22. Властивості й закономірності відчуттів та сприймання.

Головною характеристикою відчуттів, у якій виявляється їх специфічність, зумовлена фізично-хімічними властивостями адек­ватних для відповідного аналізатора подразників, є їхня якість. Інтенсивність дії подразників на аналізатори відбивається в інтенсивності відчуттів. Для виникнення відчуття необхідна певна енергія подразника. Мінімальна сила подразника, що викликає ледь помітне відчуття, називається нижчим абсолютним порогом чутливості даного аналізатора. Для кожного виду відчуттів існують свої абсолютні пороги. Окрім нижчого, існує верхній абсолютний поріг чутливості. Це максимальна сила подразника, що викликає адекватне йому відчуття. Подальше зростання сили подразника викликає больову реакцію.

Пристосування рівня чутливості до інтенсивності подразника називається сенсорною адаптацією. Процес адаптації виявляєть­ся у зниженні чутливості при високих інтенсивностях подразників і підвищенні при низьких. Явище підвищення чутливості аналізаторів унаслідок їхнього тренування називається сенсибілізацією. Вона є доказом того, що відчуття людини пристосовані до умов її життя та діяльності й мо­жуть значною мірою розвиватися під впливом суспільної практики. Предметність сприймання полягає в тому, що різні за якос­тями відчуття, отримувані від предмета, поєднуються і відносять­ся до цього предмета як до окремої речі, що має певне призначен­ня. Іншими суттєвими рисами сприймання є його цілісність та структурність. Відчуття від предмета можуть відрізнятися свої­ми характеристиками, властивості предметів можуть відобра­жатися більш або менш точно, послідовно чи одночасно, але попри це предмет сприймається як єдине ціле. З предметністю і цілісністю сприймання тісно пов'язана така його важлива риса, як константність. Вона виявляється в тому, Що в образі сприймання предмети і явища відбиваються такими, якими вони є, незважаючи на зміну умов їх спостереження.