Формування особистості в молодшому шкільному віці

контрольная работа

2. Характеристика потреб і інтересів дитини

Уже в 20-е рр. психологи виділяли так звані спеціальні таланти. До них відносили «технічний, комерційний, науково-академічний, художній, соціальний (політичного діяча, педагога й ін.)»

В 30-е рр. стали лунати голосу фахівців, що заперечували проти виняткового використання тестів інтелекту для виявлення обдарованих дітей. Дійсність наполегливо нагадувала про обмеженість орієнтації тільки на інтелект. Наприклад, у випадку творчих досягнень потрібні нестандартний підхід, оригінальність, за яких коштують успішна переробка й організація нового матеріалу або досвіду. Тести ж інтелекту не містять завдань, що розкривають сформованість згаданих процесів.

Згодом і нагромадженням досвіду визначення обдарованості стає усе більше широким. Так, обдарованість стали визначати як здатність до видатних досягнень у будь-який соціально значимій сфері людської діяльності.

Крайній різнобій у визначеннях обдарованості поступово переборюється. Слід зазначити, що в 1972 р. в офіційній доповіді державного відділу утворення США конгресу було запропоновано наступне визначення, яким користуються американські фахівці дотепер.

Обдарованими й талановитими учнями є ті, хто професійно підготовленими людьми виявлені як володіють, у силу видатних здатностей, потенціалом до високих досягнень. Такі діти вимагають диференційованих навчальних програм і/або допомоги, які виходять за рамки звичайного шкільного навчання, для того щоб мати можливість реалізувати свої потенції й зробити внесок у розвиток суспільства. При цьому діти, схильні до високих досягнень, можуть і не демонструвати їх відразу, але мати потенції до них у кожній з наступних областей (в одній або в сполученні):

загальні інтелектуальні здатності;

конкретні академічні здатності;

творче, або продуктивне, мислення;

лідерські здатності;

художні й виконавські мистецтва;

психомоторні здатності.

Якщо ми звернемося до тлумачних словників, то побачимо, що дуже часто терміни «Обдарований» і «талановитий» уживаються як синоніми. У тлумачному словнику С. И. Ожегова «Обдарований» визначається як талановитий, а «талановитий» визначається як володіє талантом, «Талант» у свою чергу - як видатні вроджені якості, особливі природні здатності, а «здатність» - природна обдарованість, талановитість. У словнику В. Даля немає поняття обдарованість або обдарований, але є поняття «талант», що характеризується як дарування до чого-небудь, а дарування як здатність, дана богом. Іншими словами, це вроджені здатності, дані богом, що забезпечують високі успіхи в діяльності. У словнику іноземних слів підкреслюється, що талант (гр. talanton) - видатна вроджена якість, особливі природні здатності. Обдарованість розглядається як стан таланта. Більша Радянська енциклопедія характеризує обдарованість як високий рівень розвитку здатностей людини, що дозволяє йому досягати особливих успіхів у тій або іншій сфері діяльності.

Зі сказаного можна зробити висновок, що говорячи про талант (обдарованості), підкреслюється природжений характер даної якості (здатності) людини. Разом з тим обдарованість проявляється в успішності діяльності.

Словосполученням «обдаровані діти» (обдарована дитина) позначається якась винятковість. Вимовляючи його, ми допускаємо можливість існування особливої групи дітей. Ці діти вже по визначенню якісно відрізняються від однолітків. Даний підхід досить уразливий і традиційно є предметом критики з боку більшості вітчизняних педагогів і психологів, хоча таке розуміння цілком припустиме й не можна не відзначити, що воно відбиває реальне положення справ.

Серед визначень поняття «обдарована дитина» найбільш удале втримується в тексті «Робочої концепції обдарованості»): «Обдарована дитина - це дитина, що виділяється яскравими, очевидними, іноді видатними досягненнями (або має внутрішні передумови для таких досягнень) у тім або іншому виді діяльності» Точно характеризуючи суть явища, це визначення все-таки залишає неясним, про яких саме «яскравих, очевидних» або «видатних досягненнях» мова йде. У Відомий фахівець в області дитячої обдарованості Н. С. Лейтес, класифікуючи різні педагогічні підходи до цієї проблеми, виділяє три категорії дітей, яких у соціально-педагогічній практиці звичайно й прийнято йменувати обдарованими: «діти з високим IQ; діти, що досягли видатних успіхів у якому-небудь виді діяльності й діти з високою креативністю.

Інший фахівець в області психології інтелекту М. А. Холодна затверджує, що варто виділяти шість категорій таких ; «кмітливі», «блискучі учні», «креативи», «компетентні», «талановиті», «мудрі».

Реальна педагогічна практика навчилася розрізняти лише три категорії обдарованих дітей.

- Перша категорія обдарованих, котру прийнято виділяти, -діти з високими показниками за рівнем загальної обдарованості.

- Друга група обдарованих, на існування яких реагує педагогічна практика, - діти, що досягли успіхів у яких-небудь областях діяльності. Їхнє виявлення будується на «екологічно валідних» методах діагностики й не представляє особливих складностей. Обдаровані юні музиканти, художники, математики, спортсмени. Цю категорію дітей частіше називають талановитими.

- До третьої категорії обдарованих можна віднести дітей, що добре навчаються в школі («академічна обдарованість»).

Таким чином, зі сказаного вище можна зробити висновок, що однозначного розуміння даних термінів ні, Можна лише приймати думки кожного з авторів, аналізувати їх і робити висновки, розділяючи точку зору одного з них. Або узагальнювати всі й приходити до свого розуміння даних понять.

Делись добром ;)