12.Психофізіологічна проблема. Мозок і психіка. Зв'язок мозку психіки за принципом кодування інформації.

Це питання є найменш досліджуваним. Підходи до проблеми: античний світ – психіка ще не повязується із мозком, її місце вбачали в серці печінці та в інших органах частково в мозку але не було твердо вставлено. Остаточно психіку поєднали з мозком в середньовіччі, розглядалася як властивості душі: 1) перцептивні (сприймання); 2) мислиннєві (пізнавати, порівняння, інтерпретаці, диференціація); 3) мнемічні (здатність памяті отримувати образи думки у внутр.. псих.. стані). Декарт вперше повязав душу із мозковою структурою, з шишковидною залозою яка впливає на нейрофізіологічні процеси і навпаки. Франц Галль 19ст. вчення френологія(душа) виявив у мозку сіру і білу речовини. Виділив 3 блоки (функціональна структура) 1) нижні відділи гол.. моз.. і продовгуватий або довгастий мозок – орган життєвих процесів центр регулювання тілесних орг.. ф-ій; 2) середня част. Гол.. мозку – підкірка – центр схильностей і потягів; 3) верхні част. Мозку – центр інтелектуальних якостей душі. «Гулі» Галля – чим більше розвинута властивість, здібність люд, тим більша ділянка мозку в якій вона знаходиться. (гуля №12 особл. Рел.люди це центр моральності, теософії; №23 дотепність) – карта черепа. Його послідовники не змогли піднятись до його рівня. Френологія була ост. Підходом до пс.фізіологічних пробл. У др..пол 19ст. розвив. Порівняльна анатомія, анатомія НС, експер-на фізіологія – виробили ефективні методи вивчення нейрофіз процесів їх зв’язків. Були виявлені 4 групи фактів які свідчать про зв'язок гол мозку нейрофіз-х процесів в ньому і псих. ф-й: 1) екстирпації - руйнування різних ділянок гол. моз. ураження, травми, пухлини, у тварин штучно(мозок скл. із 10-15 млрд. нейронів, 140 млрд. гліє – речовина, що скл. із жирів, протеїнів, а нейрони розміщені у глії. Вона харчує речовини і напевно буре актв. участь у фун-нні довготривалої памяті. Нейрони мають різну форму (зірки, піраміди, деревоподібні, та ін.) фун-ї нейронів різні, кожен нейрон має декілька відростків – дентритими і аксонами. гол. моз. складна само регулятивна сис-ма, що скл. 3-х осн. блоків: 1) блок - верхній відділ мозкового стовбура, ретикулярна (сітковидна) формація(відкр. в 40-х рр.. 19ст.- активізує підтримує тонус верх. ділянок мозку), утворення стародавньої, медіальної і базальної кори, гіпоталамус(центр метаболізму, речовин, енергії, фізіол. процесів, емоцій), таламус (проміжна інстанція перебігу нер. імпульсів між спинним моз. і корою), мозочок (управляє, координує, узгоджує усі рухи тіла). Руйнування в цьому блоці не спричиняє жодних дефектів чутливості (зору, слуху, та ін.) рухів тіла, мовлення, знань, умінь, навичок, інтелекту. Але знижується загальний тонус кори – вияв. у несталості уваги, а відтак і все інше порушується. Патологічна виснаженість, апатія, сонливість, байдужість, тривожність, знижується здатність фіксувати, організовувати, цілеспрямований перебіг думок; 2)блок – задні відділи півкуль, скроневі(поруш. слуху), тім’яні(ураження призводить до нездатності поєднувати відчуття у цілісні образи, асоціативного ряду, дезорганізація в просторі, некритичність оцінки результатів своїх дій(центри свідомості, моральності) наз. симультанний синтез ), потиличні ділянки кори(порушення зорової чутливості- оптична аграфія- не може побачити, написати ті чи ін.букви чи всі)); 3)блок – передні відділи півкулі – лобні долі є лише в люд.(передні відділи мовленнєвих зон-забезп.поєднання графем у слова, поруш.які виник.в наслідок руйнації лобних долі сприч.нездатність викласти думки- ривербирація.)

2) електрична актив-ть мозку – певним графікам записів акт-сті відповідають певні псих.стани(спонтанне,ритмічне випромінювання нейронами електричних імпульсів, зливаючись утвор.хвильові коливання- відер.у 1875р. у 1924 Бергер вперше запис.ці коливання і наз. – електро-енцефалограмою мозку. ЕЕГ являє собою різні за діапазоном(верт.),частотою(гориз.) гострі хвилі: альфа-ритм-бадьорий,спокійнийу стан із заплющеними очима,частота,потилична зона- 8-13 кол.за сек..-відповідає частоті колив. Землі і тремору рук під час емоц.хвил., алкоголіків;бета-ритм-гострий,стрімкий,частота-15-20,виник.в стані зосередження уваги,напруженої активності,розум.та фізик.,при впливі несподіваних інтенсивних подразників; гама-ритм- повільний,величний- стан спокійного сну, у фазі швидкого сну змін.на альфа-ритм чи бета-ритм, присутній при гіпнотичному стані,частота-0,5-3; тета-ритм- ритм турботи, вперше записаний з мозку Ейнштейна,скроневі зони,частота – 3-7.ЕЕГ викор.в основному для діагностики псих розладів і руйнувань мозку пухлинного характеру. Змінюється під впливом психотропних речовин); 3) подразнення різних точок мозку вживленими електродами (швейц.доктор Гесс у 1924р.-вводив у гіпоталамус котів і зони біля нього тоненькі скляні трубочки,через які вводив фізіологічний розчин-викликав голод, лють. Джеймс Олдс-штучне самоподразнення шурами зон для самозадоволення незважаючи на перешкоди – струм чи смерть, короткий сон і знову подразнення, наз. – електроманія – чисте задоволення. Центри «Рай»(хрестоподібний) і «Пекло»(клиноподібне розміщується під Раєм)у мозку виявили у риб,більшості савців.Голод і сексуал.задов. «правлять світом».ДЖ.Лілі,досліди з мавпами, подразнення пекла-3 тижня апатії,але достатньо 2-3 імпульсів у Рай і все Ок); 4) вплив на мозок і психіку природних і синтезованих речовин – психотропні-пов`язаназ прискоренням/блокуванням/видозміні аферентних сенсорних сигналів,можливо воно стосується нейромедіаторів-біохімічних речовин передачі сигналів від нейрона до нейрона через синапси. Основним нейромедіатором є- серотонін. Серотонін-ергічна медіаторна система-продокують клітини мозку,не лише забезп.передачу інформ.,а й контролює ,регулює ф-ння ГАМК-ергічної(гамааміномасляна кислота) та моноаміноергічної. За хар-м впдиву на нейромедіаторни под.: 10 ті,що підмінють,витісняють нейромедіатори; 2) блокують утворення і надходження їх; 3)прискорюють,змінюють сигнали аж до не опрацювання їх. Психотропні речовини:. збуджуючі (тютюн,кава,кокакола,чай), нейродеприсанти, барбітурати (заспокійливі, снодійні. Агедонія – втрата зацікавленості до будь чого, що раніше вабило) і транквілізатори (зниж.стурбованість,тривогу), наркотики (опій та його похідні: морфій, кофеїн-гальм.центри болю,діє ендорфін, залежність псих-чна,біологічна; героїн – поход.від морфію, від англ.. героїчний, залежність швидша та інтенсивніша ніж від опіатів; маріхуана(листя, квіти коноплі) і гашиш(камедь – клейка речовина з коноплі, активна речовина 9-тетрагідраканнібіол – ейфорія, звеселеність, збудження, лунає музика, галюцинації, агресивність, страх) ), галюциногенні і психоделіки(різниці між ними майже немає, природні(дурман – белладонна, білена - активна речовина атропін – закапують в очі; пейотль – кактус акт.реч. мескалін, структура схожа до нон адреналіну – алкогольне сп’яніння, галюцинації, використовували в лікуванні шизофренії, досл. Хісс виділив із крові шизофреніків білок – тераксеїн – вводив у рослини – гинули, добровольці ознаки шизофренії; амінокислота фенілаланіну – надлишок в організмі спричин. розум. відсталість – фенілкетунурія; Франц.досл.Рує вивчав вплив мескаліну на пара психологічні(телепатія) здібності; монах Бернадіно де Сахавун – психоделічні ефекти гриба – псилоцебін близький до індолу, дії мімікрії як антибіотиків; амер.досл.Тернс, дія гриба строфарія кубенсіс на собі – екстаз, активні речовини гриба діетилтриптаніл) і синтезовані(ЛСД – дієтиламітлізергінова кислота синтезував Гофман, одна доза – наслідки довготривалі галюцинації протягом року чи більше, зміна «Я»)) . Активні речовини: амфетамін (збільшує .секрецію норадреналіну – енерг.збудження), кокаїн (ейфорія, галюцинації), нікотин, кофеїн.

Природа і проблема зв’язку мозку і психіки. Факти свідчать про те, що такі зв’язки існують: психофізіологічний паралелізм, Декарт – одне визначає інше і навпаки(каузальність). Піаже: «якщо психіка лише епіфеномен, який виник в результаті ситуації, то не зрозуміло чому вона так бурхливо розвивалась, основним двигуном прогресу людства, що є абсурдним». Зв'язок мозку і психіки за принципом кодування інформації. Незаперечним є факт, що моз. і псих. пов’язані функціонально (відображення, передбачення, адаптація). Інформація не є самостійним об’єктом їх частиною, вона їхня специфічна властивість. Букви виразний приклад носіїв ін-ції конвенційного типу(створена за домовленістю, штучно утвор.: Кирило і Мефодій кирилиця). Є нековенційно ств. засоби передачі ін-ції – індекси (танок бджілок, крик цапа). Важливо щоб той самий об’єкт завжди ніс ту саму ін-цію, якщо ж різну то повинні бути додаткові поточнюючі сигнали. Предмет чи явище в якості носія інф-ї, наз. – сигнал(найменша структ. одиниця). Не варіативне співвіднесення сигналу з тими властивостями про які він несе інф-ю сувора взаємо відповідність, станів попер.і наступних ланках передачі інф-ї наз. – ізоморфністю(пр-д. телевізор, електромагнітні коливання у ефірі). Ізоморфний перехід інф-ї від попер. до наст. ланки наз. – перекодування. Код – це тип сигналів як найменших структурних одиниць(букви-код звуків, поєднання букв відповідає поєднанню звуків у слово, речення). Алфавіт – це сис-ма сигналів в межах того чи ін. коду. Отже, кодування – процес ізоморфного відображення за доп. коду. Модель – це структура утворена кодуванням. Енергії і речовини діють на чутливі поверхні органів чуття: елктр.маг. коливання на зорову, мех.. коливання повітря на слухову, летючі молекули на нюхову тощо. На чутливих поверхнях органів чуття ці впливи перекодовуються в біохім. реакції, строга ізоморфність, які в свою чергу перекод. у електор.маг. хвилі з яких скл. аферентні процеси, у мозку ці хвилі перекод. у біохім. процеси мозкових нейронів. Їх сукупності, цих процесів, перекод. в нейрофізіологічні процеси і нарешті таємниця з таємниць у фізіологічні процеси.