішують ще одну: зміцнення саморегуляції вчинків. Навчання, що зявляється в останні роки дошкільного дитинства і перетворюється на провідну діяльність у школі, вносить у розвиток довільної саморегуляції пізнавальних процесів найбільший внесок.

Важливу роль у розвитку довільності грає колективна гра, адже колектив може скоректувати порушення в копіюванні дитиною умовного зразка, правил гри, тоді як самостійно проконтролювати себе дитині дуже важко. "Функція контролю ще дуже слаба ї часто потребую підтримки з боку ситуації, з боку учасників гри. В цьому слабкість цієї функції, але значення ігри в тому, що ця функція тут народжується. Саме тому гру можна назвати школою довільної поведінки" (Д.Б. Ельконін).

З точки зору фізіології, вольові дії, як і вся психічна діяльність, повязані з функціонуванням мозку. Важливу роль при здійсненні вольових дій виконують лобові долі мозку, в яких, як показали дослідження, відбувається звірення досягнутого в кожен раз результату із заздалегідь складеною програмою мети. Лобові долі, які відповідають за здійснення цілеспрямованої діяльності людини, остаточно формуються лише до 4-5 років. А починаючи з 7 років регулюючий гальмівний контроль кори головного мозку над інстинктивними і емоційними реакціями набуває все більшу силу.

Таким чином, розвиток волі неможливо розглядати окремо від загального фізичного, інтелектуального, емоційного та психічного розвитку дитини.