logo
Лекції корекційна педагогіка

Основні положення корекційної діяльності

Зміст корекційної роботи з аномальними дітьми, процес визначення її основоположних компонентів і провідних напрямків діяльності, особливості проведення діагностики і технології корекційного процесу є предметом вивчення спеціальної психології і педагогіки, об'єктом уваги дефектологічної науки.

В психолого-педагогічній літературі зараз відсутні системні дослідження корекційно-педагогічної діяльності, не ведеться цілісне вивчення взаємозв'язку між корекційною діяльністю і єдиним педагогічним процесом. Тому, щоб з'ясувати суть і природу корекційно-педагогічної діяльності з дітьми, що мають відхилення в розвитку і поведінці, слід звернутися до педагогічної практики спеціальних (допоміжних) освітніх установ, науковим дослідженням в області дефектології, спеціальної психології і педагогіки.

В Педагогічній енциклопедії поняття корекція визначається як виправлення (часткове або повне) недоліків психічного і фізичного розвитку у аномальних дітей за допомогою спеціальної системи педагогічних прийомів і заходів. Причому корекція розглядається як педагогічна дія, яка не зводиться до тренувальних вправ, направлених на виправлення (ліквідацію) окремо взятого дефекту, а має на увазі дію на особистість дитини в цілому.

В спеціальній довідковій літературі поняття «корекція» також трактується як система спеціальних педагогічних заходів, направлених на подолання або ослаблення недоліків розвитку аномальних дітей, зорієнтованих на виправлення не тільки окремих порушень, але і на формування особистості всіх категорій аномальних дітей.

В підручниках і навчальних посібниках із спеціальної педагогіки і різних галузей дефектологічних знань різноманітні види корекційної діяльності (розвиваючої, навчальної, виховуючої) розглядаються як процес, як система заходів, направлених на виправлення або ослаблення відхилень в психічному і фізичному розвитку аномальної дитини (В.В. Воронкова, І.Г. Еременко, С.Д. Забрамная, В.А. Лапшин, Б.П. Пузанов і ін.).

Вирішуючи важливу соціальну задачу наближення розвитку аномальних дітей до рівня нормальних школярів, дефектологи бачать в корекційному процесі головну мету — усунення або зменшення неузгодженості між встановленою (нормальної) й реальною (має відхилення) їх діяльністю. Тому важливим в корекції є правильне врахування величини і характеру неузгодженості і оперативне виправлення цієї невідповідності між нормою і відхиленням. Корекція розглядається як шлях або спосіб подолання і ослаблення психофізичних недоліків через формування відповідних життєво необхідних якостей в ході навчально-виховного процесу або різних видів діяльності учнів (учбової, трудової, ігровий і ін.).

Представники спеціальної (корекційної) педагогіки приходять до висновку, що не існує окремої програми корекційної роботи, що вона проводиться на тому учбовому матеріалі, який є змістом того або іншого предмету, тобто слід говорити про корекційну спрямованість освітнього процесу. В той же час при характеристиці корекційної роботи, при виправленні індивідуальних недоліків розвитку або поведінки може йтися про спеціальні педагогічні прийоми, перебудову окремих функцій організму, формуванні певних особових якостей.

Таким чином, корекційно-педагогічна діяльність — це складне психофізіологічне і соціально-педагогічне явище, що охоплює весь освітній процес (навчання, виховання і розвиток), виступаючи як єдина педагогічна система, куди входять об'єкт і суб'єкт педагогічної діяльності, її цільової, змістовний, операційно-діяльнісний і оцінно-результативний компоненти. Тому разом з діагностико-корекційною, корекційно-розвиваючою, корекційно-профілактичною існує і виховно-корекційна, і корекційно-навчальна, і психокорекційна діяльність і ін. Виходячи з існуючого положення і трактування корекційної роботи, правомірно говорити про корекційно-педагогічний процес як єдиному освітньому процесі, в який входять навчання, виховання і розвиток.

В роботах по дефектології і спеціальній педагогіці корекцію частіше за все пов'язують з розвитком дитини, оскільки вона перш за все націлена на виправлення відхилень в розвитку аномальних дітей. Але коли йдеться про корекційно-педагогічну роботу, то її неможливо відірвати від освітнього процесу, що включає навчання, виховання і розвиток. Тому корекційний розвиток як спеціально організований і спрямований процес не може існувати зовні корекційного навчання і виховання. Оскільки розвиток учнів здійснюється в ході навчання і в процесі виховання, то, природно, і корекційна дія буде присутня в цій діяльності.

Найбільш глибоко психолого-педагогічне суть корекційної діяльності і її профілактичну спрямованість розкрили психологи і психотерапевти (С.А. Бадмаєв, Г.В. Бурменськая, О.А. Карабанова, А.Г. Лідері, А.С. Спиваковская і ін.), які бачать корекцію як особливим чином організована психологічна дія, здійснювана по відношенню до груп підвищеного ризику і направлена на перебудову, реконструкцію тих несприятливих психологічних новоутворень, які визначаються як психологічні чинники ризику, на відтворення гармонійних відносин дитини з середовищем

Як робоче визначення з педагогічної точки зору можна запропонувати наступний варіант визначення корекційно-педагогічної діяльності: як планований і особливим чином організований педагогічний процес, що реалізується з групами підлітків, які мають незначні відхилення в розвитку і девіації в поведінці, і направлений на виправлення і реконструкцію індивідуальних якостей особистості і недоліків поведінки, створення необхідних умов для її формування і розвитку, які сприяють повноцінній інтеграції підлітків в соціум.

Ми виходимо з того, що корекційно-педагогічна діяльність — складова і невід'ємна частина педагогічного процесу як динамічної педагогічної системи, як спеціально організованої, цілеспрямованої взаємодії педагогів і вихованців, націленої на вирішення розвиваючих і освітніх задач (В.А. Сластенін). Тим більше що при корекції девіацій в поведінці і відхилень в розвитку важливо враховувати те, що взаємодія суб'єктів педагогічного процесу на своїй кінцевій меті має привласнення вихованцями досвіду, накопиченого суспільством (як стратегічна задача), і освоєння позитивних етичних норм і правил, культури поведінки школяра (тактична задача).

Педагогічна діяльність (у тому числі і корекційно-педагогічна) в рамках будь-якої педагогічної системи може бути представлена як взаємозв'язана послідовність вирішення задач різного рівня складності, а вихованці, у свою чергу, включені в їх вирішення, оскільки вони взаємодіють з педагогами. З цієї точки зору одиницею корекційно-педагогічного процесу доцільно визначити матеріалізовану педагогічну задачу як виховну ситуацію, що характеризується взаємодією педагогів і вихованців з певною метою (корекція відхилення в розвитку і поведінці підлітків).

Педагогічна задача, маючи чітку структуру, дозволяє розглянути корекційну діяльність в строгій логіці і послідовності:

Доцільність і необхідність проведення корекційно-педагогічної роботи в освітній системі в сучасних умовах обумовлені як зовнішньою соціально-педагогічними обставинами, зміною соціальних обставин, зміною цінностей і моральних вимог, так і особливостями внутрішніх психічних процесів, що відбуваються в духовному світі підлітків, в їх свідомості, світовідчуванні, відношенні до соціуму. Кроме того, как отмечают исследователи, целесообразность коррекционного воздействия мотивируется и рядом индикаторов неблагополучия в развитии подрастающего поколения, основные из которых:

Якщо розглядати відхилення в поведінці дитини як таке, що не виходить за межі «низької норми» і не обумовлене органічним пораженням центральної нервової системи, тобто як відхилення в розвитку неорганічної етіології, тоді, за твердженням Л.С. Виготського, провідним у визначенні мети корекційної роботи є попередження розвитку вторинних дефектів в порівнянні із задачами виправлення первинних дефектів, що вже утворилися. Під вторинним дефектом він розумів порушення розвитку соціокультурних вищих психічних функцій. Тобто кажучи про можливості корекційної допомоги, необхідно мати на увазі не стільки тяжкість органічного пораження, скільки можливості соціальної компенсації цього первинного дефекту за рахунок розвитку вищих функцій.

Одним словом, основоположним психолого-педагогічним аспектом корекційної роботи повинне стати забезпечення умов для формування вищих форм психічної діяльності відповідно до базових законів онтогенетичного розвитку (законом середовища, законом розвитку вищих психічних функцій).

Отже, корекційно-педагогічна робота повинна будуватися не як сукупність окремих вправ, не як просте тренування западаючих умінь і навиків, а як цілісна осмислена діяльність дитини, що органічно вписується в систему її повсякденної життєдіяльності і систему її соціальних відносин.

Слід погодитися із затвердженням вітчизняних психологів (Л.С. Виготській, А.Н. Леонтьев, Д.Б. Ельконін), що мета корекційної роботи повинна визначатися розумінням закономірностей психічного розвитку дитини як активного діяльнісного процесу, що реалізується в співпраці з дорослими у формі засвоєння суспільно-історичного досвіду шляхом інтеріоризації..

При формулюванні корекційно-педагогічної мети необхідно мати на увазі, що: