Книга

Текст опитувальника.

Думаю, що більшість моїх знайомих ставиться до мене з симпатією.
Мої слова не так уже й часто розходяться зі справами.
Думаю, що багато хто бачить у мені щось схоже з собою.
Коли я намагаюся себе оцінити, я, насамперед, бачу свої недоліки.
Думаю, що як особистість я можу бути привабливим для інших.
Коли я бачу себе очима люблячої мене людини, мене неприємно вражає те, наскільки мій образ далекий від дійсності.
Моє «Я» завжди мені цікаве.
Я вважаю, що іноді не гріх пожаліти себе.
У моєму житті є (чи були) люди, з якими я був дуже близький.
Власну повагу мені ще треба заслужити.
Бувало, і не раз, що я сам себе страшенно ненавидів.
Я цілком довіряю своїм раптовим бажанням.
Я сам хотів багато в чому себе переробити.
Моє власне «Я» не видається мені чимось вартим уваги.
Я щиро хочу, щоб у мене усе було добре в житті.
Якщо я і ставлюся до кого-небудь з докором, то насамперед до самого себе.
Випадковому знайомому я швидше за все видамся людиною приємною.
Частіше я схвалюю свої плани і вчинки.
Власні слабості викликають у мене щось схоже на презирство.
Якби я роздвоївся, то мені було б досить цікаво спілкуватися зі своїм двійником.
Деякі свої якості я відчуваю як сторонні, чужі мені.
Навряд чи хто-небудь зможе відчути свою схожість зі мною.
У мене досить здібностей і енергії втілити в життя задумане.
Часто я не без сарказму жартую над собою.
Найрозумніше, що може зробити людина у своєму житті, – це підкоритися власній долі.
Стороння людина з першого погляду знайде в мені багато відразливого.
На жаль, якщо я і сказав щось, то це не означає, що саме так і вчиню.
Моє ставлення до самого себе можна назвати дружнім.
Бути поблажливим до власних слабостей цілком природно.
Мені не вдається бути цікавим для коханої людини тривалий час.
У глибині душі я б хотів, щоб зі мною сталося щось катастрофічне.
Навряд чи я викликаю симпатію у більшості моїх знайомих.
Мені буває дуже приємно побачити себе очима люблячої мене людини.
Коли у мене виникає яке-небудь бажання, я насамперед запитую себе, чи розумно це.
Іноді мені здається, що якби якась мудра людина змогла побачити мене наскрізь, вона б відразу зрозуміла, яка я нікчема.
Часом я сам собою захоплююся.
Можна сказати, що я ціную себе досить високо.
У глибині душі я ніяк не можу повірити, що я справді доросла людина.
Без сторонньої допомоги я мало що можу зробити.
Іноді я сам себе погано розумію.
Мені дуже заважає нестача енергії, волі і цілеспрямованості.
Думаю, що інші в цілому оцінюють мене досить високо.
У моїй особистості є, напевно, щось таке, що здатне викликати в інших неприязнь до мене.
Більшість моїх знайомих не сприймає мене всерйоз.
Я досить часто дратуюсь від самого себе.
Загалом я можу сказати, що поважаю себе.
Навіть мої негативні риси не здаються мені чужими.
У цілому, мене влаштовує те, який я є.
Навряд чи мене можна любити по-справжньому.
Моїм мріям і планам не вистачає реалістичності.
Якби моє друге «Я» існувало, то для мене це був би найнудніший партнер по спілкуванню.
Думаю, що міг би знайти спільну мову з будь-якою розумною і знаючою людиною.
Те, що в мені відбувається, як правило мені зрозуміло.
Мої достоїнства загалом переважують мої недоліки.
Навряд чи знайдеться багато людей, що звинуватять мене у відсутності совісті.
Коли зі мною трапляються неприємності, як правило, я кажу: «Так тобі і треба».
Я можу сказати, що в цілому я контролюю свою долю.

Содержание