94. . Проблема вікової періодизації психічного розвитку дитини. Характеристика вікових періодів за д. Б. Ельконіним
Розвиток психіки — діалектичний, суперечливий, стрибкоподібний процес, що складається з кількох ступенів і відбувається у вигляді спіралі. Наявність неоднорідних етапів розвитку дозволяє розглядати його періодизацію, тобто надає можливість поділити процес становлення особистості на періоди, кожен з яких підготовлюється попереднім й зумовлює наступний, роблячи свій неповторний внесок у розвиток. Сьогодні у фізіології, психології та педагогіці розроблено досить значну кількість періодизацій розвитку дитини. Л. С. Виготський вирізняв три типи періодизацій психічного розвитку: — за зовнішнім критерієм (Р. Заззо — відповідно ступеням виховання і навчання); — за однією ознакою дитячого розвитку (3. Фрейд — за розгортанням лібідоносної енергії; П.Блонський — за станом зубів; Н. Поліцин — за зміною суспільної спрямованості особистості); — за системою суттєвих особливостей дитячого розвитку (Л. С. Виготський — на основі комплексних особистісних новоутворень; Ш. Бюлер — за структурою життєвого шляху; Е. Еріксон — за розгортанням закладених у зародковому періоді програм — епігенезом; Л. І. Божович — за соціальною ситуацією розвитку і новоутвореннями). Крім того, періодизації психічного та особистісного розвитку поділяються на часткові (охоплюють частину життя) і повні (охоплюють все життя людини). Наприклад, до другої групи належать періодизації Ш. Бюлер, Е. Еріксона, Б. Г. Ананьєва. Життєвий цикл людини складається, за Е. Еріксоном, з восьми фаз, кожна з яких має свої специфічні задачі і може завершуватися сприятливо (у разі подолання основних суперечностей) — або ні — для подальшого розвитку. Оскільки кожне суспільство по-своєму здійснює соціалізацію підростаючого покоління, то при збереженні універсального характеру загальної послідовності й найважливіших задач основних фаз розвитку, типові способи їх вирішення специфічні для різних суспільств.
Характеристика вікових періодів за Д. Б. Ельконіним
Епоха раннього дитинства (до 3 років).
1. Дитинство (до 1 року). Тут провідний вид діяльності - емоційне спілкування. У 2-2,5 місяця у дитини з'являється комплекс пожвавлення на появу дорослого: посмішка, рухова реакція і т.д. До 6 місяців ця діяльність спілкування розвивається, дитина дізнається маму. Дорослі розвивають руку дитини: дають йому іграшку, включають його в спілкування через предмет, що веде до дій з перед метом. До року у дитини починає виникати потреба у вербальному спілкуванні.
На кордоні дитинства і раннього віку відбувається перехід до власне предметним діям, до початку формування гак званого практичного, або сенсомоторного інтелекту.
2. Ранній вік (власне раннє дитинство) (1-3 роки). Тут провідний вид діяльності - предметно-маніпулятивний. Дитина відкриває і закриває двері, пересипає пісок і т.д. Він опановує діями з ложкою, олівцем, відром, носовою хусткою і ін Це операціонально-технічна фаза.
У цей період часу предметні дії служать для дитини способом налагодження міжособистісних контактів. Спілкування, у свою чергу, опосередковується предметними діями дитини і практично не відокремлене від них. Але до 3 років дитина починає порівнювати себе з дорослими і заявляти "Я", "Я сам".
Епоха дитинства (3-11 років).
1 Дошкільне дитинство (3-7 років). Прагнення до самостійності виводить дитину паролевую гру, що імітує відносини людей у процесі праці. Завдяки ігровим прийомам дитина приймає на себе роль дорослого і моделює в грі їх міжособистісні відносини.
Таким чином, рольова гра, об'єднуючи спілкування і предметну діяльність, забезпечує їхній спільний вплив на розвиток дитини. У нього виникає потреба зайняти нову соціальну позицію, і до кінця цього періоду у дитини з'являється прагнення чомусь навчитися, він хоче отримати результат своєї діяльності в якості оцінки, тягнеться до навчання.
2. Молодше шкільне дитинство (7-11 років). Це фаза операційно-технічної діяльності, в основному діяльності навчальної. Дитина вчиться читати, писати. У процесі навчання формуються інтелектуальні та пізнавальні здібності, розвивається система відносин дитини з оточуючими - його власна практика взаємин з іншими людьми. Але приходить час, і він хоче наслідувати поведінки дорослих; хоче рівноправного ставлення до себе. Настає наступна епоха
Епоха подростничество (11-17 років).
1. Молодше подростничество (11-14 років). З'являється нова діяльність - діяльність інтимно-особистісного, емоційного спілкування з однолітками, виникає об'єднання з рівними собі за віком дітьми, з'являються лідери. Виникає "почуття дорослості" - особлива форма новоутворення свідомості, через яке під паросток порівнює себе з іншими, знаходить зразки для наслідування, перебудовує свою діяльність і відносини.
Тут важливо, щоб кола спілкування дитини не виходили з-під контролю дорослих - "важкий вік", "переломний вік".
2. Юність - старше подростничество (14-17 років). У дитини знову з'являється потреба до самопізнання, формується сама свідомість, ставляться завдання саморозвитку, самовдосконалення, самоактуалізації. Здійснюється професійне і особистісне самовизначення, йому важливо знати, ким він буде. Провідна діяльність - навчально-професійна (знову операціонально-технічна фаза), в процесі якої формуються світогляд, професійні інтереси, ідеали [5].
Періодизація Д.Б. Ельконіна є найбільш поширеною у вітчизняній психології.
Змістовне розкриття особливостей віку передбачає: виділення вікових особливостей у натуральному ряду розвитку, осмислення особливостей соціального становища, розуміння їх заломлення в психіці та поведінці дитини.
- 45. Основні методи дослідження психіки дітей:спостереження, експеримент, діагностичний метод, опитування.
- 46 Проблема психічного розвитку дитини. Основні теорії психічного розвитку дитини.
- 49. Умови психічного розвитку новонародженої дитини. Новоутворення цього періоду. Роль дорослого у психічному розвитку немовля. Спілкування в період немовляти.
- 50. Молодший шкільний вік. Психологічні новоутворення дошкільника ті їх характеристика. Довільність,внутр.План дій,рефлексія.
- 52. Особливості спілкування молодшого школяра з вчителем та однолітками. Розвиток пізнавальних психічних процесів в молодшому шкільному віці.
- 53.Формування особистості молодшого школяра
- 71.Проблеми важковиховуваності і самотності учнів. Проблема вимірювання вихованості учнів: показники та критерії вихованості
- 77. Становлення і розвиток вітчизняної соціальної психології.
- 78.Соціальна нормативність та її структура: об’єктивні умови соціалізації
- 81.Сутність соціальної установки. Структура та функції соціальної установки.
- 88.Соціальні та біологічні умови розвитку індивіда. Фактори психічного розвитку дитини.
- 89. Форми переживання емоцій та почуттів
- 90.Багатоплановий характер спілкування. Структура спілкування: комунікативний, інтерактивний та перцептивний компоненти
- 92. Проблема співвідношення навчання і розвитку в працях л.С Виготського
- 94. . Проблема вікової періодизації психічного розвитку дитини. Характеристика вікових періодів за д. Б. Ельконіним
- 95. .Професійна спрямованість особистості вчителя. Види стилів та індивідуальний стиль діяльності вчителя.
- 96 Вікові аспекти виховання.Проблеми важковиховуваності і самотності учнів. Проблема вимірювання вихованості учнів: показники та критерії вихованості
- 99.Класифікація малих груп. Динамічні та психологічні характеристики малої групи.
- 100. . Сутність соціалізації. Чинники соціалізації особистості
- 101.Мотиваційно-потребісна сфера особистості. Спрямованість особистості. Самооцінка та рівень домагань особистості.