теоретична частина

Впевненість в собі, самовпевненість, надвпевненість.

Самовпевненість – надмірна, необгрунтована, показна впевненість людини у власній непогрішності, зайва бравада.

Впевненість – властивість особистості, засноване на об’єктивній оцінці людиною власних здібностей, можливостей і навичок.

Як ні разюче, за спостереженнями психологів, самовпевненість – це перша ознака невпевненого в собі людини. Самовпевнені люди ховають свої комплекси під агресивністю, показною хоробрістю, егоїстичністю, зарозумілістю, бравадою і навіть зовнішньої незворушністю. Основи як впевненості, так і самовпевненості закладаються ще в дитинстві: багато чого залежить від зовнішніх чинників (наприклад, розлучення батьків) і виховання. Неправильно вихований індивід виростає злим, пасивним, образливим, метушливим. Ці негативні якості він ховає під маскою самовпевненості.

Впевнена людина – це Особистість. Він усвідомлює свої переваги і недоліки, поважає свою індивідуальність, ні перед ким не підлещується, несе себе по життю з почуттям власної гідності. Впевненість невіддільна від щирості: вона несумісна з брехнею і лицемірством. Впевнений людина не боїться висловлювати свою думку, в тому числі і перед великою аудиторією, вміє настояти на своєму. Але при цьому адекватно реагує на критику і зауваження. Він здатний самостійно робити висновки про те, що відбувається, не покладаючись тільки на думку оточуючих, традиції та авторитети. Впевнений приймає людей такими, які вони є.

Надвпевнена людина прагне домінування над оточуючими, до слави, до влади. Він сперечається буквально з будь-якого приводу і постійно потрапляє в «слизькі» і конфліктні ситуації, болісно самолюбний і зайво уразливий. Самовпевнений вважає, що життя постійно кидає йому виклик, тому багато повсякденні обставини стають для нього справжньою проблемою.

Відмінність самовпевненості від упевненості полягає в наступному: Поняття впевненість несе в собі позитивний сенс, поняття самовпевненість – негативний. Впевненість у собі вважається психологами основою адекватного, розумної поведінки. Самовпевненість – тривожний симптом, який свідчить про проблеми з психікою і поведінкою. Впевненість грунтується на правильному усвідомленні себе і власного місця в світі, на об’єктивних показниках. Самовпевненість не має обгрунтованої підгрунтя. Впевнений людина повна почуття власної гідності і знає про свої потреби і можливості. Самовпевненим дуже легко маніпулювати: він, як не парадоксально, – вкрай невпевнена в собі особистість. Самовпевненість – це оманлива бравада.

Содержание