29.Почуття. Вияв та форми переживання почуттів. Вищі почуття
Почуття́ (від старослав'янського слова "чути") це:свідомості з-за більш чи менш складного поєднання різного роду відчуттів.Складний стан організму, що припускає тілесні зміни розпоширеного характеру — в диханні, пульсі, залозо-виділеннях тощо — і на ментальному рівні, стан збудження чи хвилювання, що позначається сильними почуттям, і зазвичай імпульсом щодо певної форми поведінки. Якщо емоція — інтенсивна, то тоді виступає порушення інтелектуальних функцій, ступінь роздвоєння особистості, і тенденція щодо дії неврівноваженого чи протопатичного характеру.
Емоційний аспект розумового життя та його виявлень на відміну від інтелектуального, вольового, чи діяльного аспектів.
Почуття — це специфічні людські, узагальнені переживання ставлення до людських потреб, задоволення або незадоволення яких викликає позитивні або негативні емоції — радість, любов, гордість або сум, гнів, сором тощо.
На відміну від емоцій і настроїв, почуття мають виражену об'єктивну прив'язку: вони виникають щодо чого або когось, а не ситуації в цілому. «Я боюсь цієї людини» — це почуття, а «Мені страшно» — це емоція.
В якості почуття виявляється ставлення особистості до праці, подій, інших людей, до самої себе. За якістю переживань відрізняють одні емоції і почуття від інших, наприклад радість від гніву, сорому, обурення, любові тощо.
Форми переживання почуттів.Афекти - це нетривалі й сильні емоції людини, що виникають раптово й виявляються в різких змінах м'язової діяльності та стану внутрішніх органів. Прикладами афектів можуть бути несподівана сильна радість, вибух гніву, напад страху тощо. Для афектів характерним є їхній нестримний вияв, на який вказує побутове вживання висловів на зразок "спалахнув від гніву", "завмер від переляку" тощо.В основі афективних реакцій лежить передусім безумовно-рефлекторний механізм, що значною мірою звільняється з-під контролю кори. Афективний стан пов'язаний з послабленням кіркового гальмування. Афекти викликаються гострими життєвими ситуаціями, в які потрапляє людина. Деколи афект (скажімо, спалах гніву) виникає як розв'язання конфлікту людини з іншими людьми. Іноді афект людини (жах, лють) є реакцією на загрозу її життю чи життю близьких їй людей. Афект раптово і сильно починається, коли людина несподівано одержує якусь дуже важливу для неї звістку. Іноді афективний спалах є поступовим нагромадженням незадоволення у взаєминах людини з ким-небудь. У такому разі він виникає як наслідок втрати нею терпіння. Виникнення афектів залежить не тільки від життєвих ситуацій, а й від особистості, її темпераменту і характеру, її вміння володіти собою. Схильність деяких людей до афектів, особливо негативних, що спалахують через дрібниці, часто є ознакою їхньої невихованості.Афекти різко змінюють життєдіяльність людини, вносять глибокі зміни в її психічне життя і часто залишають по собі тривалий слід. Для афективних станів людини характерним є "звуження свідомості", яке виявляється в нерозсудливих вчинках. Людина може, проте, регулювати свої афективні реакції. Вміння їх регулювати виробляється у людини за участю другої сигнальної системи, у процесі роботи над собою. Важливу роль в оволодінні афектами відіграє контроль за їхнім руховим виявом.
Стрес - це стан психічного напруження, що виникає у людини в процесі діяльності за найскладніших, важких умов як у повсякденному житті, так і в особливих ситуаціях. Щоразу, коли людина переносить велике навантаження, вона проходить три стадії: спочатку їй дуже важко, потім вона звикає і з'являється "друге дихання" і, зрештою, втрачає сили і мусить завершити діяльність. Така трифазна реакція є загальним законом. Це загальний адаптаційний синдром, або біологічний стрес.Первинна реакція, реакція тривоги, може бути соматичним вираженням загальної мобілізації захисних сил організму. Проте реакція тривоги є, власне, лише першою стадією відповідної реакції на загрозливий вплив. Вияви другої фази не збігаються з виявами реакції тривоги, а деколи й цілком протилежні їм. Наприклад, якщо в період реакції тривоги спостерігається загальне виснаження тканин, то на стадії резистентності вага тіла повертається до норми. За ще тривалішого впливу така набута адаптація знову втрачається. Настає третя фаза - стадія виснаження, яка, в разі, якщо стресор достатньо сильний, призводить до смерті.
Настрої - це загальний емоційний стан людини, що характеризує її життєвий тонус упродовж певного часу. Він є похідним від тих емоцій, які переважають у людини. Настрій часто виникає як відгомін сильної емоції, пережитої людиною. Перевага певної емоції надає настроєві відповідного забарвлення. Настрій буває радісним, сумним, бадьорим, пригніченим, спокійним тощо. Як і всі емоції, настрої характеризуються полярністю. Характер і стійкість настрою залежать від життєвих обставин, які його породжують, і від індивідуальних особливостей людини. Тимчасові настрої зумовлюються тими враженнями, які людина дістає в конкретний момент, згадками про ті чи інші події минулого. Пристрасті - це стійкі й тривалі почуття, пов'язані зі стійким прагненням людини до певного об'єкта. У формі пристрасті часто виявляється любов людини до інших людей, до науки, мистецтва, спорту тощо.Пристрасть має двоїсту природу. У пристрасті людина, по-перше, страждає, виступає як пасивна істота, а по-друге, є активною істотою, що наполегливо прагне до оволодіння предметом пристрасті.
У афективній сфері людини особливе місце посідають вищі почуття. Вони являють собою відображення переживання людиною свого ставлення до явищ соціальної дійсності.Захоплення- менша сила та тривалість почуття.Пристрасть- більша сила та тривалість почуття
Рівень духовного розвитку людини оцінюють за тим, якою мірою їй властиві ці почуття. У вищих почуттях яскраво виявляються їх інтелектуальні, емоційні та вольові компоненти. Вищі почуття є не лише особистим переживанням, а й засобом виховного впливу на оточуючих.
Моральні почуття - це почуття, в яких виявляється стійке ставлення людини до суспільних подій, людей, самої себе; їх джерелом є спільне життя людей, їхні взаємини, боротьба за досягнення суспільно важливої метиМоральні почуття людини сформувались у суспільно-історичному житті людей, в процесі їх спілкування і стали важливим засобом оцінки вчинків і поведінки, регулювання взаємин особистості.
Естетичні почуття - це почуття краси явищ природи, праці, гармонії барв, звуків, рухів і формГармонійне поєднання предметів, цілого та частин, ритм, консонанс, симетрія викликають почуття приємного, насолоду, які глибоко переживаються та є натхненням для душі, що в свою чергу надихає людей на створення творів мистецтва.Естетичні почуття тісно пов'язані з моральними почуттями. Вони утримують особистість від скоєння негативних вчинків, сповнюють її високими прагненнями. Отже, естетичні почуття є істотними чинниками формування моральності.Вищі рівні розвитку естетичного почуття виявляються в почуттях прекрасного, потворного, трагічного, комічного. Ці різновиди естетичних почуттів органічно пов'язані з моральними почуттями і є важливим засобом їх формування.
Інтелектуальні почуття являють собою емоційний відгук, ставлення особистості до пізнавальної діяльності в широкому її розумінні
Ці почуття виявляються в допитливості, чутті нового, здивуванні, впевненості або сумніві. Інтелектуальні почуття яскраво виявляють пізнавальні інтереси, любов до знань, навчальні й наукові уподобання.
Рівні розвитку інтелектуальних почуттів: цікавість, допитливість, цілеспрямованість, стійкий інтерес до певної галузі знань, захоплення пізнавальною діяльністю
Залежно від умов життя, навчання та виховання особистості інтелектуальні почуття мають різні рівні розвитку.
Механізмом пізнавальних почуттів є природжений орієнтувальний рефлекс, але його зміст цілком залежить від навчання, виховання, навколишньої дійсності та умов життя особистості.
Праксичні почуття - це переживання людиною свого ставлення до діяльності
Людина реагує на різні види діяльності - трудову, навчальну, спортивну. Це виявляється в захопленні, задоволенні діяльністю, у творчому підході, в радості від успіхів або незадоволенні, в байдужому ставленні до неї.
- 2.Міждисциплінарні зв’язки психологічної науки
- 3 Класифікація та характеристика методів загальної психології
- 5.Наукова,життєва та народна психологія як основні джерела знань про психіку
- 6. Розвиток наукових знань про природу психіки:донауковий та науковий період
- 7.Поява і розвиток форм психічного відображення у живій і неживій природі
- 8.Стадії і рівні психічного відображення у тварин
- 9.Відмінність психіки тварин від психіки людей
- 10.Свідомість людини як вищий рівень відображення. Структура свідомості.
- 11.Несвідоме в психіці людини
- 12.Психофізіологічна проблема. Мозок і психіка. Зв'язок мозку психіки за принципом кодування інформації.
- 13.Свідомість і буття як психологічна проблема. Складові свідомості
- 14.Відчуття.Фізіологічні основи відчуттів. Класифікація та види відчуттів
- 15. Основні властивості відчуттів
- 16.Поняття про сприймання. Загальні особливості та види сприймання. Індивідуальні відмінності у сприйманні людей
- 17.Память та її природа.Теорії памяті
- 18.Класифікація і види памяті
- 19.Процеси і закономірності памяті
- 20.Поняття про мислення. Розумові дії та операції. Форми мислення
- 21.Мислення як процес розв’язування задач
- 22.Види мислення
- 23.Поняття про уяву,її види,процеси. Фізіологічні основи процесів уяви
- 24.Розвиток та виховання уяви у дітей
- 25.Загальне поняття про увагу. Феноменологія та властивості уваги
- 26.Увага і особистість.Неуважність і її причини
- 27.Розвиток уваги у школярів.Основні критерії вихованості уваги
- 28.Загальна характеристика емоційних явищ.,їх феноменологія
- 29.Почуття. Вияв та форми переживання почуттів. Вищі почуття
- 30. Поняття про волю. Воля як вища психічна функція. Вольова регуляція поведінки особистості
- 31.Активність і діяльність. Основні характеристики активності. Провідний вид діяльності
- 32. Структура діяльності. Основні види діяльності та особливості їх засвоєння
- 33. Сутність та основні характеристики особистості. Поняття «індивід», «людина», «субєкт», «особистість», «індивідуальність» і їх взаємозв’язок.
- 34.Психологічна структура особистості. Аналіз сучасних зарубіжних теорій особистості
- 35. Особистість у теоріях л. С. Виготського, с. Л. Рубінштейна, о. М. Леонтьєва, б. Г. Ананьєва, г. С. Костюка
- 36. Спрямованість особистості. Самосвідомість та я – концепція особистості
- 37. Природа психічної не нормативності та її межі. Не нормативність на різних рівнях психічного розвитку людини
- 38. Темперамент. Тип вищої нервової діяльності як основа темпераменту.
- 39. Роль темпераменту в праці та навчанні. Темперамент і проблема виховання.
- 41. Поняття про характер. Провідні риси характеру. Акцентуйовані риси характеру.
- 42. Вчинок і формування характеру.
- 43.Поняття про здібності та їх види.
- 44. Якісна і кількісна характеристика здібностей.
- 45. Здібності, обдарованість, талант
- 46. Біхевіоризм і необіхевіоризм. Соціальний біхевіоризм
- 47. Загальна характеристика гештальтпсихології ( м. Вертгеймер, к. Кофка, в. Келлер)
- 48. Психоаналіз з. Фрейда (структура особистості, механізми психологічного захисту) Неофрейдизм к. Хорні
- 49. Аналітична психологія к.Г Юнга (структура особистості, архетипи)
- 50. Індивідуальна психологія Адлера.
- 51. Гуманістична психологія а. Маслоу.
- 52. Теорія рис особистості г. Олпорта.
- 53. Феноменологічна психологія к. Роджерса