simya_agres_pidl_doslidzh (1)

1.1. Вплив сім’ї на формування особистості підлітка

Сім'я – це соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, котрі перебувають у шлюбі, їх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів і здійснює сою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей. Сім'я завжди є моделлю конкретного історичного періоду розвитку суспільства, відображає його економічні, моральні й духовні суперечності.

Не виникає сумнівів, стверджує Л. Вассерман, що розвиток особистості підлітка в сучасній сім'ї не втрачає гострої актуальності. Сім'я – єдиний соціальний інститут, який забезпечує ефективне виховання дітей; так само як переконливим може бути підсумок історичного розвитку людства: дитина як суб'єкт соціалізації не лише сама змінюється під дією виховних впливів, а й змінює вихователів. І тому проблеми, з якими доводиться стикатися батькам у ставленні до дітей, є вічними, а сім'я, як своєрідний мікроколектив, відіграє істотну роль у процесі становлення особистості дитини [7, с. 38].

Взаємини батьків і дітей – складна проблема, у зв'язку з тим, що стиль взаємин між батьками і дітьми має вплив на розвиток особистості підлітка. Її складність в прихованому характері людських відносин, в трудності і педантичності «зовнішнього проникнення» в них. У житті кожної людини батьки грають велику і відповідальну роль. Вони дають перші зразки поведінки. Дитина наслідує, і прагне бути схожою на матір і батька.

Коли батьки розуміють, що багато в чому від них залежить розвиток особистості підлітка, то поводяться так, що всі їх вчинки і поведінка в цілому сприяють формуванню тих якостей і такого розуміння людських цінностей, які вони хочуть йому передати. Такий процес виховання можна вважати цілком свідомим, оскільки постійний контроль над своєю поведінкою, відношенням до інших людей, увагою до організації сімейного життя дозволяє виховувати підлітків в найбільш сприятливих умовах, сприяючих їх всебічному і гармонійному розвитку [15, с. 13].

Емоційна врівноваженість батьків є необхідною умовою для доброго контакту з дитиною і поводження з нею як із особистістю, що формується. Ці якості дозволяють батькам і дітям взаємно проявляти свої відчуття. Вивчення залежності між практикою сімейного керівництва і агресивною поведінкою підлітка зосередилося на характері і строгості покарань, а також на контролі батьками поведінки своїх дітей [16, с. 19].

Існує ризик, що стиль спілкування, який ґрунтується на силі, завершивши цикл свого розвитку, перетворить підлітка на знедолену людину в середовищі однолітків, яка відстає в школі і не дозволить розвинути поведінкові уміння до необхідного рівня. Підлітки із сімей, в яких не навчають поступливості, агресивні і запальні. Від них відвертаються батьки, приятелі, та і у самої дитини складається вельми негативний образ «сам собі». Якщо батькам не вистачає уміння навчити підлітка слідувати певним правилам поведінки,його манерою стають непокора і агресія. Цей стиль спілкування стає домінуючим у відносинах з іншими людьми [22, с. 25].

Важливість міжособистісних стосунків у сім'ї і їх вплив на становлення особистості і поведінки підлітка полягає в тому, що значущий чинник емоційної врівноваженості і психічного здоров'я підлітка – це стабільність сімейного середовища. Велике значення має «якість» сім'ї, її виховна здатність. Сім'я, нездатна виховувати, приводить до серйозних порушень в процесі соціалізації підлітка. Якщо у дітей погані відносини з одним або обома батьками, якщо підлітки не відчувають батьківської підтримки, вони, можливо, виявляться втягнутими у злочинну діяльність; такі підлітки, ймовірно, поводитимуться агресивно по відношенню до своїх батьків.

В узагальненому вигляді вплив деяких особливостей стилю сімейного виховання (слів, приписів, інструкцій та зразків поведінки) на формування психологічної позиції підлітка поданий у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Вплив факторів сімейного виховання

на формування психологічної позиції підлітка

№	Зовнішні фактори виховання	Психологічні позиції (варіанти особистості і типи долі)
	Підтвердження від дорослих «негарності» дитини Відкидання дитини	„Я – негарний, інші – гарні” (комплекс неповноцінності) Кредо: „Моє життя не багато коштує” Варіанти: пасивне переживання невдач; прагнення удосконалити себе за допомогою якихось предметів; прагнення вдосконалити себе за рахунок досягнення успіху в кар’єрі, спорті.
	Суперечна поведінка батьків Жорсткі покарання Побої Розбещеність дитини	„Я – негарний, інші – погані” (повна безнадійність). Кредо: „Жити взагалі не варто! ” Варіанти: невдачі, алкоголізм, наркотики, самогубство.
	Твердження дорослих про позитивні риси дитини. Прий-няття її такою, якою вона є.	„Інші – погані, Я – гарний”. Кредо: „Чуже життя не багато коштує! ”. Варіанти: жертва (усі погані); Бажання робити боляче іншим: вербальна (критика інших) або фізична (побиття, убивства); бажання розпоряджатися іншими (прагнення до влади).
	Розвиток зусиль до самовдос-коналеня, прийняття відпові-дальності за своє життя та про-дуктивного підходу до невдач	„Я – гарний, Інші – гарні, Життя – гарне”. Кредо: „Життя варте того, щоб жити! ”. Для того, щоб стати переможцем, необхідні свідомі дії й цілеспрямованість.

Відомо, що сім'я як мала соціальна група є якнайкращим виховним середовищем. Проте деякі чинники, пов'язані зі складом сім'ї, станом її внутрішніх взаємин або виховально-невірними позиціями батьків, можуть викликати зниження виховної здатності сім'ї. Ці чинники можуть приводити до порушень в поведінці дітей і навіть до негативних явищ у формуванні їхньої особистості. Одним з чинників, що порушують виконання виховних функцій сім'ї, можуть бути зміни в її складі.

Стабільність сімейного середовища є важливим чинником для емоційної рівноваги і психічного здоров'я дитини. Розпад сім'ї, викликаний розлученням або роздільним мешканням батьків, завжди приносить глибоке потрясіння і залишає у дитини міцну образу, яку можна лише пом'якшити. Це явище – істотна проблема. Розлука з одним з батьків може привести до появи у дитини відчуття страху, депресію і ряд інших симптомів неврозу.

Важливою функцією сімейного виховання є пробудження та підтримка в дітях прагнення навчатися. Можна сказати, що школа дає дитині наукові знання і виховує свідоме ставлення до дійсності. Родина ж забезпечує практичний життєвий досвід, виховує вміння співчувати іншій людині, відчувати її стан [18, с. 44]. Серед причин неефективного батьківського ставлення назвемо такі:

― педагогічна й психологічна неграмотність батьків;

― ригідні стереотипи виховання;

― вплив особливостей спілкування в сім'ї на відносини батьків і дитини;

― особистісні проблеми й особливості батьків, які вносяться у спілкування з дитиною [20, с. 68-69].

Доволі часто батьки схильні розв’язувати особистісні проблеми за рахунок дитини. Це, стверджує В.Ерніязова, може виражатися у наступному:

― переданні дитині своїх власних небажаних якостей;

― винесенні конфлікту між подружжям у сферу виховання;

― зсуві в установках батьків по відношенню до статі дитини (надавання переваги жіночим або чоловічим якостям у дитини протилежної статі);

― нерозвиненості батьківських почуттів;

― надмірному розширенні сфери батьківських почуттів;

― виховній невпевненості батьків [13, с. 226].

Подібні порушення викривають: підвищену протекцію батьків або, навпаки, їх низьку опіку, емоційне відкидання й жорстоке поводження – проблема, яку психологові доводиться вирішувати у кожному окремому випадку. Ця робота необхідна батькам, насамперед, для того, щоб усвідомити, як не слід чинити по відношенню до дітей.

Содержание