2.2. Аналіз результатів емпіричного дослідження

Емпіричне дослідження впливу стилю сімейного виховання на агресивну поведінку підлітків проводилося у 9 класі Копичинецької ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Гусятинського району Тернопільської області. Обсяг вибірки – 29 учнів.

Дослідження особливостей впливу стилю сімейного виховання на агресивну поведінку підлітків ускладнювалося притаманною цьому віковому періоду імпульсивністю і прагненням до дорослості, що актуалізує прояви агресії. З метою зменшення суб'єктивності отриманих резуль­татів і досягнення їх більшої вірогідності в основу емпіричного дослідження покладено такі принципи: комплексність; використання взаємодоповнюючих методик; єдність якісного і кількісного аналізу.

У процесі діагностики проявів підліткової агресії використано опитувальник Басса-Дарки. Для отримання достовірних даних про агресію і агресивність підлітків також застосовувалася «Фрайбурзька анкета агресивності». Для отримання інформації про стиль сімейного виховання підлітка використовувався опитувальник А.Варга, В.Століна.

Застосування різнопланових методик для дослідження агресивної поведінки дало можливість виявити типові для підлітка форми агресивної поведінки, розкривши як агресивні, так і неагресивні дії, вживані для подолання важких (фруструючих) ситуацій.

В результаті використання діагностичних методик одержані дані, що свідчать про прояви агресивності у підлітковому віці. При цьому ми розглянули такі форми агресивності, як фізична, непряма, вербальна і негативізм. У підлітків вираженим стає негативізм (64%), спостерігається зростання фізичної, а також вербальної агресії, тоді як агресивність непряма менш виражена.

Протягом підліткового періоду спостерігається чітко виражена динаміка всіх форм агресивності від середнього до старшого підліткового віку (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Прояв різних форм агресивності у підлітків

Разом з тим, у міру дорослішання у підлітків 14-15 років на перший план виходять її вербальні форми (з 44% в 10 років до 51% у 14-15 років). Крім того, домінуючого значення починає набувати не фізична агресія, а негативізм. При цьому негативізм зростає у міру дорослішання дітей особливо швидкими темпами (до 64%).

Наступним етапом було здійснення порівняльного аналізу результатів дослідження між хлопцями і дівчатами. Враховано, що відмінності не обмежуються статевими характеристиками і особливостями психосексуального розвитку. Так, в підлітковому віці процес психосексуального розвитку дівчат починається приблизно на 2 роки раніше, ніж у хлопців, і триває протягом 3-4, а не 4-5 років. Хлопці, не дивлячись на те, що фізично сильніші, володіють набагато більшою чутливістю до дії як фізичних, так і психологічних чинників. Не випадково у хлопців частіше зустрічаються психічні порушення.

Отримані результати показують значні відмінності в прояві агресивності хлопців і дівчат підліткового віку (табл. 2.2, 2.3, 2.4).

Таблиця 2.2

Прояв різних форм агресивної поведінки у підлітків-хлопців

Таблиця 2.3

Прояв різних форм агресивної поведінки у підлітків-дівчат

Таблиця 2.4

Порівняння різних форм агресивної поведінки у хлопців і дівчат підліткового віку

Загалом агресивні прояви у підлітковому віці мають тенденцію до підвищення. Фізична агресивність, наприклад, виявляється у 60% хлопців, тоді як у дівчат ця форма агресивності наголошується лише у 38%. В той же час у хлопців з віком відбувається деяке загасання фізичної агресивності, тоді як у дівчат, навпаки, спостерігається зростання цієї форми агресивності.

Вербальна агресивність притаманна 52% хлопців і 49% дівчат. При цьому в 14-15 років у хлопців має місце зниження рівня вербальної агресивності, тоді як у дівчат цей процес має тенденцію до збільшення. Негативізм сильніше виражений у підлітків-хлопців (69%), спостерігаючись тільки у 62% дівчат.

Загальні результати дослідження агресивності у підлітковому віці наступні (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Рівень агресивності підлітків

Як видно з таблиці, агресивність підлітків досить висока. Зокрема, високі показники агресивних проявів поведінки продемонстрували 27,5 % підлітків, середні – 38 % і низькі – 34,5 % випробуваних.

З метою виявлення впливу стилю сімейного виховання на поведінку підлітків було опитано їхніх батьків – по одному від кожного підлітка. Емпіричне дослідження здійснювалося шляхом використання опитувальника А.Варга, В.Століна. За кожну відповідь типу «так» випробуваний одержував 1 бал, а за кожну відповідь типу «ні» – 0 балів. Високі бали свідчать про значну розвиненість зазначених вище видів батьківських відношень, а низькі бали – про те, що вони порівняно слабко розвинені.

Результати дослідження батьківського ставлення за опитувальником Г.Варга, В. Століна представлені у таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

Середні значення показників результатів батьківського ставлення

батьків підлітків

Дані таблиці вказують, що середні значення показників «кооперація» та «авторитарна гіперсоціалізація» характеризуються високим рівнем даного батьківського відношення. Середні значення показника «симбіоз» знаходиться у нормі, показник «маленький невдаха» визначається нижче середнього рівня, а «прийняття-відторгнення» має низький рівень показника. Виходячи з отриманих результатів, можна зробити висновок, що батьківське ставлення до підлітків ґрунтується на приймаюче-авторитарному типі батьківського виховання, де прийняття підлітка супроводжується з вимогами до соціальних успіхів і досягнень за умов контролю в цих галузях. Ці показники вказують на змішаний тип батьківського ставлення, а також на те, що батьки здебільшого сконцентровані на контролюванні поведінки підлітка, вимагаючи від нього беззастережної слухняності, тим самим також пригнічують самостійність і автономність підлітка.

Дослідження впливу стилю сімейного виховання на агресивність підлітків здійснювалося шляхом співставлення результатів методик вивчення агресивності із результатом методики вивчення батьківського ставлення.

Причому демократичному виховному стилю відповідали високі бали по шкалі «прийняття – неприйняття», високі бали по шкалі «кооперація», невисокі бали по шкалі «симбіоз», невисокі бали по шкалі «контроль» та невисокі бали по шкалі «відношення до невдач дитини».

Авторитарному виховному стилю відповідали невисокі бали по шкалі «прийняття – неприйняття», невисокі бали по шкалі «кооперація», невисокі бали по шкалі «симбіоз», високі бали по шкалі «контроль» та високі бали по шкалі «відношення до невдач дитини».

Ліберальному виховному стилю відповідали невисокі бали по шкалі «прийняття – неприйняття», невисокі бали по шкалі «кооперація», високі бали по шкалі «симбіоз», невисокі бали по шкалі «контроль» та невисокі бали по шкалі «відношення до невдач дитини».

Потуральному виховному стилю відповідали високі бали по шкалі «прийняття – неприйняття», високі бали по шкалі «кооперація», високі бали по шкалі «симбіоз», невисокі бали по шкалі «контроль» та невисокі бали по шкалі «відношення до невдач дитини».

Результати вивчення впливу стилю сімейного виховання на агресивність підлітків подані на рис. 2.1.

Співставлення результатів методик вивчення агресивності із результатом методики вивчення батьківського ставлення дало змогу вияснити, що високому рівню агресивності підлітків найбільше відповідає авторитарний стиль сімейного виховання (63% випадків). На другому місці – потуральний (36% випадків), на третьому – ліберальний стиль (14% випадків).

Низькому рівню агресивності підлітків найбільше відповідає демократичний стиль сімейного виховання (46% випадків). На другому місці – ліберальний (36% випадків), на третьому – потуральний стиль (32% випадків).

Отже, можна зробити висновок, що авторитарний стиль сімейного виховання найбільше сприяє розвитку підліткової агресивності, а найбільш сприятливим для гармонійного розвитку особистості підлітка є демократичний стиль сімейного виховання.