Проективна методика (самооцінка)

(додаткова – шкільний вік)

Мета: уточнити характер самооцінки досліджуваного.

Необхідний матеріал: бланк із зображеними 8 колами.

Хід проведення:

Досліджуваному потрібно позначити на восьми колах, розташованих у одній горизонталі себе та людей зі свого близького оточення.

Інструкція: «Перед Вами на аркуші паперу рядок з восьми кіл. Оберіть коло для себе і кола для інших людей з Вашого оточення».

Обробка і аналіз результатів.

При аналізі результатів враховується той факт, що самооцінка визначається як сприйняття суб’єктом його цінності, значущості у порівнянні з іншими. Чим лівіше розташоване коло, що означає себе, тим вище самооцінка досліджуваного.

За матеріалами: Лисянська Т.М Педагогічна психологія: практикум.Навч. посібник – К., 2008. – С.10.

Методика «Егоцентричність»

(додаткова – шкільний вік)

Мета: уточнити особливості вияву егоцентричності досліджуваного.

Необхідний матеріал: бланк із зображеним колом.

Хід проведення:

Досліджуваному потрібно поставити всередині великого кола 2 менших, що символізують його «Я» та «Я-іншого» (матері, батька, друзів і т.д.).

Інструкція: «Перед Вами на аркуші паперу зображено велике коло. Поставте середині цього великого кола коло, що символізує Ваше «Я» та коло, що означає іншого.

«Я»

«Інший»

(мати, батько, друзі і т.д.)

Обробка і аналіз результатів.

При аналізі результатів виходять з того, що егоцентричність визначається сприйняттям себе «фігурою» або «фоном». Якщо коло «Я» досліджуваний ставить ближче до центру, ніж коло іншого, це свідчить про егоцентричність.

За матеріалами: Лисянська Т.М Педагогічна психологія: практикум.Навч. посібник – К., 2008. – С.11.

Методика комплексного вивчення самооцінки й ціннісних орієнтацій

(молодший школяр, 6-9 років)

Мета: вивчити самооцінку та ціннісні орієнтації школяра.

Необхідний матеріал: картка зі схематичним зображенням трьох постатей дітей (див. малюнок) і сім карток з надрукованими на них ціннісними характеристиками.

Хід проведення:

Перед дитиною кладуть картку із зображенням постатей, а під нею - першу картку з визначеннями.

Інструкція: «Ось три дуже схожі хлопчики (дівчинки). Цей хлопчик розумний, цей - сильний, цей - здоровий. В усьому іншому вони нічим не відрізняються. Яким із цих хлопчиків ти хотів би бути?» Відповідь дитини кодується в таблиці: навпроти вибраної якості під оцінкою «2 бали» ставиться хрестик.

Наступне запитання: «А з тих хлопчиків, хто залишився, ким би ти хотів більше бути?» Відповідь фіксується у таблиці; навпроти названої якості під оцінкою «1 бал» ставиться хрестик. Та якість, що залишилася, не оцінюється.

Після цього дитині кажуть: «А тепер уяви, що один із цих хлопчиків справді ти. Хто це може бути? Хто з них насправді найбільше схожий на тебе?» Відповіді заносять у праву частину протоколу («Самооцінка») й оцінюють так само, як і попередні: перша названа якість - хрестиком під графою «2 бали», друга вибрана якість - хрестиком під графою «1 бал».

Описана процедура повторюється з усіма сімома картками. Відповіді на перші два запитання заносяться у ліву частину розділу «Ціннісні орієнтації» таблиці. Відповіді на наступні два запитання заносяться у праву частину розділу «Самооцінка» таблиці. Потім підраховується відносна вага кожної характеристики у правій та лівій частинах протоколу. У разі збігу значення двох або більше характеристик проводиться додаткове їх зіставлення між собою за тією ж схемою, щоб можна було їх ранжувати за переважанням.