100. . Сутність соціалізації. Чинники соціалізації особистості
Соціалізація являє собою процес становлення особистості, поступове засвоєння нею вимог суспільства, придбання соціально значимих характеристик свідомості і поведінки, які регулюють її взаємини із суспільством. Соціалізація повинна починатися в дитинстві, коли приблизно на 70%формується людська особистість. Варто запізнитися, як почнутьсянеоборотні процеси. У дитинстві закладається фундамент соціалізації, і втеж час це самий незахищений її етап. Діти ізольовані від суспільства, у соціальному плані програють, хоча багато дорослі свідомо шукають самітності й ізоляції, щоб віддаватися заглибленим міркуванням і спогляданню. Частіше коли дорослі потрапляють в ізоляцію мимо своєї волі і на тривалий термін, вони духовно і соціально не гинуть. Навпроти, переборюючи труднощі, вони розвивають свою особистість, пізнають у собі нові грані.Багато психологів і соціологів підкреслюють, що процес соціалізації
продовжується протягом усього життя людини, і стверджують, щосоціалізація дорослих відрізняється від соціалізації дітей декількома
моментами. Соціалізація дорослих скоріше змінює зовнішню поведінку, утой час як соціалізація дітей формує ціннісні орієнтації. Соціалізація дорослих розрахована на те, щоб допомогти людині набути визначені навички, соціалізація в дитинстві в більшій мірі має справу з мотивацією поведінки. Отже, соціалізація – акумулятивний процес, у ході якого накопичуються соціальні навички.
Чинники соціалізації особистостіСоціалізація людини розгортається за конкретних умов життєдіяльності індивіда.
Успішній соціалізації сприяє дія таких чинників, як очікування, зміна поведінки і прагнення відповідати цим очікуванням. Долучаючись до процесу історичної практики, індивід проявляє свою соціальну сутність, формує соціальні якості, набуває особистого життєвого досвіду. Об'єктивно, формуючи й розвиваючи власне «Я», особа не може існувати без спілкування та поза діяльністю. Отже, основними сферами соціалізації можна вважати діяльність, спілкування та самосвідомість. У діяльності людина виражає себе як
суспільний індивід, проявляє особистісні смисли, самостійність, ініціативу, творчість і професіоналізм, засвоює нові види прояву власної активності. У сфері спілкування відбувається поглиблене розуміння себе та інших учасників комунікативного процесу, збагачення змісту взаємодії та сприйняття людьми один одного. Сфера самосвідомості передбачає становлення «Я-концепції» індивіда, осмислення свого соціального статусу, засвоєння соціальних ролей, формування соціальної позиції, моральної орієнтації людини.
- 45. Основні методи дослідження психіки дітей:спостереження, експеримент, діагностичний метод, опитування.
- 46 Проблема психічного розвитку дитини. Основні теорії психічного розвитку дитини.
- 49. Умови психічного розвитку новонародженої дитини. Новоутворення цього періоду. Роль дорослого у психічному розвитку немовля. Спілкування в період немовляти.
- 50. Молодший шкільний вік. Психологічні новоутворення дошкільника ті їх характеристика. Довільність,внутр.План дій,рефлексія.
- 52. Особливості спілкування молодшого школяра з вчителем та однолітками. Розвиток пізнавальних психічних процесів в молодшому шкільному віці.
- 53.Формування особистості молодшого школяра
- 71.Проблеми важковиховуваності і самотності учнів. Проблема вимірювання вихованості учнів: показники та критерії вихованості
- 77. Становлення і розвиток вітчизняної соціальної психології.
- 78.Соціальна нормативність та її структура: об’єктивні умови соціалізації
- 81.Сутність соціальної установки. Структура та функції соціальної установки.
- 88.Соціальні та біологічні умови розвитку індивіда. Фактори психічного розвитку дитини.
- 89. Форми переживання емоцій та почуттів
- 90.Багатоплановий характер спілкування. Структура спілкування: комунікативний, інтерактивний та перцептивний компоненти
- 92. Проблема співвідношення навчання і розвитку в працях л.С Виготського
- 94. . Проблема вікової періодизації психічного розвитку дитини. Характеристика вікових періодів за д. Б. Ельконіним
- 95. .Професійна спрямованість особистості вчителя. Види стилів та індивідуальний стиль діяльності вчителя.
- 96 Вікові аспекти виховання.Проблеми важковиховуваності і самотності учнів. Проблема вимірювання вихованості учнів: показники та критерії вихованості
- 99.Класифікація малих груп. Динамічні та психологічні характеристики малої групи.
- 100. . Сутність соціалізації. Чинники соціалізації особистості
- 101.Мотиваційно-потребісна сфера особистості. Спрямованість особистості. Самооцінка та рівень домагань особистості.