Висновки

Зростання агресивних тенденцій в підлітковому середовищі відображає одну з найгостріших соціальних проблем суспільства. В цих умовах особливо актуалізується аналіз проблеми агресивної поведінки дітей підліткового віку. Агресивний підліток рис і ознак агресивності набуває під впливом помилок, недоробок, прогалин у виховній роботі, соціально-психологічних труднощів і конфліктів. Агресивність як особистісна характеристика підлітка формується у формі протесту проти нерозуміння дорослих, а також через незадоволеність своїм статусом, що виявляється у відповідній поведінці. Також чинником виникнення агресії може бути необхідність захистити себе або задовольнити власні потреби в фруструючій ситуації.

На процес формування особистості дитини визначальний вплив має стиль сімейного виховання. Стиль виховання – спосіб, метод виховання, типова для батьків система принципів і норм, індивідуальних особливостей впливу на дітей. Стиль виховання є сукупністю настанов та відповідної поведінки, яка стосується не конкретної дитини, а характеризує ставлення до дітей взагалі. Стиль батьківсько-дитячих стосунків є важливим компонентом виховної діяльності батьків. Виділяють авторитарний, ліберальний, демократичний, потуральний та нестійкий виховні сімейні стилі.

Сім'я – це соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, котрі перебувають у шлюбі, їх дітей та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів і здійснює життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей. Сім'я є якнайкращим виховним середовищем для підлітків. Проте деякі чинники, пов'язані зі складом сім'ї, станом її внутрішніх взаємин або виховально-невірними позиціями батьків, можуть викликати зниження виховної здатності сім'ї. У сім’ях, де домінують негативні стилі виховання дитини (гіперопіка, недемократичність щодо дитини, диктаторське ставлення, відсутність опіки з боку батьків), існує небезпека формування агресивної поведінки підлітків.

У сфері психодіагностики впливу стилів сімейного виховання на становлення підліткової агресивності важливо застосовувати різні методики, комплексне використання яких забезпечує надійність і достовірність даних. Дослідження особливостей впливу стилю сімейного виховання на агресивну поведінку підлітків ускладнювалося притаманною цьому віковому періоду імпульсивністю і прагненням до дорослості, що актуалізує прояви агресії. У процесі діагностики агресії використано опитувальник Басса-Дарки та «Фрайбурзька анкета агресивності». Для діагностики стилю сімейного виховання підлітка використано опитувальник А.Варга, В.Століна.

Відповідно до результатів дослідження агресивності у підлітковому віці, високі показники агресивних проявів поведінки продемонстрували 27,5 % підлітків, середні – 38 % і низькі – 34,5 % випробуваних. Результати дослідження типів батьківського ставлення вказують, що батьківське ставлення до підлітків ґрунтується на приймаюче-авторитарному типі батьківського виховання, де прийняття підлітка супроводжується з вимогами до соціальних успіхів і досягнень за умов контролю в цих галузях. Ці показники вказують на змішаний тип батьківського ставлення, а також на те, що батьки здебільшого сконцентровані на контролюванні поведінки підлітка, вимагаючи від нього слухняності, тим самим пригнічують самостійність і автономність підлітка.

Співставлення результатів методик вивчення агресивності із результатом методики вивчення батьківського ставлення дало змогу вияснити, що високому рівню агресивності підлітків відповідає авторитарний стиль сімейного виховання. Низькому рівню агресивності підлітків відповідає демократичний стиль сімейного виховання. Доведено, що найбільш сприятливим для розвитку особистості підлітка є демократичний стиль сімейного виховання. На основі результатів дослідження розроблено рекомендації для батьків щодо гармонізації стилю сімейного виховання в контексті подолання проявів агресивної поведінки підлітків.