3.1 Криза психоаналізу

Сучасний психоаналіз переживає стан кризи. В останні роки виникли конкуруючі методи лікування, які дають кращі терапевтичні результати і укладаються в менші терміни, а звідси звичайно ж і в значно меншу суму грошей. Психоаналітик, який років десять тому шанувався людиною, яка вміє дозволити душевні муки людини з міського середовища, займає нині кругову оборону від своїх професійних конкурентів і поступово втрачає пріоритетне право на психотерапевтичне лікування. Півстоліття тому психоаналіз став новою областю діяльності і, висловлюючись економічною мовою, відкрив новий ринок. А до тих пір тільки психічно ненормальні люди або страждаючі болісними і соціально небезпечними розумовими розладами чи міг здобути право на допомогу психіатра. Вважалося, що в інших, не настільки екстремальних випадках допоможе священик або сімейний лікар, а найкраще справлятися з ними самим і страждати мовчки. Фрейд приступив до психотерапевтичної практики, займаючись пацієнтами, які були, так би мовити, «умовно хворими»: у них були такі симптоми, як фобія, навязливі стани, істерія, але при цьому вони не були психічно хворими. Потім психоаналіз поширився і на тих людей, хто за звичайними мірками не рахувався хворим. Приходили « пацієнти » зі скаргами на невміння радіти життю, на невдалий шлюб, на загальну тривожність стану, на тяжке почуття самотності, на проблеми з працездатністю і т. п. На відміну від колишньої практики такі скарги були класифіковані як «хвороби», і психоаналітики стали надавати новий вид «допомоги » від « труднощів життя », які доти зовсім не вимагали професійного піклування. Це новий напрямок виник не раптом, але стало зрештою відігравати досить важливу роль в житті середніх верств міського населення, особливо в Сполучених Штатах Америки. Ще зовсім недавно для людини певної міської субкультури було прийнято «мати власного психоаналітика». Чимало часу було проведено «на кушетці», як колись в церкві.[6]

Причини виникнення буму психоаналізу цілком очевидні. Сторіччя це - «вік тривоги» нашої - зазначено все зростаючим почуттям самотності і розєднаності. Повний занепад релігії, сумнівність політики, поява цілої армії функціонерів, відчужених від життя міського населення, - все це позбавило представників середніх верств системи яких би то не було ціннісних орієнтацій і почуття захищеності.[18]

Психоаналітик заміняв релігію, політику, філософію. Фрейд, як стверджувалося, розкрив нібито всі таємниці життя: несвідоме, вплив на доросле буття отриманих в дитинстві вражень - а коли незабаром все це витлумачено, то і не залишалося нічого таємничого і підозріло неясного. Стаючи членом якоїсь езотеричної секти з психоаналітиком в ролі жерця і прохолоджуючись на кушетці, людина відчувала себе вже не таким замороченим і не таким самотнім. Справедливо це в основному лише для тих, хто, не страждаючи від тяжких недуг з « вражаючою в правах» симптоматикою, відчував всього лише дискомфорт існування. Їм досить було уявлення про те, як влаштоване життя психічно здорової людини. Але життя людини, що не стурбованого споживанням і володінням, зажадала б від них критичного ставлення до суспільства, його очевидним, а особливо прихованим нормам і принципам, зажадала б воно від них певної мужності, щоб розірвати численні звязки, що забезпечують добробут і захист. Вони не бажали опинитися в меншості і шукали в психоаналітиках тих, хто сам внутрішньо не загруз у психічних і духовних проблемах індустріально - кібернетизированного життя. Нерідко між пацієнтом і психоаналітиком полягало свого роду джентльменська угода - адже, по суті, ніхто з цих двох зовсім не прагнув відчувати потрясіння від принципово нового досвіду: їх обох цілком задовольняли незначні «поліпшення». Обидва вони несвідомо були вдячні один одному за те, що не допускають повного розкриття «колізій» несвідомого, користуючись терміном Р.Д. Ланга. Поки пацієнт приходить, виговорюється і платить, а психоаналітик вислуховує і «інтерпретує», - правила гри дотримуються, і проти такого розкладу обидва не заперечують. Початково психоаналіз був теорією радикальної, проникаючої в глибини підсвідомості, визвольною. Поступово він втратив цю особливість і закоснів.[3]

Література

1) Андреева Г.М. Социальная психология/ Г. М. Андреева. - М., 1998

2) Белаш Ю.С. Оконные стихи/ Ю. С. Белаш. - М., 1999

3) Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: теория и практика. - Изд. 4-е, испр. и доп. - К.: «Освита Украины», 2007. - 332 с.

4) Введение в психоанализ. Социокультурный аспект. 3-е изд., стер. - СПб.: Издательство «Лань», 2002. - 320 с.

5) Гуманистическая психология и психотерапия: учеб. пособие/ А. Н. Романин. - М.: КНОРУС, 2005. - 208 с.

6) Гуманистический психоанализ. К. Хорни. Э. Эриксон. Э. Фромм/ Роберт Фрейджер, Джон Фейдимен. - СПб. Прайм-Еврознак, 2007. - 154 с.

7) Добреньков В.И. Неофрейдизм в поисках истины. М., 1997.

8) Егорычева И.Д. Мы с тобой одной крови: Теория и практика организации внеучебной деятельности подростков: Методическое пособие для учителей, воспитателей, школьных психологов/ И. Д. Егорычева. - М., 2003.

9) Кнабе Г.С. Знак. Истина. Круг/ Г.С. Кнабе// Ю.М. Лотман и проблема постмодерна: Лотманский сборник. - М., 1995.

10) Левин К. Разрешение социальных конфликтов/ К. Левин. - СПб., 2000

11) Леонтьев Д.А. Психология смысла/ Д. А. Леонтьев. - М., 2003.

12) Лифтон Р.Дж. Реформирование мышления и психология тоталитаризма/ Р.Дж. Лифтон// Журн. практического психолога. - 1997. - № 1.

13) Москаленко В.В. Соціальна психологія: Підручник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005 - 624 с.

14) Попова М.А. Фрейдизм и релігія. М., Наука. 1995

15) Психологія особистості в біографіях, подіях, портретах: Навч. посіб. Для студ. вищ. навч. закл./ В. Гордієнко, Л. Копець. - К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. - 304 с.

16) Романин А.Н. Гуманистическая психология и психотерапия: учеб. пособие/ А.Н. Романин. - М.: КНОРУС, 2005. - 208 с.

17) Соціальна політика і соціальна робота: Термінол.-понятійн. слов./ М.Ф. Головатий, М.Б. Панасюк. - К.: МАУП, 2005. - 560 с.

18) Степанов С.С. Психология в лицах. - М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001. - 384 с.

19) Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности/ Э. Фромм. - М., 1994

20) Фромм Э. Бегство от свободы/ Э. Фромм. - М., 1991.

21) Фромм Э. Догмат о Христе. М., Олимп. 1998.

22) Фромм Э. Психоанализ и этика. М., 1993.