logo
Лекція 10 ПССО

Профілактика суїцидальної поведінки

Одним із суттєвих порушень у розвитку особистості неповнолітніх є суїцидальна поведінка. Вона розглядається як наслідок соціально-психологічної дезадаптації особистості в умовах мікросоціального конфлікту, що переживаються нею (А. Амбрумова).

Зовнішні форми суїцидальної поведінки включають суїцидальні спроби та завершені суїциди. Мотивами суїцидальної поведінки неповнолітніх можуть бути особистісно-сімейні конфлікти; стан фізичного та психічного здоров'я; конфлікти, пов'язані з моральною поведінкою; конфлікти у професійній або навчальній сфері; матеріально-побутові труднощі та ін. З точки зору особистісного сенсу суїцидальна поведінка представлена такими типами: протест, помста; уникнення страждання чи покарання; заклик; самопокарання; відмова від існування.

Співвідношення між трьома основними діагностичними категоріями осіб, що скоюють суїциди — психічнохворими, особистостями з пограничними нервово-психічними розладами та практично здоровими психічно виглядає таким чином: 1,5 : 5 : 1. Отже, суїцидальна поведінка є однією з форм загальноповедінкових реакцій людини в екстремальних ситуаціях в усьому діапазоні діагностичних варіацій — від психічної норми до вираженої патології.

До особистісних чинників суїцидального ризику належать: знижена толерантність до емоційних навантажень; своєрідність інтелекту (максималізм, категоричність, незрілість суджень); дефіцитарність механізмів планування майбутнього; неповноцінність комунікативних систем; неадекватна самооцінка; слабкість особистісного психологічного захисту; заниження чи втрата цінності життя.

Тепер звернімо увагу на антисуїцидальні чинники, які можуть зіграти вирішальну роль у житті людини. Це інтенсивна емоційна прив'язаність до значущих близьких; батьківські обов'язки; виражене почуття обов'язку; концентрація уваги на власному здоров’ї ; залежність від громадської думки; уявлення про невикористані життєві можливості; наявність творчих планів; небажання мати неестетичний вигляд після суїциду.

Таким чином, загальна профілактика суїцидальної поведінки повинна ґрунтуватися на знанні та врахуванні в роботі з неповнолітніми; а) особистісних чинників суїцидального ризику; б) соціально-психологічної ситуації того мікросоціального оточення, в якому перебуває неповнолітній; в) наявності чи відсутності антисуїцидальних факторів.

Дослідження показують, що для успішної роботи з неповнолітніми, що мають відхилення у поведінці, необхідні:

знання причин девіації та особливостей її перебігу;

знання цілей та завдань роботи саме з цією категорією дітей;

уміння проводити психологічно-педагогічну діагностику особистості учнів з девіантною поведінкою;

уміння добирати адекватні методи перевиховання;

уміння використовувати ці методи та контролювати їхню дію;

уміння працювати з нестандартними дітьми в нестандартних ситуаціях, тобто працювати творчо.