16. Види, типи і форми професійного спілкування

Основою поділу професійного спілкування на види є ступінь участі у ньому мови мовного коду. За цією ознакою професійне спілкування поділяють на вербальне і невербальне.

Вербальне лат. verbum — слово спілкування — це усне, словесне спілкування, учасники якого обмінюються висловлюваннями щодо предмета спілкування.

Залежно від комунікативної ситуації використовують розмовну мову у повсякденному спілкуванні, літературну мову опрацьована майстрами слова природна мова, яка є мовним еталоном народу, писемну мову фіксування на певних носіях — папері тощо — інформації і прочитання написаного, усну мову артикуляційне відтворення інформації та сприйняття її на слух.

Залежно від позицій учасників комунікативного процесу вербальне спілкування поділяють на пряме і непряме.Пряме вербальне спілкування здійснюється шляхом усного контакту між учасниками спілкування. Інформація передається за допомогою мовних знаків та інтонаційних засобів. Непряме вербальне спілкування полягає у відсутності безпосереднього контакту між учасниками.

Невербальне спілкування — це обмін інформацією між людьми за допомогою комунікативних елементів жестів, міміки, виразу очей, постави та ін., які разом із засобами мови забезпечують створення, передавання і сприйняття повідомлень.

Невербальні компоненти спілкування

Невербальне спілкування супроводжує й доповнює мову, відображаючи зміст висловленого або сприйнятого. Інформація передається невербальними засобами, які сприймаються різними сенсорними системами: зором, слухом, тактильними відчуттями тощо.

Невербальні засоби спілкування:

- кінесичні грец. kinesis — рух — виражають загальну моторику різних частин тіла міміка, жести, постави, хода, контакт очима

- проксемічні лат. proximus — розташований близько — повязані з організацією простору між його учасниками відстань між мовцями, дистанція, вплив території, просторове розміщення

- екстралінгвістичні лат. extra — поза, зовні і lengua — мова охоплюють позамовну сферу, в межах якої розвивається мова.

У міжособистісних відносинах у професійному спілкуванні характерними є такі форми невербальної передачі інформації, як жести з окулярами можуть свідчити про різноманітні емоційні стани і наміри співрозмовника, почісування підборіддя свідчить про роздумування, оцінювання, машинальне малювання на папері свідчить про зниження інтересу до розмови, міцно зчеплені руки символізують підозру й недовіру, порожній погляд застиглість, нерухомість очей співрозмовника свідчать про нудьгу, байдужість, постукування по столу, клацання затискачем ковпачка авторучки тощо жести виражають стурбованість співрозмовника, прикладання рук до грудей жест відображає чесність і відкритість та ін.