Тема 2. Сприймання Методика 1. Дослідження сприймання часу

Мета дослідження: визначення ступеня точності сприймання коротких проміжків часу.

Обладнання: секундомір і таблиця-протокол дослі­дження.

Процедура дослідження.

Дослідження сприймання часу проводиться в парі (досліджуваний та експериментатор) і передбачає десять дослідів, у кожному з яких досліджуваному пропонують визначити заданий проміжок часу без підрахунку і без використання годинника. Правильність оцінки проміжку часу експериментатор визначає за допомогою секундоміра. Проміжки часу можуть бути, наприклад, такі: 3О с., 60 с., 120 с. та ін.

Інструкція досліджуваному: "Вам буде запропоно­вано, не користуючись годинником і не роблячи записів, визначити заданий відрізок часу. Сигналом початку спри­ймання часу буде удар олівцем по столу, а завершення — команда "Стоп!"

У таблиці-протоколі експериментатор записує заданий для визначення відрізок часу і фактично названий дослі­джуваним, який той прийняв за заданий.

Таблиця-протокол дослідження сприймання коротких проміжків часу

Обробка результатів

1. Точність оцінки часу визначається для кожного досліду окремо за формулою:

Q = М t1 /M t2 + M Δt, де

М t1 – середнє значення заданого часу;

M t2 – середнє значення показів досліджуваного;

M Δt – середнє значення різниці

Q – показник точності сприймання часу.

Аналіз результатів:

Q = 0 – 0,5 – низький рівень точності сприймання часу

Q = 0,6-0,7- середній рівень точності сприймання часу

Q = 0,8-1,0 – високий рівень точності сприймання часу

Або:

2. Точність оцінки часу визначається для кожного досліду окремо за формулою:

Q = t2 / t1 *100% , де

t1 – часовий інтервал, запропонованмий для оцінки;

t2 – фактичний часовий інтервал, який минув з початку оцінювання досліджуваним заданого часового відрізку;

Q – показник точності сприймання часу.

Аналіз результатів

Під час аналізу результатів дослідження важливо ви­значити, в якому співвідношенні до 100%, менше чи більше, перебувають коефіцієнти точності оцінки часу досліджу­ваного. Якщо в усіх дослідах досліджуваний має коефіцієнт більший за 100%, то часові відрізки він недооцінює. Якщо його коефіцієнти менші 100%, то часові відрізки він переоцінює. Чим ближчі коефіцієнти до 100% (наприк­лад, 80% — 110%), тим вища точність оцінки коротких проміжків часу.

Люди відрізняються за типологією оцінки часових інтервалів, однак деякі з них короткі інтервали часу (до хвилини) переоцінюють, а інтервали більші за хвилину, навпаки, недооцінюють.

Щоб встановити причини недооцінки чи переоцінки часових інтервалів, ми радимо повторити досліди, усклад­нивши їх інструкцією з додатковими вказівками. Наприк­лад, потрібно визначити заданий інтервал часу, називаючи при цьому літери алфавіту. Введення інструкцією ще однієї мети діяльності змінює оцінку досліджуваним часових інтервалів. Час у цьому разі для досліджуваних, як прави­ло, стає менш помітним, тобто вони, займаючись іншою справою, його недооцінюють. Знаючи особливості сприй­мання та оцінки інтервалів часу, можна розробити систе­му прийомів, що будуть корисні в моменти вимушеного очікування: очікування транспорту, зустрічі, подій тощо. Знята при цьому психічна напруженість — один з моментів самовиховання і навчання саморегуляції.