Психологія діяльності в особливих умовах

курсовая работа

3.3 “Динаміка психічних станів та реакцій працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України під впливом екстремальних факторів службової діяльності”

Перший етап психологічного обстеження був присвячений виявленню актуальних психічних станів працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України при підготовці до відрядження в зону надзвичайної ситуації.

Оцінка результатів діагностики методом колірних виборів (МКВ Люшера) дала змогу виділити із загального контингенту обстежених дві типологічні групи:

ь перша група: працівники аварійно-рятувальних підрозділів МНС України з високою зовнішньою реактивністю при низькій інтрапсихічній активності (n=139) - група “А”;

ь друга група: працівники аварійно-рятувальних підрозділів МНС України з низькою зовнішньою реактивністю при високій інтрапсихічній активності (n=135) - група “Б”.

Аналіз результатів психологічної діагностики виявив статистично значимі групові розходження (р < 0,05) за такими показниками: психологічна витривалість - стійкість уваги (таблиці Шульте); рівень резервних можливостей організму людини в стресових умовах (навантажувальні проби Штанге й Генча); показники окремих усереднених шкал СМДО, у тому числі “F” - шкала вірогідності, що виявляє рівень емоційної напруженості; 2-а шкала “песимістичність”, що розкриває рівень усвідомлення проблем; 5-а шкала - “мужність-жіночність”, що характеризує рівень гуманістичної спрямованості інтересів; значення сумарного відхилення від аутогенної норми й вегетативного коефіцієнта (МКВ Люшера).

Доведено, що більшість рятувальників групи “А” прагнули до активних дій, але наявність інтрапсихічних суперечностей, спрямованих на витіснення почуття тривоги, викликало розвиток гальмових процесів, що, у свою чергу, впливало на зниження швидкості сенсомоторних реакцій. Фіолетовий колір на перших позиціях колірного ряду вказував на прояв проблем в адаптації до нових умов, ослаблення контролю свідомості над емоційною сферою. При цьому цей процес, близький до перших ступенів дезадаптивного стану, міг бути викликаний розхитуванням адаптаційного барєру через тривалу, хоча й не різко виражену емоційну напругу.

Працівники аварійно-рятувальних підрозділів МНС України групи “Б”, на відміну від рятувальників групи “А”, були більш обережні в оцінці подій, що відбуваються, а їхні реакції більшою мірою вказували на знижений рівень емоційних проявів і психічної активності.

Знижений рівень впрацьовуваності й стійкості уваги розглядався як показник підвищеного рівня стомлюваності рятувальників, повязаного в групі “А” з рівнем залученості фахівців у загальний процес подій, а в групі “Б” - з нестійкістю психофізіологічних характеристик.

Очікування тривалого впливу таких специфічних факторів, як незадоволення біологічних і соціальних потреб, відірваність від звичних умов життя, рідних й близьких, відсутність діючих умов психологічного розвантаження, стимулювало психоемоційну напругу, некомфортний стан обстежених. Самі працівники аварійно-рятувальних підрозділів МНС України в тому або іншому ступені відзначали дані зміни як у себе, так і в колег у вигляді тривожності, чуйності до майбутньої небезпеки, недовіри до зовнішнього спокою.

Спостереження, здійснені в процесі підготовки зведеного аварійно-рятувального загону до відрядження, проведені співбесіди з рятувальниками у період їхнього обстеження й результати психологічної діагностики вказували на те, що несвідомі процеси, повязані з недостатньою підготовленістю працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України до відрядження в зону надзвичайної ситуації, впливали на зниження їхньої професійної активності, а в окремих випадках служили й пусковим механізмом психоемоційної напруги, здатним стати відправною точкою початку розвитку травматичного синдрому.

Рисунок невротичної тріади (1-а, 2-а, 3-а шкали методики СМДО) у групі “А” указував на схильність до витіснення тривоги, а в групі “Б” - на схильність до депресивних реакцій.

Завершальним ступенем першого етапу обстеження було виявлення взаємозвязку наявних психологічних і соціально-біографічних показників, що доповнюють загальну картину виникнення різних психічних реакцій працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України. Структура виявлення взаємозвязків будувалася з урахуванням того, що психічні реакції багато в чому повязані із соціальним досвідом обстежених. Для їхнього виявлення було використано кореляційний аналіз (rs), за допомогою якого були виявлені принципово різні (р<0,05) соціально-психологічні звязки в представлених групах рятувальників: група А: єдина дитина в родині - 2-а шкала “песимістичність” (СМДО) - (+0,61); вік працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України - рівень резервних можливостей організму (навантажувальні проби Штанге й Генча) - (-0,37); вік працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України - частота випадків зниженої 2-ї шкали “песимістичність” (СМДО) - (-0,71); родинний стан - рівень резервних можливостей організму (навантажувальні проби Штанге й Генча) - (-0,47); група Б: наявність в анамнезі розлучення - виразність шкали “К” (“корекція поведінки”) (СМДО) - (+0,61); наявність в анамнезі розлучення - частота випадків зниженої шкали “мужність - жіночність” (СМДО) - (-0,67); вік працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України - частота випадків зниженої 2-ї шкали “песимістичність” (СМДО) - (+0,62); наявність в анамнезі смерті одного з батьків - рівень резервних можливостей організму (навантажувальні проби Штанге й Генча) - (-0,53); кількість випадків участі в ліквідації наслідків великомасштабних надзвичайних ситуацій - стійкість уваги (таблиці Шульте) - (-0,76).

Виявлені взаємозвязки психологічних і соціально-біографічних факторів логічно доповнили загальну картину природи психічних реакцій працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України в період підготовки їх до роботи в умовах надзвичайної ситуації.

Другий етап психологічного обстеження, присвячений визначенню рівня психологічної адаптації рятувальників й виявленню причин, що негативно впливають на їхню психіку в умовах проведення аварійно-рятувальних робіт, був проведений після першого тижня перебування зведеного загону в зоні надзвичайної ситуації. Збір соціально-психологічної інформації містив у собі комплексний аналіз взаємодії соціально-психологічних детермінант, що в різному ступені характеризують життєдіяльність загону, з факторами змін психічних реакцій працівників у період їхньої адаптації до умов, повязаних з ризиком для життя й здоровя.

Спостереження й результати співбесід з рятувальниками показали, що їхні життєві сприйняття в умовах, повязаних з гострим переживанням загрози життю, можливої загибелі людей, мають специфічні особливості. Так, рівень небезпеки оцінювався кожним рятувальником індивідуально й залежав від особистого досвіду й сприйняття подій, що відбуваються.

Встановлено, що працівники аварійно-рятувальних підрозділів МНС України в період обстеження піддавалися впливу комплексу екстраординарних психотравмуючих факторів, більшість рятувальників у різному ступені відчували внутрішнє занепокоєння й очікування негативних подій. У цілому, проведення аварійно-рятувальних робіт в зоні надзвичайної ситуації характеризувалося високим ступенем небезпеки для життя й здоровя, усвідомленням працівниками МНС високої відповідальності за результати виконання службових завдань. Основні особливості побуту (дефіцит інформації, відсутність контактів з родиною й близькими людьми, безперервний контроль з боку керівництва), на який накладала додатковий і істотний відбиток обстановка постійної небезпеки, з погляду її впливу на людський організм і психіку, являли собою сукупність негативних подразників. Сприйняття нових умов життєдіяльності вплинуло на психологічні установки працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України, їхню свідомість у цілому.

Очікування негативних подій впливало на активізацію психічних процесів: наприклад, в обох групах збільшився (р<0,001) показник вегетативного коефіцієнту. Зміна даної перемінної продемонструвала зростання енергетичного потенціалу в більшості працівників, мобілізацію фізичних і психічних ресурсів, внутрішню налаштованість на активні дії. Подібні зміни багато в чому визначалися індивідуальними особливостями рятувальників.

На етапі адаптації особлива увага приділялася аналізові розвитку стану тривожності у працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України. Результат спостережень і співбесід з обстеженими рятувальниками вказував на те, що стан тривожності відігравав у життєдіяльності особового складу охоронну й мотиваційну роль, однак в окремих випадках тривога, за інтенсивністю й тривалістю неадекватності ситуації, перешкоджала формуванню ефективної адаптаційної моделі поведінки, провокувала порушення поведінкової інтеграції й загальної дезорганізації психіки рятувальників. Тому цей феномен розглядався як основа змін психічного стану й поведінки працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України, зумовлених негативним професійним стресом.

Загальною в обох групах залишалася наявність фіолетового кольору на першій позиції, що вказувало на проблеми в адаптації до нових умов життєдіяльності. Переважно цей показник залишався високим у групі “А” (25%).

Отримані дані за допомогою методу колірних виборів дали змогу визначити групу обстежуваних з вираженими ознаками соціальної й (або) психічної дезадаптації. Подібний стан був визначений у 21% рятувальників групи “А” і 31% - групи “Б”. Цей показник мав достовірні міжгрупові розходження (р< 0,05).

Розгляд специфіки дезадаптивних проявів у групах показав, що у більшості працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України групи “А” (15% з 21%) фактор дезадаптованості мав виражений соціальний характер (фіолетовий колір на першій позиції). Кореляційні звязки цього фактора було виявлено у відношенні 7-ї шкали СМДО (r= +0,55 р< 0,05), вегетативного коефіцієнта (r= -0,33 р< 0,05), сумарного відхилення від аутогенної норми (r= +0,33 р< 0,05) і кількості раніше виконаних робіт з ліквідації наслідків великомасштабних надзвичайних ситуацій (r=+0,44 р< 0,01).

У групі “Б” фактор дезадаптації не мав загальних виражених особливостей і достовірних кореляційних звязків з іншими розглянутими факторами.

Розгляд узгоджених звязків рівня резервних можливостей організму працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України групи “А” з іншими розглянутими ознаками виявив зворотню залежність (р<0,05) з віком працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України, ступенем активності їхньої життєвої позиції й характерної потреби гармонічних відносин з оточенням, прагненням до ефективного виконання службових обовязків.

Делись добром ;)