Розвиток психомоторики у дітей молодшого шкільного віку з порушенням мовлення

курсовая работа

1.2 Особливості формування психомоторних здібностей у дітей молодшого шкільного віку

Психомоторнi здiбностi (пластичнiсть, гнучкiсть, координованість, темп, ритм, швидкість, сила, спритнiсть) являють собою механiзми саморозвитку, якi започатковують свою дію вiд енергiї життя, „спраги рухів".

Звернувшись до практичного використання рухiв у рiзних видах дiяльностi, було встановлено, що саме таким чином можна визначити єдиний змiст психомоторного розвитку дитини, заснованого на єдностi ритму тiла, музики, мовлення та рухів. Засобами рiзних видів діяльності розвиваються психомоторнi здiбностi: пластичність, влучнiсть, координованість, темп, ритм, швидкiсть, спритність. [12]

Так, руховi iгри та вправи сприяють розвитку здібностей оволодіння власним тiлом; хореографічні вправи спрямовуються на оволодінння власною психомоторикою; образотворче мистецтво сприяє розвитку пластичності, спритностi й точностi рухiв обох рук; словесна творчiсть передбачає перетворення почуттів, образiв, переживань у думки; театралiзована діяльність сприяє розвитку міміки, пантоміміки та семантики рухів. Поєднання цих засобiв забезпечить, психомоторну активність дiтей.

Впровадження практичної психомоторики у навчально-виховну дiяльнiсть вимагає вiд психологів, учителів та батькiв необхідних знань та умiнь, які формуються в процесi організованої діяльності з використанням тренінгів, вправ та творчих завдань.

Механізмами самомоделювання психомоторної дії від чутливості до творчості до творчості виступають: потреба руху, переживання руху, уявлення про параметри тіла в просторі, різноманітні пози тіла, які дозволяють активізувати пропріоцептивний досвід, психічні образи, які стають алгоритмами рухових дій.

Психомоторика дитини - особистісна цінність, вона є психологічним еквівалентом свідомості. Завдяки розвитку психомоторних здібностей через динаміку руху відбувається творення краси тіла в гармонії руху, музики, певних образів. Ця краса виражається у поведінці дитини, в її способі спілкування. [17]

Отже, познайомившись iз тим, як дiти сприймають i творять себе в ритмi музики, педагог може визначити основнi напрямки, методи та прийоми роботи, незалежно вiд темпераменту дитини.

Для фiзичного тiла існує сiм обмежень: гнучкість, статична та динамічна сила, статична та динамічна витривалість, координація та швидкість реакції.

Гнучкiсть - це властивiсть опорно-рухового апарату, що визначає межу рухiв частин тiла. Розрiзняють дві форми її виявлення:

активна (характеризується величиною амплiтуди рухiв при самостiйному виконанні вправ завдяки зусиллям мязів);

пасивна (характеризується максимальною величиною амплітуди рухів, що досягається при дії зовнішніх сил). Гнучкість розвивається через подолання меж рухливостi суглобiв.

Сила - здатнiсть людини долати зовнішній опір або протидіяти йому за рахунок зусиль мязiв. Нормальною силою для чоловіків - вважається така, коли вiн може пiдняти i пронести вантаж, який дорiвнює вазi свого тiла, а для жінки - в два рази менший. Коли не вистачає нормальної сили, то людина не справляється з технічними завданнями, виглядає розхлябляною i невиразною. Великі мязи не заважають виконувати дрiбнi жести, а при квапливих рухах людина здається незграбною.

Сила повязана з розвитком рельєфної та нормальної мускулатури, надає людинi можливiсть утримувати краси ту форму тiла у русi. Статична сила розвивається збiльшенням навантаження у статичному режимi докладання зусиль. Динамiчна сила розвивається збiльшенням навантаження в динамiчнiй роботi мязiв.

Витривалiсть - це здатнiсть людини працювати протягом тривалого часу безперервно або з незначним вiдпочинком. Статична витривалість розвивається збільшенням часу статичного тренування. Динамічна витривалість розвивається через збільшення часу динамічного тренування.

Координацiя - це узгодженiстъ рухiв, дiй. Координацiя вдосконалюється повторенням та поступовим ускладненням спеціальних вправ‚ які потребують контролю рiзних елементiв тiла.

Швидкість реакції - це специфічна властивість людини до високої швидкості рухiв, якi виконуються при вiдсутностi значного зовнiшнього опору i не потребують значних енерговитрат. Швидкість проявляється у різних формах:

швидкість простої та складної рухової;

швидкість одиночного руху;

швидкість складного (багатосуглобного) руху, повязаного зі зміною положення тіла або переключенням з однієї дії на іншу при відсутності значного зовнішнього опору;

частоту рухiв.

Швидкiсть реакції розвивається завдяки виконанням вправ у різному темпі. Тренування тіла потребує використання рiзних методик. Важко назвати спорт, який би гармонiйно розвивав усi якостi. Бiльш рацiональними будуть заняття, побудованi за принципом максимального опрацювання всiх якостей тiла. [9]

Делись добром ;)