16. Спрямованість особистості.

Спрямованість — одна з найістотніших сторін особистості, що характеризують її мотиваційну сферу, її ініціативну поведінку, яка виходить за межі пасивних реакцій на зовнішні подразники. Під спрямованістю розуміють систему домінуючих мотивів. Спрямованість на взаємодію спостерігається у тих випадках, коли вчинки людини визначаються потребою у спілкуванні, прагненням підтримувати добрі стосунки з колегами. Спрямованість на завдання відображає перевагу мотивів, які породжуються діяльністю, інтерес до процесу праці, безкорисливе прагнення до опанування нових навичок та умінь. Спрямованість на себе характеризується перевагою мотивів досягнення особистого добробуту, прагненням підтвердити особисту першість та престиж.