62. Стратегії (типи) поведінки особистості в конфлікті
Конфлікт - зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок чи поглядів опонентів або суб'єктів взаємодії.
Стратегія поведінки у конфлікті - це орієнтація особистості чи групи щодо конфлікту, настанова на певні форми поведінки у конфліктній ситуації.
Традиційно конфліктологи виділяють п'ять основних стратегій поведінки у конфліктних ситуаціях, описаних К. Томасом, хоча у наукових працях вони можуть мати дещо різні назви:
1) домінування (суперництво, конкуренція, боротьба); 2) співробітництво (співпраця, кооперація, інтеграція); 3) ухиляння (уникання, ігнорування); 4) пристосування (поступливість); 5) компроміс.
Ці стратегії різняться залежно від орієнтації учасників конфлікту на реалізацію власних цілей чи на цілі партнера.
Від того, яку стратегію обирають учасники конфлікту, часто залежить його перебіг та кінцевий результат.
Коротко опишемо основні типи поведінки в конфліктах.
Суперництво (стиль конкуренції)
Людина, що використовує стиль конкуренції, дуже активна і намагається йти до вирішення конфлікту власним шляхом. Вона не надто зацікавлена у співробітництві з іншими людьми, натомість є здатною на вольові рішення. Згідно опису К. Томаса, вона намагається в першу чергу задовольнити власні інтереси за рахунок чужих, примушуючи інших людей приймати ваше вирішення проблеми. Задля досягнення мети вона використовує свої вольові якості.
Це може бути ефективним стилем в тому випадку, коли людина тримає в руках певну владу. Однак це не той стиль, який ефективно можна використовувати в спілкуванні між людьми.
Ось приклади тих випадків, коли варто використовувати цей стиль: - Кінцевий результат дуже важливим для людини, і вона робить велику ставку на своє вирішення проблеми; - Чоловік має достатньо авторитету для прийняття рішення і очевидно, що запропоноване їй рішення - найкраще; - Рішення необхідно прийняти швидко, і людина має достатньо влади для цього; - Коли людина відчуває, що у неї немає іншого вибору і йому нема чого втрачати.
Стиль ухилення (запобігання)
Цей підхід реалізується тоді, коли людина не відстоює свої права, не співробітничає ні з ким для вирішення проблеми або просто ухиляється від конфлікту. Цей стиль можна використовувати цю тактику, коли вирішується не надто важливе питання або коли становище безвихідне.
найбільш типові ситуації, в яких рекомендується використовувати стиль ухилення: - Напруга дуже велика, і людина відчуває необхідність послаблення напруженості; - Людина знає, що не може або навіть не хоче вирішувати конфлікт на свою користь; - Людина хоче виграти час, можливо, для того щоб отримати додаткову інформацію; Ситуація дуже складна і людина відчуває, що рішення конфлікту вимагає занадто багато від неї; - Намагатися вирішити проблему негайно небезпечно, оскільки відкриття та обговорення конфлікту може тільки ускладнити ситуацію.
У дійсності, відхід або відстрочка від вирішення конфлікту може бути досить вдалою та конструктивною реакцією на конфліктну ситуацію.
Стиль пристосування.
Цей стиль означає те, що людина діє спільно з іншою людиною, не намагаючись відстоювати власні інтереси. Цей підхід можна використовувати, коли результат важливий для партнера та не дуже важливий для певної людини. Також стиль є корисним в тих ситуаціях, коли партнер має більшу владу.
Найбільш характерні ситуації, в яких рекомендується стиль пристосування: - Людину не особливо хвилює те, що сталося; - Людина хоче зберегти мир і добрі стосунки з іншими людьми; - Людина розуміє, що кінцевий результат набагато важливіший для іншої людини; - Людина вважає, що інша людина може отримати з цієї ситуації корисний урок, якщо вона поступиться своїм бажанням. Поступаючись, погоджуючись чи «жертвуючи» своїми інтересами на користь іншої людини, можна пом'якшити конфліктну ситуацію та встановити гармонію.
Стиль співробітництва
Слідуючи такому стилю, людина бере активну участь у вирішенні конфлікту, але при цьому намагається саме співробітничати з іншою людиною. Цей стиль вимагає складної та тривалої роботи, оскільки спочатку відкриваються потреби, інтереси всіх сторін конфлікту, а потім проходить активне їх обговорення. Для успішного використання стилю співробітництва необхідно витратити певний час на пошук прихованих інтересів іншої сторони.
Такий підхід рекомендується використовувати в описаних нижче ситуаціях: - Рішення проблеми дуже важливо для обох сторін, і ніхто не хоче повністю відмежуватись; - Є час попрацювати над виниклою проблемою; - Опоненти хочуть поставити на обговорення деякі ідеї та попрацювати над їх вирішенням; - Обидві сторони мають однакову владу і не помічають різницю в положенні, щоб «на рівних» шукати вирішення проблеми.
Стиль компромісу
Використовуючи стиль компромісу, людина трохи поступається власними інтересами, щоб задовольнити їх в іншому. Інша сторона робить те саме.
Такі дії можуть певною мірою нагадувати співробітництво. Однак компроміс досягається на більш поверхневому рівні порівняно зі співробітництвом. Компроміс часто є вдалим відступом чи навіть останньою можливістю прийти до певного рішення.
Типові випадки, в яких стиль компромісу найбільш ефективний: - Обидві сторони мають однакову владу і мають взаємовиключні інтереси; - Інші підходи до вирішення проблеми виявилися неефективними; - Задоволення бажання має для людини не дуже велике значення, і воно може дещо змінити поставлену в початку мету; - Компроміс дозволить зберегти взаємовідносини та отримати хоча б щось ніж все втратити. Компроміс часто є вдалим відступом чи навіть останньою можливістю прийти до будь-якого рішення.
Важливо зрозуміти, що кожен з цих стилів ефективний тільки в певній ситуації.
- 1. Психологіяї вищої школи як галузь психологічної науки. Об`єкт, предмет завдання та основні категорії психології школи.
- 2. Психологія вищої школи в системі психологічних та суміжних дисциплін.
- 16. Психологічні особливості професійного становлення студентів
- 17. Психологічні умови успішного професійного самовизначення студентів
- 31.Психологічне благополуччя як чинник професійного становлення викладача
- 32. Психологічна характеристика етапів професійного становлення викладача
- 46. Професійне вигорання особистості викладача: структура, чинники, симптоми, прояви, подолання.
- 47. Шляхи профілактики та подолання професійних деструкцій, деформацій викладача.
- 61. Конфлікти в освітньому середовищі: чинники, види, специфіка
- 62. Стратегії (типи) поведінки особистості в конфлікті
- 3.Методи психологічних досліджень в психології вищої школи та специфіка їх використання
- 4. Психологічна характеристика особистості студента як суб’єкта освітнього процесу.
- 18. Психологічна характеристика етапів професійного становлення студента у вузі.
- 19.Розвиток професійної самосвідомості студентів
- 33. Психологічні особливості самоактуалізація педагога в професії
- 34.Соціально-психологічні чинники ефективності професійної діяльності викладача
- 47. Психотехнології збереження професійного здоров'я педагогів
- 48.Психологічна оптимізація процесу професійного становлення викладача в освітньому середовищі внз
- 63.Формування та розвиток конфліктологічної та полікультурної компетентності суб’єктів освітнього середовища внз
- 64. Студентська група як соціально-психологічний феномен.
- 5. Психологічний зміст періоду юності
- 6.Суперечності та кризи юнацького віку як рушійні сили розвитку особистості
- 20. Основні детермінанти професійного становлення студента
- 21. Проблема психологічної готовності студентів до самостійної професійної діяльності
- 51. Формування та розвиток загальних та фахових компетентностей студентів засобами психологічних технологій
- 7.Соціально-психологічні проблеми адаптації студента до навчання у внз.
- 8.Психологічні умови та чинники ефективної адаптації студентів до навчання у вузі.
- 22.Структура психологічної готовності майбутнього фахівця до самостійної професійної діяльності.
- 23.Психологічна служба внз як засіб становлення особистості студента
- 37.Особистісні та соціально-психологічні основи ефективної діяльності викладача внз
- 38.Ціннісні та смисло-життєві орієнтації як основні чинники світогляду викладача
- 52. Параметри спілкування: перцептивний, інформативний, інтеракційний.
- 53.Функції спілкування, рівні спілкування.
- 67.Психологічні характеристики студентської групи
- 68. Статусно-рольові позиції студентів в групі та їх вплив на особистість студентів
- 9. Психологічні чинники мотивації навчання студентів
- 10. Проблема мотивації навчання студента в освітньому середовищі внз
- 24. Мета, основні завдання, види діяльності психологічної служби внз
- 25. Психологічний супровід готовності до самостійної професійної діяльності майбутніх фахівців внз
- 39. Психологічні характеристики стилів професійної діяльності викладача
- 40. Психологічні особливості виховання студентської молоді
- 54. Психологічний зміст професійно-освітнього спілкування та взаємодії в освітньому просторі внз
- 55. Психологічна х-ка основних механізмів професійно-освітнього спілкування та взаємодії
- 69. Адаптація, індивідуалізація, інтеграція як процес та етапи входження студента в студентський колектив
- 70. Проблема лідера та лідерства в студентській групі
- 11. Психологічні передумови розвитку професійних мотивів студентів
- 26. Загальнокультурна компетентність сучасного викладача та її психологічний зміст
- 27. Психологічні особливості професійної спрямованості та компетентності викладача внз
- 42.Соціально-психологічні чинники саморозвитку та самоосвіти викладача впродовж життя.
- 57.Комунікативні бар’єри в освітній комунікативній взаємодії викладача та студентів
- 71.Міжособистісні та внутрішньогрупові конфлікти в студентській групі
- 72. Шляхи вирішення конфліктів та їх профілактика в студентських групах.
- 13.Психологічні механізми мотивації навчання студентів.
- 14. Психологічні аспекти творчого мислення студентів.
- 15. Розвиток творчого потенціалу студентів під час навчання у вузі.
- 28.Психологічна характеристика професійної компетентності викладача внз
- 29. Психологічний характеристика особистісної компетентності викладача внз
- 30. Професіогенез особистості: поняття, етапи, характеристика.
- 43.Поняття професійного стресу та професійно обумовлених деформацій особистості
- 44. Кризи професійного становлення викладача та їх подолання.
- 58 Класифікація стилів педагогічного спілкування та взаємодії в освтньому просторі внз.
- 59. Характеристика, компоненти, фактори психологічно безпечного освітнього середовища внз
- 73.Психологічні чинники конфліктологічної компетентності особистості.
- 74.Проблема розвитку конфліктологічної, полікультурної компетентності та ассертивності суб’єктів освітнього середовища внз.
- 75.Динаміка міжособистісних взаємин в студентській групі.