Агресивність підлітків

курсовая работа

1.1 Загальне поняття агресивності

Для того щоб вивчати агресію, потрібно по-перше підняти питання про саме визначення агресії.

У літературі різними авторами запропонована безліч визначень агресії:

· Під агресією розуміється сильна активність, прагнення до самоствердження.(Bender L.)

· Під агресією розуміються акти ворожості, атаки, руйнування, тобто дії, які шкодять іншій особі або обєкту. Людська агресивність є поведінкова реакція, що характеризується проявом сили в спробі завдати шкоди або збиток особистості або суспільству. (Delgado H.)

· Агресія - реакція, у результаті якої інший організм одержує болючі стимули.(Buss A.)

· Агресія - фізична дія або погроза такої дії з боку однієї особини, які зменшують волю або генетичну пристосованість іншої особини. (Uilson)

· Агресія - злісне, неприємне, що заподіює біль навколишнім, поводження.

Існує три основних підходи в поясненні природи агресивності.

Перший поєднує теорії в яких агресивність трактується як природжена інстинктивна властивість людини (сюди входять різноманітні теорії психологічного толку, починаючи з ортодоксального фрейдистського психоаналізу, а також близькі до них теорії (етіологічні).

У рамках другого підходу (почасти пересічного з першим) агресія описується як поведінкова реакція на фрустрацію.

Третій складають концепції, які розглядають агресивність як характеристику поведінки, що формується в наслідок навчання (біхевіористичні теорії). [3]

Агресія може бути спричинена різними факторами і мати різноманітні прояви.

Агресивна поведінка в підлітковому віці може бути спровокована багатьма факторами:

· Індивідуальний фактор, що діє на рівні психобіологічних передумов асоціальної поведінки, які утрудняють соціальну адаптацію індивіда;

· Психолого-педагогічний фактор, що проявляється в дефектах шкільного й сімейного виховання;

· Соціально-психологічний фактор, що розкриває несприятливі особливості взаємодії неповнолітнього зі своїм найближчим оточенням у родині, на вулиці, у навчально-виховному колективі;

· Особистісний фактор, що, насамперед, проявляється у активно-виборчому відношенні індивіда до обраного середовища спілкування, до норм і цінностей свого оточення, до педагогічних впливів родини, школи, громадськості, а також в особистих ціннісних орієнтаціях і особистої здатності до саморегулювання своєї поведінки;

· Соціальний фактор, що визначається соціальними й соціально-економічними умовами існування суспільства.

Виявлення негативних впливів ускладнене, насамперед, тому що вони не виступають ізольовано, а представляють взаємодію найрізноманітніших факторів, що діють із різним негативним внеском у розвиток поведінки, що відхиляється. Людський розвиток обумовлений взаємодією багатьох факторів: спадковості, середовища (соціального, біогенного, абіогенного), виховання (вірніше багатьох видів спрямованого впливу на формування особистості), власної практичної діяльності людини. [1]

Найчастіше корні агресивності й підвищеної тривожності йдуть у раннє дитинство, закріплюючись або згладжуючись у більш пізньому віці.

Делись добром ;)