2. Взаємозв’язок корекційної педагогіки з іншими науками

Корекційна педагогіка як одна з галузей педагогічної науки тісно взаємопов'язана з усім блоком психолого-педагогічних і спеціальних дисциплін. Корекція, що є складовою частиною єдиного педагогічного процесу, спираючись на нього, має найтісніший взаємозв'язок із загальною педагогікою, що визначає цілі, завдання, зміст, форми і методи навчання та виховання підростаючого покоління, різнобічний розвиток особистості дитини.

Разом з тим, використовуючи науковий арсенал загальної педагогіки, її категоріальну систему, принципи, методи і форми організації навчально-виховного процесу, передовий педагогічний досвід, корекційна педагогіка вносить суттєві поправки в методику та технологію застосування педагогічних знань, у зміст навчання і виховання дітей і підлітків у відповідності з природою та характером наявних у них відхилень у розвитку і поведінці, розробляє свої прийоми і методи корекційного впливу на дитину і соціальне середовище, його навколишнє середовище.

Побудову корекційно-педагогічної діяльності з дітьми та підлітками, організацію диференційованого навчання та індивідуального виховання неможливо здійснити, не знаючи природи недоліків у розвитку дитини, не з'ясувавши і не вивчивши причини відхилень у поведінці. Одним словом, без знань основ загальної психології людини важко організувати ефективну корекційну роботу, тим більше, що результати дослідження закономірностей психічного розвитку дитини показують, що вони ідентичні як для норми, так і для патології. Разом з тим для дітей з вадами у розвитку характерні такі особливості психіки, які не завжди можна зустріти у нормальних дітей: затримка загального фізичного розвитку, сповільненість, слабкість і малорухливість нервових процесів, нерозвиненість сенсорних аналізаторів, неповне (фрагментарне) сприйняття навколишнього світу та ін.

У корекційної педагогіки простежується тісний взаємозв'язок з соціальною педагогікою, предметом якої є дослідження виховних сил суспільства і способів їх актуалізації, шляхів інтеграції можливостей громадських, державних і приватних організацій з метою створення умов для розвитку і позитивної самореалізації людини.

З соціальною психологією простежується зв'язок у тому, що вона вивчає закономірності поведінки і діяльності людей, зумовлені фактом їх включення в соціальні групи, а також різнобічною психологічною характеристикою самих цих груп.

Соціологія допомагає у вивченні закономірностей становлення, функціонування і розвитку суспільства в цілому, соціальних відносин і соціальних спільнот.

Як свідчать дослідження фахівців (Т. А. Власова, М. С. Певзнер та ін), кожен недолік в розвитку і поведінці має свої особливості, зумовлені як соціально-педагогічними, так і психологічними причинами. Тому виявлення специфічних особливостей розвитку, що відхиляється, обумовлених конкретним видом дефекту, вимагає глибокого знання етіопатогенезу, структури дефекту, діагностичних методик, диференційно-діагностичних критеріїв, тобто критеріїв відмежування одних станів від інших. Психолого-педагогічне, клініко-фізіологічне дослідження дитини, в тому числі з відхиленнями у розвитку і поведінці може бути продуктивним тільки в тому випадку, якщо воно спирається на знання внутрішніх закономірних зв'язків між етіологією (причинна обумовленість), патогенезом (виникнення і розвиток хвороби), патофізіологічними механізмами, клінічними та педагогічними проявами їх у дитини. Одним словом, корекційно-педагогічна діяльність буде тоді ефективною, коли вона буде спиратися на знання і в галузі медичних наук.

З медичної точки зору базою для корекційної педагогіки може бути педіатрія, яка вивчає здоров'я дитини і процеси його розвитку, фізіологію, патологію, методи профілактики і лікування захворювань, що загрожують його гармонійному розвитку або становлять небезпеку для життя дитячого організму.

Психіатрія, що вивчає питання етіології, патогенезу, патоморфології, діагностики, терапії та профілактики психічних хвороб, допоможе корекційній педагогіці знайти правильний напрямок, вибрати правильне рішення при роботі з дітьми та підлітками, що мають відхилення в психічному розвитку. Для більш чіткої оцінки відхилень, пошуку оптимальних шляхів у вирішенні питань їх попередження або подолання необхідна психопатологія, яка вивчає основні загальні закономірності прояву і перебігу розладів психічної діяльності, займається проблемами патогенезу (природа типових психопатологічних процесів, їх причини), розробляє загальні принципи відновлення (реабілітації ) порушених психічних функцій.