logo search
PVSh_ispit

18. Психологічна характеристика етапів професійного становлення студента у вузі.

На етапі адаптації першокурсники пристосовуються до умов і змісту навчально- професійного процесу, засвоюють нову соціальну роль, налагоджують відносини один з одним і викладачами. У процесі навчально-професійної діяльності в ВНЗ виникає суперечність між досвідом навчальної роботи в школі і новими вимогами до навчання у даному навчальному закладі. Глибина цієї суперечності носить індивідуальний характер і залежить як від внутрішньоособистих чинників: мотивації вибору професії, установки на навчання, рівня особистісної активності й ін., так і від об’єктивних чинників, що визначають характер навчально-професійної діяльності, наприклад, “дух вузу”, “спрямованість групи”, особливості форм і методів навчання, навчально-ознайомчої практики і тощо. Можливою формою прояву цієї суперечності є невідповідність уявлень особистості про себе як суб’єкта навчання ідеалові, створеному на основі нормативних вимог і логіки побудови навчального процесу в конкретному навчальному закладі сприяють виникненню кризи професійного вибору.

Психологічним критерієм успішного проходження цієї стадії є адаптованість до навчально-професійної середовища, емоційна стійкість, низький рівень особистісної тривожності, особистісне самовизначення і вироблення нового стилю життєдіяльності, що сприяють самоосвіті, самоорганізації, мотивації до навчання, пізнавальній відкритості, готовності до нових знань. Деструктивним виходом з кризи є емоційна нестабільність, високий рівень особистісної тривожності, пізнавальна закритість, неготовність приймати знання, що веде до дезадаптації студента.

На другій стадії професійної підготовки – інтенсифікації, відбувається розвиток загальних і спеціальних здібностей студентів, інтелекту, емоційно-вольової регуляції, відповідальність за своє становлення, самостійності. Провідною діяльністю є науково- пізнавальна. Саме на цій стадії спостерігається гостра незадоволеність професійною освітою і професійною підготовкою, що свідчить про кризу навчально-професійних експектацій (розчарування), у 70% вона відбувається на третьому курсі. Змістом кризи навчально-професійних експектацій в студентському віці є також загострення суперечностей, що лежать в основі динаміки професійного розвитку. Це, зокрема, суперечність між потребою студента у професійному самовизначенні (парадигмальному, за спеціалізацію тощо) і відсутністю необхідних професійних знань, умінь та навиків для її задоволення. Про конструктивний вихід з кризи свідчить: особистісний і інтелектуальний розвиток; соціальна ідентичність, оптимістична соціальна позиція, рефлексивність, критичність та гнучкість мислення, адекватний рівень самоповаги, позитивна внутрішня мотивація до навчально-професійної діяльності, самовдосконалення, здатність до вольової дії щодо подолання вад власного Я, всі ці новоутворення допомагають студенту психологу визначитися у психологічній парадигмі, сприяє самопроектуванню, самоствердженню.

На завершальній стадії професійної підготовки – стадії ідентифікації – важливе значення набуває формування професійної ідентичності, готовності до майбутньої професійної діяльності. Професійна ідентичність є результатом процесів професійного самовизначення, що проявляється в усвідомленні себе представником певної професії й професійної спільноти (Л. Шнейдер) [6]. Психологічним критерієм успішності проходження цієї стадії є ототожнення себе з майбутньою професією, професійна ідентичність, професійне самовизначення, незалежність суджень, здатність до самопрезентації, адекватна самооцінка Я, що свідчить про готовність психолога-студента до професійної діяльності. Про деструктивне проходження стадії ідентифікації свідчить неузгодженість між Я-реальним і Я-ідеальним, суперечливе ставлення до себе як до особистості та фахівця, нездатність розв’язати внутрішні суперечливості Я-образу, розвиток особистісних деструкцій.