Книга

Текст опитувальника.

Мої слова не так уже й часто розходяться з ділом.
Випадковому знайомому я швидше за все видамся людиною приємною.
До чужих проблем я завжди ставлюсь з тим же розумінням, що і до своїх.
У мене часто виникає відчуття, що те, про що я подумки з собою розмовляю, мені неприємне.
Думаю, що більшість моїх знайомих ставиться до мене з симпатією.
Найрозумніше, що може зробити людина у своєму житті, – це підкоритися власній долі.
У мене достатньо здібностей та енергії втілити в життя задумане.
Якби Я роздвоївся, то мені було б дуже цікаво спілкуватися зі своїм двійником.
Я не здатен завдати душевного болю коханим та рідним мені людям.
Я вважаю, що іноді не гріх пожаліти самого себе.
Зробивши якийсь промах, я часто не можу зрозуміти, як мені могло прийти в голову, що із задуманого могло вийти щось хороше.
Частіше я схвалюю свої плани і вчинки.
В моїй особистості є, мабуть, щось таке, що здатне викликати у інших гостру неприязнь.
Коли я намагаюся себе оцінити, я насамперед бачу свої недоліки.
У мене не виходить бути для коханої людини цікавим тривалий час.
Можна сказати, що я ціную себе досить високо.
Мій внутрішній голос рідко підказує мені те, з чим би я кінець кінцем погодився.
Багато моїх знайомих не сприймають мене серйозно.
Бувало, і не раз, що я сам сильно ненавидів себе.
Мені дуже заважає нестача волі, енергії та цілеспрямованості.
В моєму житті виникали такі обставини, коли я йшов на угоду з власною совістю.
Іноді я сам себе погано розумію.
Часом мені буває дуже болісно спілкуватися з самим собою.
Думаю, що без великих зусиль міг би знайти спільну мову з будь-якою розумною та знаючою людиною.
Якщо я і ставлюся до кого-небудь з докором, то насамперед до самого себе.
Іноді я сумніваюсь, чи можна любити мене по-справжньому.
Часто мої суперечки з самим собою обриваються думкою, що все одно вийде не так, як я вирішив.
Моє ставлення до самого себе можна назвати дружнім.
Навряд чи знайдуться люди, яким я не по душі.
Часто я не без сарказму жартую над собою.
Якби моє друге «Я» існувало, то для мене це був би найнудніший партнер по спілкуванню.
Я вважаю, що я достатньо склався як особистість і тому не витрачаю багато сили на те, щоб в чомусь стати іншим.
В цілому мене влаштовує те, який я є.
На жаль, дуже багато не розділяють моїх поглядів на життя.
Загалом я можу сказати, що поважаю себе.
Я думаю, що маю надійного і розумного порадника в самому собі.
Я досить часто дратуюсь від самого себе.
Я часто, але досить безуспішно, намагаюсь в собі щось змінити.
Я думаю, що моя особистість значно цікавіша і багатша, ніж це може видатися на перший погляд.
Мої достоїнства загалом переважають над моїми недоліками.
Я рідко залишаюсь незрозумілим в самому важливому для мене.
Думаю, що інші в цілому оцінюють мене досить високо.
Те, що зі мною трапляється, - це справа моїх рук.
Якщо я сперечаюсь з собою, то завжди впевнений, що знайду єдине правильне рішення.
Коли зі мною трапляються неприємності, як правило, я кажу: «Так тобі і треба».
Я не вважаю, що достатньо духовно цікавий для того, щоб бути привабливим для багатьох людей.
У мене часто виникають сумніви, чи такий я насправді, яким себе уявляю.
Я не здатен зрадити навіть подумки.
Частіше всього я думаю про себе з дружньою іронією.
Мені здається, що мало хто може подумати про мене погано.
Я впевнений, що на мене можна покластися у самих відповідальних справах.
Я можу сказати, що в цілому я контролюю свою долю.
Я ніколи не видаю думки, які мені сподобались за свої.
Яким би я не видавався оточуючим, я знаю, що в глибині душі я кращий, ніж більшість інших.
Я хотів би залишитися таким, який я є.
Я завжди радий критиці на мою адресу, якщо вона обгрунтована і справедлива.
Мені здається, що якби таких людей як я було більше, то життя змінилося б на краще.
Моя думка має достатню вагу в очах оточуючих.
Щось заважає мені зрозуміти себе по-справжньому.
У мені є чимало такого, що навряд чи викликає симпатію.
В складних обставинах я зазвичай не чекаю, доки проблеми вирішаться самі собою.
Іноді я намагаюсь видати себе не за того, хто я є.
Бути поблажливим до власних слабостей цілком природно.
Я впевнився, що глибоке проникнення в себе – малоприємне та досить ризиковане заняття.
Я ніколи не дратуюсь і не злюсь без особливих на те причин.
В мене бували такі моменти, коли я розумів, що мене є за що зневажати.
Я часто відчуваю, що мало впливаю на те, що зі мною відбувається.
Саме багатство та глибина мого внутрішнього світу і визначають мою цінність як особистості.
Тривалі суперечки з собою частіше залишають гіркий осадок в моїй душі, ніж приносять полегшення.
Думаю, що спілкування зі мною приносить людям відверте задоволення.
Якщо говорити відверто, іноді я буваю дуже неприємним.
Можна сказати, що я собі подобаюсь.
Я – людина надійна.
Здійснення мої бажань мало залежить від везіння.
Моє внутрішнє “Я” завжди мені цікаве.
Мені дуже просто переконати себе не засмучуватися через дрібниці.
Близьким людям притаманно мене недооцінювати.
У мене в житті часто бувають хвилини, коли я сам собі огидний.
Мені здається, що я все-таки не вмію сердитися на себе по-справжньому.
Я переконався, що в серйозних справах на мене краще не розраховувати.
Іноді мені здається, що я якийсь дивний.
Я не схильний пасувати перед труднощами.
Моє власне «Я» не видається мені чимось вартим уваги.
Мені здається, що глибоко обдумуючи свої внутрішні проблеми, я навчився значно краще себе розуміти.
Навряд чи я викликаю симпатію у більшості моїх знайомих.
Мені траплялось робити такі вчинки, яким навряд чи можна знайти виправдання.
Десь у глибині душі я вважаю себе слабаком.
Якщо я відверто і звинувачую себе в чомусь, то, як правило, викривального запалу вистачає ненадовго.
Мій характер, яким би він не був, цілком мене влаштовує.
Я цілком ясно уявляю собі, що чекає мене попереду.
Іноді мені буває досить важко знайти спільну мову зі своїм внутрішнім “Я”.
Мої думки про себе найчастіше зводяться до звинувачень на власну адресу.
Я не хотів би сильно мінятися навіть на краще, тому що кожна зміна – це втрата якоїсь дорогої часточки самого себе.
В результаті моїх дій досить часто виходить зовсім не те, на що я розраховував.
Навряд чи в мені є щось, чого б я не знав.
Мені ще багато чого не вистачає, щоб з впевненістю сказати собі: ”Так, я цілком зріла особистість”.
В мені цілком мирно вживаються як мої достоїнства, так і мої недоліки.
Іноді я надаю “безкорисну” допомогу людям лише для того, щоб краще виглядати у власних очах.
Мені досить часто і безуспішно доводиться виправдовуватися перед самим собою.
Ті, хто мене не любить, просто не знають, яка я людина.
Переконати себе в чомусь для мене нескладно.
Я не відчуваю нестачі в близьких та розуміючих мене людях.
Мені здається, що мало хто поважає мене по-справжньому.
Якщо не бути дріб’язковим, то в цілому мене себе немає в чому дорікнути.
Я сам створив себе таким, який я є.
Думка інших про мене цілком співпадає з моєю власною.
Я сам хотів багато в чому себе переробити.
До мене ставляться так, як я того заслуговую.
Думаю, що моя доля все-одно складеться не так, як мені хотілося тепер.
Впевнений, що в житті я на своєму місці.

Содержание