23.Поняття про уяву,її види,процеси. Фізіологічні основи процесів уяви
Уява — це психічний процес, який є надзвичайно важливим для розвитку творчості, творчого мислення. Г. Сельє говорить про уяву як одну з провідних характеристик творчої особистості.
Види
Активна (довільна) уява — послідовність фантазій, викликаних за допомогою довільної концентрації. (К.Юнг)
Пасивна (мимовільна) уява — послідовність фантазій, викликана мимовільними процесами психіки.
Продуктивна уява — в рамках цього виду уяви дійсність свідомо конструюється людиною, а не просто механічно копіюється чи відтворюється.
Репродуктивна уява - при використанні цього виду уяви постає завдання відтворити реальність в тому вигляді, в якому вона реально існує.
Конкретна уява — уява, при реалізації якої, здійснюється оперування конкретними образами реальної дійсності.
Абстрактна уява — уява, при реалізації якої, здійснюється оперування абстрактними образами.
Як і всі інші психічні процеси, уява — це функція кори великих півкуль головного мозку. Фізіологічним підґрунтям уяви є утворення нових сполучень тих нервових зв'язків, які виникали раніше у про¬цесі відображення людиною об'єктивної реальності. Для виникнення нового образу потрібно, щоб раніше утворені системи зв'язків, струк¬тура яких була детермінована характером об'єктів, що сприймалися,
розпалися (здисоціювали) й утворили нові сполучення відповідно до нових потреб, що актуалізувалися в діяльності людини. Багатство об¬разів фантазії залежить від оригінальності того, як у новому її про¬дукті поєднуються риси відомих об'єктів, наскільки новими, нестан¬дартними є ці поєднання.
Діяльність уяви тісно пов'язана з емоціями, невіддільними від тво¬рення нового образу. Це дає підстави припустити, що механізми про¬цесу уяви розташовані не лише в корі великих півкуль головного моз¬ку, а й у підкоркових центрах, зокрема в гіпоталамо-лімбічній системі, пошкодження якої спричинює порушення регулятивної функції психіки, пов'язаної з програмуванням поведінки людини. Експери¬ментальне доведено, що імпульси, які надходять з підкоркових відділів мозку, активізують діяльність кори великих півкуль, сприяють вироб¬ленню плану та програми дій, що має важливе значення при ство¬ренні образів нових об'єктів.
Створюючи образи об'єктів, які виявляються безпосередньо по¬в'язаними з емоційною сферою особистості, її почуттями, людський мо¬зок може справляти регулювальний вплив на периферійні частини організму, змінювати їх функціонування. Ще у стародавні часи було помічено, що у деяких людей, переважно тих, які страждають на істерію, після роздумів про муки, що їх згідно з євангельськими текста¬ми зазнав Христос, з'являлися "знаки розп'яття" на долонях, ступнях ніг у вигляді кривавих плям, виразок. Такі відбитки називаються стігмами (від грецьк. Stigma — "клеймо", "рубець", "знак"). Відомі випадки, коли люди, маючи яскраву фантазію, змінювали темпера¬туру руки, усього тіла, уявляючи в ній (на ньому) кригу чи розпечений предмет. Необережно сказане лікарем слово може викликати у враз¬ливого пацієнта реальне відчуття хворобливого стану і у нього мо¬жуть проявитися відповідні симптоми захворювання. Хвороби тако-гсґпоходження називаються ятрогенією. Нетактовне слово вчителя, що травмує психіку учня, породжуючи фантастичні страхи, може вик¬ликати нервовий розлад — дидактогенію.
Специфічним проявом впливу образів уяви на рухову сферу особис¬тості є ідеомоторні акти. Дослідженнями встановлено, що коли лю¬дина уявляє рух якоїсь частини свого тіла (руки, ноги, тулуба), але не виконує самої дії, то в м'язах, які повинні цей рух здійснити, фіксують¬ся слабкі імпульси, аналогічно тим, що реєструються при реальному виконанні рухів. На принципі розшифрування ідеомоторних актів ба¬зується ефект "читання думок", коли завдяки надзвичайно тонкій чут¬ливості деякі люди здатні, перебуваючи в контакті з іншою людиною,
сприймати слабкі сигнали її ідеомоторних актів і "вгадувати", який предмет та в кого з присутніх сховав реципієнт. Ідеомоторними акта¬ми як засобами ідеального моделювання дій, які належить виконати, широко користуються спортсмени, танцюристи та ін. Тренери реко¬мендують своїм вихованцям перед виконанням вправи зробити це подумки, уявивши від початку до кінця. Таке "програмування" по¬ліпшує результати їх реального виконання.
Регулювальний вплив мозку на всі органи людського тіла є зако¬номірним явищем. Образи уяви, що формуються у процесі діяльності людини, можуть посилювати цей вплив. При патології мозкової діяль¬ності спостерігаються зміни функції уяви. Найчастіше такі зміни вияв¬ляються в галюцинаціях, коли хворий бачить неіснуючий об'єкт. При цьому образ, який виникає, є настільки яскравим, що людина абсолют¬но впевнена в його реальності. Тимчасовий стан галюцинації викли¬кають наркотики. Надмірне вживання алкоголю може викликати хво¬робливий стан — білу гарячку, коли починаються фантастичні марення, що не узгоджуються з будь-якою життєвою логікою.
- 2.Міждисциплінарні зв’язки психологічної науки
- 3 Класифікація та характеристика методів загальної психології
- 5.Наукова,життєва та народна психологія як основні джерела знань про психіку
- 6. Розвиток наукових знань про природу психіки:донауковий та науковий період
- 7.Поява і розвиток форм психічного відображення у живій і неживій природі
- 8.Стадії і рівні психічного відображення у тварин
- 9.Відмінність психіки тварин від психіки людей
- 10.Свідомість людини як вищий рівень відображення. Структура свідомості.
- 11.Несвідоме в психіці людини
- 12.Психофізіологічна проблема. Мозок і психіка. Зв'язок мозку психіки за принципом кодування інформації.
- 13.Свідомість і буття як психологічна проблема. Складові свідомості
- 14.Відчуття.Фізіологічні основи відчуттів. Класифікація та види відчуттів
- 15. Основні властивості відчуттів
- 16.Поняття про сприймання. Загальні особливості та види сприймання. Індивідуальні відмінності у сприйманні людей
- 17.Память та її природа.Теорії памяті
- 18.Класифікація і види памяті
- 19.Процеси і закономірності памяті
- 20.Поняття про мислення. Розумові дії та операції. Форми мислення
- 21.Мислення як процес розв’язування задач
- 22.Види мислення
- 23.Поняття про уяву,її види,процеси. Фізіологічні основи процесів уяви
- 24.Розвиток та виховання уяви у дітей
- 25.Загальне поняття про увагу. Феноменологія та властивості уваги
- 26.Увага і особистість.Неуважність і її причини
- 27.Розвиток уваги у школярів.Основні критерії вихованості уваги
- 28.Загальна характеристика емоційних явищ.,їх феноменологія
- 29.Почуття. Вияв та форми переживання почуттів. Вищі почуття
- 30. Поняття про волю. Воля як вища психічна функція. Вольова регуляція поведінки особистості
- 31.Активність і діяльність. Основні характеристики активності. Провідний вид діяльності
- 32. Структура діяльності. Основні види діяльності та особливості їх засвоєння
- 33. Сутність та основні характеристики особистості. Поняття «індивід», «людина», «субєкт», «особистість», «індивідуальність» і їх взаємозв’язок.
- 34.Психологічна структура особистості. Аналіз сучасних зарубіжних теорій особистості
- 35. Особистість у теоріях л. С. Виготського, с. Л. Рубінштейна, о. М. Леонтьєва, б. Г. Ананьєва, г. С. Костюка
- 36. Спрямованість особистості. Самосвідомість та я – концепція особистості
- 37. Природа психічної не нормативності та її межі. Не нормативність на різних рівнях психічного розвитку людини
- 38. Темперамент. Тип вищої нервової діяльності як основа темпераменту.
- 39. Роль темпераменту в праці та навчанні. Темперамент і проблема виховання.
- 41. Поняття про характер. Провідні риси характеру. Акцентуйовані риси характеру.
- 42. Вчинок і формування характеру.
- 43.Поняття про здібності та їх види.
- 44. Якісна і кількісна характеристика здібностей.
- 45. Здібності, обдарованість, талант
- 46. Біхевіоризм і необіхевіоризм. Соціальний біхевіоризм
- 47. Загальна характеристика гештальтпсихології ( м. Вертгеймер, к. Кофка, в. Келлер)
- 48. Психоаналіз з. Фрейда (структура особистості, механізми психологічного захисту) Неофрейдизм к. Хорні
- 49. Аналітична психологія к.Г Юнга (структура особистості, архетипи)
- 50. Індивідуальна психологія Адлера.
- 51. Гуманістична психологія а. Маслоу.
- 52. Теорія рис особистості г. Олпорта.
- 53. Феноменологічна психологія к. Роджерса