Головні принципи телевізійного виступу.Драматургія телевізійного виступу.Підготовка до екранного виступу.

Виступ може супроводжуватися показом кінокадрів, фотографій, графічних матеріалів, документів; якщо виступ відбувається за межами студії, може бути використаний показ навколишнього оточення, ландшафту, однак основним змістом виступи завжди служить монолог людини, яка прагне донести до телеглядачів не тільки конкретну інформацію, але й своє ставлення до неї.

В основі будь-якого публічного, у тому числі телевізійного, виступи, безумовно, лежить ідея, думка, розкривана за допомогою суворо відібраних і розташованих відповідним чином фактів, аргументів, доказів. Саме доказів, тому що в процесі публічного виступу завжди має бути присутня необхідність переконати в чомусь, є переконує і переконує, йде боротьба поглядів, думок - і перемога повинна бути досить переконливою. Стало бути, текст виступу повинен бути «активним», наступальним, а сам виступ будуватися за законами драматургії.

І знову виникає питання: як же так - драматургія вимагає діалогічності, а виступ завжди монолог? Але в тому-то й річ, що діалогічна природа телебачення накладає свій відбиток на телевізійний виступ, припускаючи своєрідний діалог між виступаючим і аудиторією, діалог умовний, уявний, коли сам виступаючий заздалегідь обмірковує, намагається припустити, які питання можуть виникнути у глядачів, і відповідає на ці питання, відповідним чином вибудовуючи свою промову.

Тут ми перейшли вже до принципам побудови публічного виступу, виступи в кадрі. Композиція - найважливіший, організуючий елемент форми, що надає будь-якого твору єдність і цілісність, соподчіняти його компоненти один одному і цілому; це логічне, мотивоване розташування компонентів, їх взаємодія.

Основні вимоги до композиції виступу: спочатку визначити тему, ввести слухача в коло обговорюваних питань (вступ), потім познайомити його з основними фактами, доказами (основна частина) і зробити короткі і точні висновки зі сказаного (висновок). Зрозуміло, що складові частини виступу мають бути співмірними. Якщо вступ триваліше основної частини, виступ справить враження недостатньо аргументованого, легковажного. Затягнуте висновок створить відчуття у глядачів, що автор не впевнений у своїх висновках, зробить мова непереконливою. Але це очевидні й надто загальні зауваження.

Успіх виступу в кадрі в чому залежить від техніки, прийомів, використовуваних в авторській мові. Блискучий російський оратор А. Ф. Коні вважав, що залучити, завоювати увагу слухачів - перший відповідальний момент і найважче справу. На його думку, увагу людей збуджується простим, цікавим і близьким до того, що, напевно, переживав і випробував кожен. Отже, перші слова повинні бути надзвичайно прості, доступні, зрозумілі і цікаві (повинні «зачепити» увагу). І таких «гачків» може бути дуже багато: що-небудь з життя, який-небудь парадокс, несподіване запитання. Щоб знайти такий початок, треба обдумати, зважити основні положення майбутньої промови і зміркувати, який з тез поставити на перше місце. Це робота цілком творча.

У кожному разі тележурналісту, якому або самому належить виступати в кадрі, або готувати до цього інших людей, непогано хоча б у найзагальнішому вигляді познайомитися з основними риторичними операціями (членимість мови, співвідносність тексту з його матеріалом, надмірність тексту, редукція - зведення складного до простому та ін.) і типами риторичних фігур (метафора, метонімія, синекдоха, синонімія, гіперболізація, евфемізм і т.д.).

Це відноситься до тексту виступу. Однак на телебаченні ми не тільки чуємо слова, але і бачимо мовця. Психологи вважають, що до сорока відсотків інформації може нести інтонація. Додайте сюди міміку, жест, весь зовнішній вигляд виступаючого, стереотип сприйняття, що виник в результаті його попередніх появ у кадрі, або ефект першої появи на екрані. Все це робить телевізійний виступ аж ніяк не простою справою, а жанрові різновиди, що включаються в це поняття, - заслуговують серйозного освоєння на практичних заняттях за методикою тележурналістики.

До числа чисто технічних прийомів виголошення виступу відносяться дикція, правила літературної вимови, логічне читання складних періодів (логічна пауза і логічний наголос).

На телебаченні виділяють три основні форми виступів в кадрі:

- Текстовий виступ, написане самим виступаючим і відредаговане телевізійним редактором;

- Тезовий виступ, де заздалегідь позначена тема, основний хід думки, коротко прокоментовані центральні питання, які має намір порушити виступаючий. Таким чином, тези - це своєрідний сценарний план, що визначає зміст виступу і характер супутнього показу (фотографії, карти, схеми, макети та ін.);

- Імпровізований виступ, де попередньо позначені лише тема і тривалість (хронометраж) виступи.

При підготовці цих форм виступу слід враховувати, що текстове виступ найменш бажано на телебаченні; тезове і особливо імпровізований виступ вельми органічно на телеекрані і вимагає ретельного підбору виступаючих (рівень компетентності, мова, «телегенічність» і т. д.).

У чистому вигляді виступ в кадрі, т. Е. Монолог людини на екрані, надає перевагу іншим формам телевізійних передач в тих випадках, коли особистість виступаючого, його думка представляють суспільний інтерес. Такі передачі нерідко носять офіційний характер: звернення президента до народу, заява лідера парламентської фракції, виступ громадського діяча. У цих випадках важлива точність формулювань, тому такі виступи вимовляються по заздалегідь написаному тексту. Це не означає, що людина на екрані говорить, не відриваючись від паперу. Вміле використання телесуфлера створює ілюзію прямого звернення промовця до телеаудиторії.

У цьому випадку, як і в інших, виступ передбачає безпосередню участь у підготовці до ефіру телевізійного журналіста в якості редактора. Навіть якщо у виступаючого, що займає високий державний пост, є укладачі промов (в Америці їх називають «спічрайтменамі»), телевізійний редактор відредагує текст, щоб наблизити його до законів усного мовлення, з використанням індивідуальної манери виступаючого.

В цілому ж на телебаченні, враховуючи його звукоглядацьку природу, заздалегідь підготовлений текст для запрошеної якої людини (не актора) небажаний, так як сковує виступаючого, позбавляє його органічності. Є інший вид професійного співавторства журналіста і виступаючого - у тих випадках, коли для розкриття теми необхідно образотворче рішення. Тоді можна говорити про сценарії, частіше - про сценарному плані ілюстрованого виступу. Тут журналіст допомагає скомпонувати відповідний образотворчий матеріал (відеоряд).

Звичайно, ілюстроване виступ як один з розмовних жанрів вирішується, насамперед, за допомогою слова - домінуючого засоби вираження в цьому жанрі. Особистість виступаючого - стрижень, центр повідомлення; образотворчий матеріал - лише ілюстрація, супутня слову, що підтверджує, що документує його, яка сприяє повнішому і ефективному сприйняттю передачі.

Екран дає нам чимало прикладів та журналістських виступів в кадрі. Монолог тележурналіста - це або коментар (особлива жанрова форма, про яку ми будемо говорити нижче), або елемент більш складної сценарної форми, пов'язаної з показом якого-небудь образотворчого матеріалу у студії (огляд), навколишнього журналіста дійсності (під позастудійної передачі). Широко поширеною формою журналістського монологу останнім часом стали вже згадувані «прямі включення» з місця події, з «гарячих точок» - найбільш оперативні форми усної інформаційного повідомлення.

Виступ у кадрі з погляду техніки показу - найпростіша форма передачі. Для виступаючого, в тому числі журналіста, це максимальна реалізація всіх його духовних, творчих можливостей.

Зупинимося докладніше на тих рисах, які визначають телевізійний даної форми. Вельми істотно якість фізичного зримості, тобто більш тісний контакт з глядачем, наочність, достовірність інформації, що повідомляється, ефект емоційно-логічного впливу. Виступ володаря інформації, прямо або побічно пов'язаної з його діяльністю, обставинами життя, подіями, свідком яких він був, відрізняється суто особистісним характером (це і є така властивість телевізійного повідомлення, як його персоніфіцірованність, разговорність стилю й інтонації).

Основна умова успішного виступу в кадрі - вміння публічно думати, говорити просто про складне, переконати глядача, зробивши це ненав'язливо, без зайвої дидактики - легко, жваво, артистично. Адже глядач оцінює не тільки те, що говорить виступаючий, але і те, як він каже, який він сам. Враження від особистості говорить люди схильні переносити на предмет розмови. Так що, як бачимо, дієвість виступу в кадрі залежить від багатьох елементів, освоїти які і зрозуміти необхідно кожному телевізійному журналісту.