17.Філософський смисл і соціокультурний зміст проблеми буття.
Буття належить до числа тих системотворчих понять, які покладені в основи філософії багатьма мислителями як минулого, так і сучасного. Перший аспект проблеми буття: а) Що існує? – Світ. Всесвіт; б) Де існує? – Тут і скрізь, всюди; в) Як довго він існує (Коли)? – Тепер і завжди. Суть проблеми полягає в існуванні суперечливої єдності неминучого, вічного і минулого, змінного буття окремих речей, станів, людських та інших істот. Внутрішня логіка проблеми буття веде філософів від питання про існування світу «тут» і «тепер» до питання про його існування «скрізь» і «завжди». Звідси випливав другий аспект проб леми буття – питання про єдність світу. Загальна відповідь на це питання сутності буття в даному аспекті має бути така: існування всього, що є, було і буде, є об'єктивною передумовою єдності світу. Нарешті, третій аспект проблеми буття пов'язаний з тим, що світ у цілому і все, що в ньому існує, є сукупною реальністю, дійсністю, яка має внутрішню логіку свого існування, розвитку і реально представлена нашій свідомості діями окремих індивідів і поколінь людей.
Філософський смисл поняття буття тісно пов'язаний з поняттями небуття, існування, простору, часу, матерії, становлення, розвитку, якості, кількості, міри та іншими категоріями. Повсякденна мовна практика також робить свій внесок в осмислення проблеми буття. Слова «буття», «є, існує» в минулому, сучасному і майбутньому існуванні належать до найбільш уживаних слів української, німецької, французької, англійської мов. В категорії буття об'єднуються такі основні ідеї: світ є, існує як безмежна і неминуща цілісність; природне і духовне, індивіди і суспільство рівноправно існують, хоч і в різних формах, їх розрізненість фіксується тільки за формою, існування є передумовою єдності світу; за об'єктивної логіки існування і розвитку, світу наявності різних форм свого існування утворює сукупну об'єктивну реальність, дійсність, яка представляється свідомості і виражається у дії конкретних індивідів та поколінь людей. Для розуміння сутності буття доцільно виділити такі якісно відмінні і в той же час взаємопов'язані його форми:
- буття речей, тіл, процесів, яке в свою чергу поділяється на буття речей, процесів, станів природи, буття природи як цілого і буття речей і процесів, створених людиною;
- буття людини, яке поділяється на буття людини в світі речей та на специфічно людське буття;
- буття духовного (ідеального), яке поділяється на індивідуалізоване духовне і об'єктивоване (позаіндивідуальне) духовне;
- буття соціального, яке поділяється на індивідуальне буття (буття окремої людини в суспільстві і в процесі історії) і буття суспільства.
19. Історичні парадигми осмислення буття: буття як космос, буття як телос, буття як субстанція.
Античність дала нам поняття людського дому, дому буття як Космосу. Космос — це була гармонічна частина навколишнього світу, що характеризувалася рисами художнього твору, кінцева (не нескінченна), тобто пропорційна людським можливостям. І як говорив Аристотель, «нескінченність — це те, в чому жити не можна». Жити можна тільки в кінцевому, подібному до грецького полісу. Це був космос, як уперше знайдений дім буття людини. Після того, як розвиток науки показав, що ми живемо в нескінченному світі, Всесвіт виявився місцем, що не пiдходить для того, щоб оголосити його домом буття людства. Такий дім шукали в царстві Бога-людини, тобто Христа. Утвердження християнства в якості панівної релігії (поч.ІУ ст). привело до такого бачення реальності, яка створена за образом і подобою духу. На цьому підґрунті і починає формуватися середньовічна філософія, ідейно-світоглядним змістом якої стає духовно-ідеальне тлумачення реальності. Оскільки ж найдосконалішим духом є Бог, то теологія (богослів'я) підноситься за цих умов на рівень найголовнішого знання, якому підпорядковуються всі інші види знання. В умовах релігійного диктату філософія була оголошена «служницею богослів'я», і за допомогою свого раціонального апарату вона повинна була утверджувати основні положення християнства.Характерними рисами світогляду цього часу є: по-перше, теоцентризм. Це означає, що активне творче начало як би щезає з природи і передається Богу, який стоїть над природою. Істининим буттям володіє тільки Бог: він — вічний, незмінний, ні від кого не залежить і є джерелом всього існуючого. Ключем до пізнання істинного буття є віра. Віра не може бути готовим знанням, яке можна передати іншому, як певну інформацію, вона потребує власних духовних зусиль. світ сприймається як двоїсте буття, справжній (божественний, небесний) і несправжній (земний, гріховний) світи. Цей поділ проходить через всю середньовічну філософію.
під онтологією розуміють ту частину філософії, яка з'ясовує основні, фундаментальні принципи буття, першоначала всього сутнісного. Саме поняття «онтологія» у перекладі з грецької мови означає вчення про суще, сутнісне, найважливіше (онто — суще, сутнісне, логія — вчення). Це вчення про першооснови буття, про субстанцію, матерію, простір, час, рух, причинність тощо.
Під субстанцією у філософії розуміють дещо незмінне на противагу змінним станам і властивостям, те, що існує завдяки самому собі і в самому собі, а не завдяки іншому і не в іншому.Арістотель під субстанцією розумів першу суть і розглядав її як основу, невіддільну від індивідуальності речі. Пізніше англійський філософ Френсіс Бекон під субстанцією розумів граничну основу буття, що ототожнює її з формою конкретних речей. Глибокі судження про природу субстанції висловлені нідерландським філософом Бенедиктом Спінозою, який стверджував, що субстанція тотожна природі, всій різноманітності її властивостей і відносин. У сучасній філософії під субстанцією розуміють матерію. Матерія - це філософська категорія, що означає об'єктивну реальність, тобто світ речей, властивостей, відносин, станів і процесів, що відображаються людськими відчуттями і існують незалежно від них. Матерія не сотворима, не ліквідується, матерія вічна і безкінечна у якісно і кількісно і має здатність будь-яких форм відображення (відносини об'єкта і образу, знання), включаючи свідомість. Матерія, як загальна субстанція, субстрат будь-яких речей, їх властивостей, відносин і форм руху. Отже, матерія має властивість саморуху і саморозвитку. Субстанціональність матерії виражається у взаємозв'язку суті і явища, різноманітного і єдиного, сутності й існування, єдності, основи і того, що обґрунтовується. Матерія, як субстанція, є єдністю багатоманітності. Атрибутами матерії як субстанції є рух, простір і час.
- Матеріали модульної контрольної роботи з курсу “Філософія”.
- 1.Предмет філософії та його проблематичність.
- 5. Визначення філософії в якості мудрої науки за Арістотелем.
- 6. Позначте відмінність між філософією й філософствуванням.
- 16. Кульчицький. Світовідчуття українства
- 3. Поняття культури мислення і роль філософії в її формуванні
- 12. Про абстрактне і конкретне в мисленні. Що означає мислення?
- 18. Феномен долі в контексті ситуації людини
- 4. Яким чином філософія входить у структуру життєдіяльності кожної людини?
- 13. Світогляд, коло світоглядних питань, роль філософії у формуванні світоглядної культури індивіда.
- 7 Якого роду питання складають коло світоглядних питань?
- 8 З чого починається філософія? На якому ґрунті зростає недовіра до філософії?
- 9 Про ставлення до філософії буденної свідомості, здорового глузду.
- 10 Філософія в контексті лінгвістичної компетентності студента.
- 11 Розсудок і розум як способи мисленнєвої діяльності людини.
- 14 Історичні типи формування світоглядних орієнтацій.
- 15. Феномен світоглядної кризи й роль філософії у її здоланні.
- 17.Філософський смисл і соціокультурний зміст проблеми буття.
- 20.Класична і посткласична стратегія філософствування про буття.
- 21.Альтернатива "буття-небуття" у системі відношень життя людини.
- 22.Екзистенціалістська версія буття й тема "відповідальності за буття".
- 23.Простір і час як форми присутності людини у бутті.
- 24.Полемічність питання про свободу. Свобода й свавілля.
- 25.Августин і модуси часу, час як межа покладання смислу життя.
- 26.Буття і проблема самореалізації людини.
- 27.Час як вічність і як минущість. Феномен часу й проблема безсмертя.
- 28.Свідомість як предмет міждисциплінарного аналізу.