Дослідження особливостей спілкування серед учнів-підлітків та учнів-старшокласників його значення у формуванні особистості

курсовая работа

1.1 Загальне поняття про спілкування

Спілкування є головним засобом перетворення людини з біологічної істоти в соціально адаптовану особистість. Саме за допомогою спілкування людина засвоює соціальний досвід та морально-етичні норми поведінки. Під час міжособистісного та міжгрупового спілкування і відбувається передача від однієї людини до іншої тієї сукупності соціальних та соціально-психологічних якостей, які й відрізняють людину від тварини, навіть високоорганізованої.

Якщо ж людське немовля пропускає сприятливий етап свого життя саме для засвоєння мови (так званий сензитивний період), то опиняється у вимушеній ізоляції від суспільства. Красива казка Р. Кіплінга «Мауглі» про індійського хлопчика, якого виховали дикі звірі і який став володарем джунглів, так і залишилася казкою. Оскільки саме в Індії відомі випадки, коли вовки викрадали із сел маленьких дітей як здобич, але в силу випадкових причин діти залишалися живими, а не були зїдені. Вони виростали, як дикі звірі, хоча в людській подобі. Потрапивши через кілька років знов до людського суспільства, за своєю поведінкою так і залишилися вовками чи мавпами (в залежності від того, які звірі їх виховували). Можна сказати, що коли звичайні діти засвоювали норми й закони людського спілкування, то діти-звірі «вчилися» на звірів[14, c.256].

Спілкування, як один із найважливіших факторів формування і розвитку особистості вивчається в декількох напрямках.

В загально-філософському плані: формування людської сутності в єдності спілкування і активності.

В загально-соціологічному плані: стосовно до розвитку і формування особистості в рамках різних соціально-економічних формацій.

В загально-психологічному аспекті: конкретизація проблеми спілкування стосовно формування і розвитку особистості на всіх етапах її життєвого шляху.

В соціально-психологічному: дослідження механізмів спілкування, за допомогою яких група впливає на особистість.

Увага дослідників зосереджується перш за все на тому, як саме завдяки спілкуванню, конкретний індивід засвоює досвід, що виробило людство, долаючи тим самим обмеженість власного існування. Процес самопізнання людина здійснює лише в спілкуванні (із собою та з суспільством), в ході якого відбувається її розвиток як особистості[14, c.256].

У найзагальнішому значенні спілкування виступає як форма життєдіяльності.

Спілкування виконує цілий ряд різних функцій:

1. Комунікативна функція -- звязок людини з світом у всіх формах діяльності.

2. Інформаційна функція і виявляється у відображенні засобів оточуючого світу. Вона здійснюється завдяки основним пізнавальним процесам. У процесі спілкування забезпечується отримання, зберігання та передача інформації.

3. Когнітивна функція полягає в усвідомленні сприйнятих значень завдяки мисленню, відображенню, фантазії. Ця функція повязана з субєктивними характеристиками партнерів, і особливостями їх прагнення до взаємопізнання, до необхідності розкрити психологічні якості та особистості.

4. Емотивна функція полягає в переживанні людиною своїх стосунків з оточуючим світом. У процесі спілкування ці переживання вторино відображаються у вигляді взаємовідносин: симпатій - антипатій, любові - ненависті, конфлікту - злагоди тощо. Дані взаємовідносини визначають соціально-психологічний фон взаємодії.

5. Конативна функція повязана з індивідуальними прагненнями людини до тих чи інших обєктів, які виступають в формі побуджувальних сил. Завдяки цій функції відносини і реалізуються в конкретній поведінці.

6. Креативна функція повязана з творчим перетворенням дійсності. Види спілкування в психологічній літературі поділяються на підставі різних ознак.

Проаналізуємо визначення, що дають спілкуванню різні автори. М.С. Каган розглядає спілкування як із видів людської діяльності, якому притаманні відповідна структура і атрибути. Л. П. Буева (1978) передбачає, що «спілкування є безпосередньо що спостерігається і пережита реальність, і конкретизація громадських відносин, їх персоніфікація, особистісна форма. Громадські ставлення за цьому становлять зміст процесу (дії обєктивних громадських законів і стосунків), а спілкування - його індивідуалізовані форми». В.М. Соковнин (1974) аналізує людське спілкування як комунікацію, як діяльність, як ставлення, як порозуміння. З погляду О.Н. Леонтьєва, спілкування слід розглядати, як певний бік діяльності, адже він є у будь-якій роботі як її елемента. Спробу інтегрувати у межах єдиної концепції різні соціально-психологічні підходи до проблеми спілкування зробила Г.М. Андрєєва. Характеризуючи спілкування, вона виділила у ньому три взаємозалежні сторони: комунікативну (обміну інформацією між спілкуються), інтерактивну (організація взаємодії які спілкуються) і перцептивну (процес сприйняття одне одного партнерами встановлення цій основі взаємрозумінні).

Поруч із вище переліченими авторами значення спілкування, і його вплив на розвиток особистості вивчали такі радянські психологи, як Б.Г. Ананьев і В.М. Мясищев.

Дослідження Б.Г. Ананьева (1969) націлені на глибоке та широке вивчення спілкування. Ананьєв Б.Г. підкреслює, особливою і головною характеристикою спілкування як діяльності є те, що через нього людина будує свої відносини з іншими людьми.

«Спілкування, - пише він, - так само соціальне, як і індивідуальне явище. Тому так тісно повязане соціальне і індивідуальне в найважливішому засобі спілкування - мові, індивідуальним проявом і механізмом якого є мова».

1. За змістом спілкування може бути матеріальним, когнітивним, кондиційним, мотиваційним, діяльніcним.

Матеріальне спілкування -- це обмін предметами і продуктами діяльності. При матеріальному спілкуванні субєкти здійснюють обмін продуктами своєї діяльності, які виступають засобами задоволення потреб.

Когнітивне спілкування -- це обмін знаннями (наприклад, у ході навчального процесу). Кондиційне спілкування -- це обмін психічними та фізіологічними станами, тобто певний вплив на психічні стани іншого (наприклад, зіпсувати настрій партнеру). Мотиваційне спілкування -- це обмін цілями, потребами, інтересами. Таке спілкування спрямоване на передачу іншому певних установок або готовності діяти певним чином. Діяльнісне спілкування -- це обмін діями, навичками, вміннями тощо.

2. За метою спілкування можна поділити на біологічне та соціальне. Біологічне спілкування необхідне для підтримки та розвитку організму (повязане з задоволенням біологічних потреб).

Соціальне спілкування задовольняє ряд соціальних потреб особистості (наприклад, потреба в міжособистісних контактах).

3. В залежності від засобів: спілкування може бути безпосереднім та опосередкованим, прямим та непрямим.

Безпосереднє спілкування здійснюється за допомогою природних органів (руки, голосові звязки, голова тощо), без допомоги сторонніх предметів.

Опосередковане спілкування характеризується використанням спеціальних засобів: природні предмети (камінець, палиця і та ін.) та культурні (знакові системи).

Пряме спілкування полягає в особистісних контактах і безпосередньому сприйманні один одного (наприклад, розмова двох друзів).

Непряме спілкування передбачає наявність посередників, якими можуть виступати інші люди (наприклад, при переговорах між різними групами).

4. В залежності від спрямування спілкування може бути діловим та особистісним, інструментальним та цільовим.

Ділове спілкування -- це спілкування на офіційному рівні і його змістом є те, чим зайняті люди в процесі трудової діяльності.

Особистісне спілкування зосереджене на проблемах, що складають внутрішній світ людей.

Інструментальне спілкування -- це засіб для задоволення різних потреб.

Цільове спілкування служить засобом задоволення саме потреби в спілкуванні.

5. Виділяють вербальне та невербальне спілкування. Вербальне спілкування -- це спілкування за допомогою мови.

Невербальне спілкування -- спілкування за допомогою міміки, жестів, пантоміміки.

6. В залежності від субєктів спілкування може бути: міжіндивідним (тобто спілкування між окремими індивідами), індивідно-груповим (спілкування між індивідом і групою) та міжгруповим (між групами).

7. За тривалістю виділяють короткочасне і тривале спілкування, закінчене та незакінчене.

Всі засоби спілкування поділяються на вербальні (мовні) та невербальні (жести, міміка, пантоміміка).

Мова -- це система звукових сигналів, письмових знаків та символів, з допомогою яких людина отримує, переробляє, зберігає та передає інформацію.

Мовлення -- це конкретне використання мови для висловлення думок, почуттів, настроїв.

Мовлення -- це психічне явище. Мовлення в науковій літературі розділяють на усне та письмове.

За стилем виділяють побутове, художнє, ділове та наукове мовлення. Побутовий стиль мовлення притаманний повсякденному спілкуванню; художній -- застосовується в літературних творах (проза, поезія тощо); діловий стиль мовлення притаманний офіційному спілкуванню (наприклад, доповіді, документам тощо); науковий -- характерний для різних наукових праць. Вербальне спілкування завжди супроводжується невербальним. У багатьох випадках невербальне спілкування може нести значно більше змістовне навантаження, ніж вербальне.

Невербальне спілкування представлене не лише використанням жестів, міміки, пантоміміки а й просторово-часовою характеристикою організації спілкування.

Надзвичайно важливим при спілкуванні є міжособистісний простір (дистанція спілкування).

Дистанція спілкування залежить від багатьох чинників: від спрямування спілкування, від різних характеристик субєктів спілкування (їх близькості, віку, соціального статусу, психологічних особливостей, національних звичаїв тощо).

За даними американських психологів дистанція між партнерами залежить від виду взаємодії) і може бути такою:

- інтимна дистанція (відповідає інтимним стосункам) - до 0,5 м;

- міжособистісна дистанція (при бесідах, спілкуванні з друзями) - 0,5-1,2 м;

- соціальна дистанція (притаманна неформальним соціальним та діловим стосункам) - 1,2 - 3,7 м;

- публічна дистанція - 3-7 м і більше.

При будь-якому спілкуванні правильно обрана дистанція істотно впливає на його здійснення.

Ще однією важливою частиною спілкування є візуальний контакт, оскільки саме погляди можуть сказати набагато більше ніж слова. Візуальний контакт допомагає регулювати розмову.

Делись добром ;)