8 З чого починається філософія? На якому ґрунті зростає недовіра до філософії?
Я думаю, що ф-я починається із здивування. Але також початком філософської роботи завжди є певна життєва проблема, а не просто бажання відповісти на абстрактні питання: як влаштований світ, що таке людина, чи є Бог і т.д. Власне, філософія є аналіз тієї життєвої ситуації, в якій виявляється індивід. Філософія - «наука наук» і т.д. Але навіть в художній літературі ми зустрічаємо дуже низьку оцінку філософії «зі сторони»: (Арістофан, Рабле, Гейне і т.д.). Критично ставляться до філософії вчені-натуралісти, історики науки, масову свідомість. Всі ці оцінки можна резюмувати реплікою одного з героїв роману «Як гартувалася сталь»: «Філософія ... це одне пустобрехство та навід тіней. Я, товариші, цієї бузою займатися не маю ніякого полювання ». У чому причина даного розбіжності в оцінках? Або філософ - шарлатан, який намагається продати мідь під виглядом золота, але будь-який Санчо Панса з своїм здоровим розумом розпізнає це з першого погляду. Або філософ створює щось справді цінне, що для буденної свідомості незбагненно. Образ печери, придуманий Платоном, з самого початку відділяє «умоглядне» знання, що відкривається філософією, від знання повсякденного, яким володіє більшість людей. З точки зору повсякденної свідомості, філософія - це заняття філософів, особливої групи людей, які створюють свій інтелектуальний світ, непроникний для непосвячених і далекий від реального життя. Дійсно, хто, окрім невеликої групи фахівців, може зрозуміти «Парменід» Платона, «Метафізика» Аристотеля, або «Критику чистого розуму» Канта? Так що дає філософія реального світу, реальній людині? Вона створює ідеальний світ, тобто світ порядку, краси і гармонії, не схожий на реальний світ і, в той же час, той самий реальний світ, але не нинішній, а той, яким він може і повинен стати. Ідеальний світ, який відтіняє і підкреслює недосконалість і потворність буденного світу, і тим викликає до себе двояке почуття: приниженості, ненависті і заздрості до вищого, в той же час, шанування і таємне бажання стати ним. Ніщо так не дратує, як постійне нагадування про власну недосконалість, і ніщо так не притягує, як краса і гармонія. Філософія як би говорить людині те, що він в сам про себе знає, але намагається забути, оскільки це знання потребує зусиль і напруги більш високого, ніж зусилля для підтримки повсякденного життя. Це знання потребує, щоб справедливість, краса і гармонія ставали такими ж стимулами нашої діяльності, як голод, спрага багатства або прагнення до влади. Загалом, це і є робота філософії: зміна смислів, переосмислення цілей, цінностей, орієнтирів людського життя, що, у свою чергу, вимагає зміни всієї картини світу, світогляду. Філософія - це спроба зрозуміти, що найважливіше в житті, до чого треба прагнути. Вона дає не стільки знання про світ, скільки систему орієнтирів, цілей, виробляє певне ставлення до світу, до людини, до життя взагалі.
- Матеріали модульної контрольної роботи з курсу “Філософія”.
- 1.Предмет філософії та його проблематичність.
- 5. Визначення філософії в якості мудрої науки за Арістотелем.
- 6. Позначте відмінність між філософією й філософствуванням.
- 16. Кульчицький. Світовідчуття українства
- 3. Поняття культури мислення і роль філософії в її формуванні
- 12. Про абстрактне і конкретне в мисленні. Що означає мислення?
- 18. Феномен долі в контексті ситуації людини
- 4. Яким чином філософія входить у структуру життєдіяльності кожної людини?
- 13. Світогляд, коло світоглядних питань, роль філософії у формуванні світоглядної культури індивіда.
- 7 Якого роду питання складають коло світоглядних питань?
- 8 З чого починається філософія? На якому ґрунті зростає недовіра до філософії?
- 9 Про ставлення до філософії буденної свідомості, здорового глузду.
- 10 Філософія в контексті лінгвістичної компетентності студента.
- 11 Розсудок і розум як способи мисленнєвої діяльності людини.
- 14 Історичні типи формування світоглядних орієнтацій.
- 15. Феномен світоглядної кризи й роль філософії у її здоланні.
- 17.Філософський смисл і соціокультурний зміст проблеми буття.
- 20.Класична і посткласична стратегія філософствування про буття.
- 21.Альтернатива "буття-небуття" у системі відношень життя людини.
- 22.Екзистенціалістська версія буття й тема "відповідальності за буття".
- 23.Простір і час як форми присутності людини у бутті.
- 24.Полемічність питання про свободу. Свобода й свавілля.
- 25.Августин і модуси часу, час як межа покладання смислу життя.
- 26.Буття і проблема самореалізації людини.
- 27.Час як вічність і як минущість. Феномен часу й проблема безсмертя.
- 28.Свідомість як предмет міждисциплінарного аналізу.