Самоактуалізація як процес соціалізації

реферат

1. Поняття самоактуалізації

Питання самоактуалізації розвивається в контексті гуманістичної психології.

Вперше цей термін ввів Курт Гольдштейн. Він розглядав самоактуалізацію як фундаментальний процес у кожному організмі, котрий може мати як позитивний, так і негативний вплив для індивіда. За К. Гольдштейном організм управляється тенденцією актуалізації у найбільшій можливості ступеня своїх індивідуальних здібностей.

Самоактуалізація (від лат. дійсний, справжній) - прагнення людини до якомога більш повного виявлення і розвитку своїх особистісних можливостей. У деяких напрямках сучасної західної психології самоактуалізація висувається (на противагу біхевіоризму і фрейдизму, які вважають, що поведінкою особистості рухають біологічні сили, а його зміст полягає в розрядці створюваного ними напруги і пристосуванні до середовища) на роль головного мотиваційного фактора. Справжня самоактуалізація припускає наявність сприятливих соціально-історичних умов.

Самоактуалізація - це безперервна реалізація потенційних можливостей, здібностей і талантів, як звершення своєї місії, або покликання, як більш повне пізнання, отже, прийняття своєї власної споконвічної природи, як невпинне прагнення до єдності, інтеграції, або внутрішньої синергії особистості.

Представник гуманыстичноъ психологыъ Абрамам Маслоу активно розглядав проблематику самоактуалізації. Він вважав, що самоактуалізація є найвищою потребою людини, відповідно до «пырамыди потреб». У міру задоволення нижче розсташованих потреб, все більш актуальними стають потреби більш високого рівня, але це зовсім не означає, що місце попередньої потреби займає нова, тільки коли колишня задоволена повністю. Також потреби не знаходяться в нерозривному послідовності і не мають фіксованих положень, як це показано на «піраміді потреб». Така закономірність має місце як найбільш стійка, але у різних людей взаємне розташування потреб може варіюватися.

Потреби самоактуалізації: Маслоу охарактеризував самоактуалізацію як бажання людини стати тим, ким він може бути. Людина, яка досягла цього вищого рівня, домагається повного використання своїх талантів, здібностей і потенціалу особистості, тобтосамоактуалізуватися - означає стати тією людиною, яким ми можемо стати, досягти вершини нашого потенціалу. Але, на думку Маслоу самоактуалізація дуже рідка, тому багато людей просто не бачать свого потенціалу, або не знають про його існування, або не розуміють користі самовдосконалення. Вони схильні сумніватися і навіть боятися своїх здібностей, тим самим зменшуючи шанси для самоактуалізації. Це явище Маслоу назвав комплексом Іони. Він характеризується страхом успіху, який заважає людині прагнути до величі і самосоверршенствованію.

Визначити способи самоактуалізації. Концепція самоактуалізації Карла Рождерса - це прагнення живої істоти до зростання, розвитку, самостійності, самовираження, активізації всіх можливостей свого організму. Роджерс вважає, що прагнення до повної самореалізації є вродженим для кожного з нас.Так само, як рослини розвиваються, щоб вирости здоровими, як насіння містить в собі прагнення стати деревом, так і людина схиляється до того, щоб знайти цілісність і найбільш повно реалізувати себе. Хоча Роджерс не включав в свої формулювання ніяких релігійних чи духовних аспектів, інші вчені розвинули його теорії і внесли в них поняття про трансцендентних переживаннях. В кінці життя Роджерс прийшов до розуміння погляду Артура Кестлера про те, що індивідуальна свідомість є лише фрагмент космічного .

Прагнення до здорового розвитку не є переважною силою, яка змітає в сторону будь-які перешкоди на своєму шляху. Роджерс бачить її просто як переважну і мотивуючу силу в людині, що діє вільно, силу, яка не ослаблена ні подіями минулого, ні установками сьогодення.

Абрахам Маслоу прийшов до аналогічних висновків, назвавши цю тенденцію тихим, ледь помітним внутрішнім голосом. Твердження про те, що зростання можливе і є головною метою організму - один з головних постулатів Роджерса.

Можна помітити, що основна тенденція до актуалізації є єдиним спонуканням, яке затверджується в цій теоретичній системі ...«Я», наприклад, є центральним поняттям в нашій теорії, але «я» нічого не «робить», воно просто висловлює панівну тенденцію організму поводитися таким чином, щоб підтримувати і посилювати себе.

Для Роджерса тенденція до самоактуалізації є не просто якимось одним спонуканням серед безлічі інших, а центром, на якому базуються усі інші прагнення.

Ця тенденція - єдиний висунутий Роджерсом мотиваційний конструкт.

Тенденція самоактуалізації людини бере свій початок у фізіологічних процесах організму - це не психологічна тенденція, а біологічний факт. Вона, з одного боку, націлена на зниження напруги, на збереження життєвих процесів і пошуки комфорту і спокою, а з іншого - на підвищення напруженості, оскільки поведінка індивідуума мотивовано його потребою розвиватися і поліпшуватися. Найбільш важливим аспектом цієї тенденції, з точки зору особистості, є прагнення людини до самоактуалізації (зробити себе таким, як ти хочеш).

Тож наведені мною приклади трактування поняття самоактуалізації психологів- гуманістів має багато спільного.

Самоактуалізація - вища ступінь розвитку особистості, котрої прагне індивід. У процесі самоактуалізації людина реалізує власний потенціал.

Можна виділили пять основних груп ціннісних орієнтацій, які лаконічно і водночас досить повно характеризують несуперечливу ціннісну систему, що формується у процесі самоактуалізації і складає основу життєвої компетентності особистості:

1. Ставлення до себе та інших як до цінності, мети, а не засобу досягнення чужих цілей.

2. Чесність (відкритість досвіду, щирість у почуттях; почуття є цінними, якими б вони не були).

3. Свобода (спонтанність, відсутність постійного контролю та сліпого дотримання належного, відповідальність).

4. Довіра до людської природи.

5. Творча спрямованість (домінування Б-цінностей над гедоністичними).

Делись добром ;)