74.Проблема розвитку конфліктологічної, полікультурної компетентності та ассертивності суб’єктів освітнього середовища внз.
Конфліктологічна компетентність розглядається нами як когнітивно-регулятивна підструктура професіоналізму особистості і діяльності, як динамічне структурно-рівневе утворення, яке характеризується наявністю знань про конфлікт, володінням широким спектром стратегій поведінки в конфлікті, емоційної саморегуляції та значимими осо- бистісними властивостями (емпатія, рефле- ктивність тощо). Конфліктологічна компетентність, на думку О.І.Щербакової, це система наукових знань про конфлікт та вмінь управлять ними, що ціленаправлено розви- ваються в процесі спеціальної підготовки відпо- відно до ситуацій учбової та професійної взає- модії суб’єктів спілкування. Вона передбачає певний рівень знань, умінь, навичок та власти- востей особистості по аналізу, управлінню та самоуправлінню конфліктами в процесі оволо- діння поняттєвим та фактологічним матеріалом конфліктології.
Основними характеристиками полікультурного освітнього середовища, на думку дослідників Л. Бережнової, Н. Боритко, Г. Волкова, є:
- орієнтація на гуманістичні цінності в розвитку індивідуальності кожного студента;
- захист прав особистості на освіту;
- забезпечення свободи вибору освітнього шляху для всіх студентів;
- формування в студентів готовності до збереження й відтворення культури;
- розкриття творчого потенціалу суб’єктів освітнього процессу
Найважливішою умовою реалізації полікультурної освіти є використання потенціалів полікультурного навчально-виховного середовища й соціокультурного оточення з метою взаємозбагачення, взаєморозуміння суб’єктів освітнього процесу, задоволення пізнавальних, культурних, освітніх інтересів і потреб студентів, виховання їх у дусі миру.
Під терміном «асертивність» розуміють певну особистісну автономію, незалежність від зовнішніх впливів та оцінок, здатність самостійно регулювати свою поведінку та вміння конструктивно знаходити вихід з проблемних ситуацій. Асертивна людина володіє здатністю домовлятися і знаходити компромісне вирішення проблеми, такій людині властиве позитивне ставлення до оточуючих, позитивне сприйняття проблемних ситуацій й адекватна самооцінка [2, с.] Асертивна поведінка запобігає виникненню конфліктів, а в конфліктній ситуації допомагає знайти конструктивне вирішення. При цьому, як зауважує Є.В.Андрієнко, найбільша ефективність досягається при взаємодії однієї асертивної людини з іншою такою самою людиною.
Асертивна поведінка в навчально-виховному процесі – це оптимальний варіант спілкування викладача зі студентами, який призводить до формування відповідальної особистості, здатної успішно вирішувати проблеми – психологічні, освітянські, виробничі. Тому, навчально-виховний процес це взаємодія студента і викладача, який має бути побудований за принципом асертивності, в основі якого лежить взаємоповага, доброзичлива наполегливість, коректне управління учінням студентів. Асертивність викладача – це орієнтація його дій на створення умов для здійснення учасником самостійної дії з первісною відповідальністю за здійснений вибір і наслідки його вчинку. Усе повинно підпорядковуватися важливій меті: навчити студента самостійно навчатися, повноцінно жити, працювати в будь- яких умовах, перебудовувати свою діяльність залежно від обставин. Ставлення до особистості ґрунтується на визнанні її індивідуальності; стимулювання максимального самовираження; можливості особистості повністю себе реалізувати.
У загальному вигляді полікультурна компетентність розглядається вітчизняними й закордонними дослідниками як компетентність, що стосується життя в багатокультурному суспільстві. Проблеми розвитку, виховання і формування полікультурної компетентності реалізуються у рамках полікультурної освіти, спираючись на компетентнісний і культурологічний підходи. В останні роки питання полікультурної освіти майбутніх спеціалістів стало предметом активного обговорення у педагогічній спільноті. Однак реальна освітня практика значно відстає від науково-теоретичних розробок означеного питання. Особливо це стосується розробки і впровадження організаційно-педагогічних умов формування полікультурної компетентності майбутніх фахівців різноманітного профілю.
Конфліктологічна компетентність розглядається нами як когнітивно-регулятивна підструктура професіоналізму особистості і діяльності, як динамічне структурно-рівневе утворення, яке характеризується наявністю знань про конфлікт, володінням широким спектром стратегій поведінки в конфлікті, емоційної саморегуляції та значимими особистісними властивостями (емпатія, рефлективність тощо). Аналіз сучасних наукових публікацій з проблеми конфліктів засвідчує, що однією з важливих соціально-психо- логічних причин конфліктів є низький рівень розвитку конфліктологічної компетентності. Розвиток конфліктологічної компетентності майбутніх фахівців є однією з умов їхньої успішної навчальної та подальшої професійної діяльності.
Асертивність - здатність людини впевнено і з гідністю відстоювати свої права, не принижувати при цьому прав інших. Асертивною називається відкрита поведінка, що не завдає шкоди іншим людям та не принижує їхню гідність. Розроблені різноманітні спеціальні програми соціально-психологічних тренінгів, спрямовані на розвиток і становлення асертивності... всі вони тією чи іншою мірою керуються принципом розвитку здатності людини бути чесною і дружелюбною. Асертивність - впевнений захист своїх інтересів чи своєї точки зору з урахуванням інтересів інших людей. Асертивна людина володіє здатністю домовлятися і знаходити компромісне вирішення проблеми, такій людині властиве позитивне ставлення до оточуючих, позитивне сприймання проблемних ситуацій і адекватна самооцінка . Асертивність, згідно зі С. Стайном та Г. Буком, складається з трьох основних компонентів: здатності адекватно висловлювати почуття, здатності відкрито висловлювати переконання і думки, здатність захищати свої особисті права. для попередження конфліктів необхідно «створення об’єктивних умов і суб’єктивних передумов, що сприяють вирішенню передконфліктних ситуацій неконфліктними способами». Такими умовами і є функціонування психологічних тренінгів асертивності або, як їх ще називають, асертивних тренінгів. Асертивний тренінг - тренінг упевненості в собі, тренінг впевненої поведінки. Метою асертивного тренінгу є навчання даній поведінці, що сприяє формуванню впевненості в собі, асертивності. Впевнена поведінка не пригнічує агресивні почуття, вона сприяє редукції агресивної поведінки і зникненню приводів для агресії
- 1. Психологіяї вищої школи як галузь психологічної науки. Об`єкт, предмет завдання та основні категорії психології школи.
- 2. Психологія вищої школи в системі психологічних та суміжних дисциплін.
- 16. Психологічні особливості професійного становлення студентів
- 17. Психологічні умови успішного професійного самовизначення студентів
- 31.Психологічне благополуччя як чинник професійного становлення викладача
- 32. Психологічна характеристика етапів професійного становлення викладача
- 46. Професійне вигорання особистості викладача: структура, чинники, симптоми, прояви, подолання.
- 47. Шляхи профілактики та подолання професійних деструкцій, деформацій викладача.
- 61. Конфлікти в освітньому середовищі: чинники, види, специфіка
- 62. Стратегії (типи) поведінки особистості в конфлікті
- 3.Методи психологічних досліджень в психології вищої школи та специфіка їх використання
- 4. Психологічна характеристика особистості студента як суб’єкта освітнього процесу.
- 18. Психологічна характеристика етапів професійного становлення студента у вузі.
- 19.Розвиток професійної самосвідомості студентів
- 33. Психологічні особливості самоактуалізація педагога в професії
- 34.Соціально-психологічні чинники ефективності професійної діяльності викладача
- 47. Психотехнології збереження професійного здоров'я педагогів
- 48.Психологічна оптимізація процесу професійного становлення викладача в освітньому середовищі внз
- 63.Формування та розвиток конфліктологічної та полікультурної компетентності суб’єктів освітнього середовища внз
- 64. Студентська група як соціально-психологічний феномен.
- 5. Психологічний зміст періоду юності
- 6.Суперечності та кризи юнацького віку як рушійні сили розвитку особистості
- 20. Основні детермінанти професійного становлення студента
- 21. Проблема психологічної готовності студентів до самостійної професійної діяльності
- 51. Формування та розвиток загальних та фахових компетентностей студентів засобами психологічних технологій
- 7.Соціально-психологічні проблеми адаптації студента до навчання у внз.
- 8.Психологічні умови та чинники ефективної адаптації студентів до навчання у вузі.
- 22.Структура психологічної готовності майбутнього фахівця до самостійної професійної діяльності.
- 23.Психологічна служба внз як засіб становлення особистості студента
- 37.Особистісні та соціально-психологічні основи ефективної діяльності викладача внз
- 38.Ціннісні та смисло-життєві орієнтації як основні чинники світогляду викладача
- 52. Параметри спілкування: перцептивний, інформативний, інтеракційний.
- 53.Функції спілкування, рівні спілкування.
- 67.Психологічні характеристики студентської групи
- 68. Статусно-рольові позиції студентів в групі та їх вплив на особистість студентів
- 9. Психологічні чинники мотивації навчання студентів
- 10. Проблема мотивації навчання студента в освітньому середовищі внз
- 24. Мета, основні завдання, види діяльності психологічної служби внз
- 25. Психологічний супровід готовності до самостійної професійної діяльності майбутніх фахівців внз
- 39. Психологічні характеристики стилів професійної діяльності викладача
- 40. Психологічні особливості виховання студентської молоді
- 54. Психологічний зміст професійно-освітнього спілкування та взаємодії в освітньому просторі внз
- 55. Психологічна х-ка основних механізмів професійно-освітнього спілкування та взаємодії
- 69. Адаптація, індивідуалізація, інтеграція як процес та етапи входження студента в студентський колектив
- 70. Проблема лідера та лідерства в студентській групі
- 11. Психологічні передумови розвитку професійних мотивів студентів
- 26. Загальнокультурна компетентність сучасного викладача та її психологічний зміст
- 27. Психологічні особливості професійної спрямованості та компетентності викладача внз
- 42.Соціально-психологічні чинники саморозвитку та самоосвіти викладача впродовж життя.
- 57.Комунікативні бар’єри в освітній комунікативній взаємодії викладача та студентів
- 71.Міжособистісні та внутрішньогрупові конфлікти в студентській групі
- 72. Шляхи вирішення конфліктів та їх профілактика в студентських групах.
- 13.Психологічні механізми мотивації навчання студентів.
- 14. Психологічні аспекти творчого мислення студентів.
- 15. Розвиток творчого потенціалу студентів під час навчання у вузі.
- 28.Психологічна характеристика професійної компетентності викладача внз
- 29. Психологічний характеристика особистісної компетентності викладача внз
- 30. Професіогенез особистості: поняття, етапи, характеристика.
- 43.Поняття професійного стресу та професійно обумовлених деформацій особистості
- 44. Кризи професійного становлення викладача та їх подолання.
- 58 Класифікація стилів педагогічного спілкування та взаємодії в освтньому просторі внз.
- 59. Характеристика, компоненти, фактори психологічно безпечного освітнього середовища внз
- 73.Психологічні чинники конфліктологічної компетентності особистості.
- 74.Проблема розвитку конфліктологічної, полікультурної компетентності та ассертивності суб’єктів освітнього середовища внз.
- 75.Динаміка міжособистісних взаємин в студентській групі.