72. Шляхи вирішення конфліктів та їх профілактика в студентських групах.
Конфлікт – складне психологічне явище, що може мати багато різновидів залежно від причин виникнення, кількості і складу учасників, форми вияву, результатів та ін. Для попередження і вирішення конфліктів доцільно дотримуватись певної послідовності психологічно оптимальних дій з урахуванням конкретної ситуації. Завершенням конфлікту є припинення його з будь-яких причин. Основними формами завершення конфлікту є розв’язання, урегулювання, згасання, усунення, переростання в інший конфлікт.
К. Томас виділяє наступні п'ять основних способів розв’язання і регулювання конфліктів:
- суперництво (конкуренція) як прагнення нав’язати іншій стороні рішення, яке є вигідним для себе, досягти задоволення своїх інтересів на шкоду іншому;
- пристосування (поступок), використання якої ґрунтується на зниженні своїх домагань і прийнятті позиції опонента і, фактично, є як принесенням у жертву власних інтересів заради іншого;
- компроміс (золота середина), коли обидві сторони поступаються у важливих для себе питаннях, аби досягти згоди у розв’язанні конфлікту. Її ще називають „краще половина, ніж нічого‖;
- уникання (бездіяльності), коли учасник знаходиться у ситуації конфлікту, але не застосовує активних дій щодо його вирішення. Вона характеризується відсутністю як тенденції до кооперації, так і до досягнення власних цілей;
- співпраця (проблемно-вирішальна стратегія) як створення учасниками конфлікту альтернативи, що повністю задовольняє обидві сторони і дозволяє здійснити пошук такого рішення, яке задовольнило б їх обидві.
Профілактика конфліктів - це така організація життєдіяльності суб'єктів соціальної взаємодії, яка спрямована на недопущення конфлікту або на мінімізацію ймовірності його виникнення. Профілактика конфліктів є не менш важливою, ніж уміння конструктивно їх вирішувати. За умови ефективної профілактики можна уникнути навіть найменших негативних наслідків, які можуть виникнути внаслідок конфлікту, який був вирішений конструктивно. Попередженням конфліктів можуть займатися як суб'єкти соціальної взаємодії, так і спеціально підготовлені фахівці. За А. Анцуповим та А. Шипіловим виділяють чотири напрями, за якими потрібно проводити роботу з попередження конфліктів: 1) створення об'єктивних умов, які перешкоджають виникненню та деструктивному розвитку передконфліктних ситуацій; 2) оптимізація організаційно-управлінських умов створення та функціонування організацій; 3) усунення соціально-психологічних чинників виникнення конфліктів; 4) блокування особистісних чинників виникнення конфліктів. Здебільшого профілактику конфліктів треба здійснювати одночасно за всіма зазначеними напрямами
- 1. Психологіяї вищої школи як галузь психологічної науки. Об`єкт, предмет завдання та основні категорії психології школи.
- 2. Психологія вищої школи в системі психологічних та суміжних дисциплін.
- 16. Психологічні особливості професійного становлення студентів
- 17. Психологічні умови успішного професійного самовизначення студентів
- 31.Психологічне благополуччя як чинник професійного становлення викладача
- 32. Психологічна характеристика етапів професійного становлення викладача
- 46. Професійне вигорання особистості викладача: структура, чинники, симптоми, прояви, подолання.
- 47. Шляхи профілактики та подолання професійних деструкцій, деформацій викладача.
- 61. Конфлікти в освітньому середовищі: чинники, види, специфіка
- 62. Стратегії (типи) поведінки особистості в конфлікті
- 3.Методи психологічних досліджень в психології вищої школи та специфіка їх використання
- 4. Психологічна характеристика особистості студента як суб’єкта освітнього процесу.
- 18. Психологічна характеристика етапів професійного становлення студента у вузі.
- 19.Розвиток професійної самосвідомості студентів
- 33. Психологічні особливості самоактуалізація педагога в професії
- 34.Соціально-психологічні чинники ефективності професійної діяльності викладача
- 47. Психотехнології збереження професійного здоров'я педагогів
- 48.Психологічна оптимізація процесу професійного становлення викладача в освітньому середовищі внз
- 63.Формування та розвиток конфліктологічної та полікультурної компетентності суб’єктів освітнього середовища внз
- 64. Студентська група як соціально-психологічний феномен.
- 5. Психологічний зміст періоду юності
- 6.Суперечності та кризи юнацького віку як рушійні сили розвитку особистості
- 20. Основні детермінанти професійного становлення студента
- 21. Проблема психологічної готовності студентів до самостійної професійної діяльності
- 51. Формування та розвиток загальних та фахових компетентностей студентів засобами психологічних технологій
- 7.Соціально-психологічні проблеми адаптації студента до навчання у внз.
- 8.Психологічні умови та чинники ефективної адаптації студентів до навчання у вузі.
- 22.Структура психологічної готовності майбутнього фахівця до самостійної професійної діяльності.
- 23.Психологічна служба внз як засіб становлення особистості студента
- 37.Особистісні та соціально-психологічні основи ефективної діяльності викладача внз
- 38.Ціннісні та смисло-життєві орієнтації як основні чинники світогляду викладача
- 52. Параметри спілкування: перцептивний, інформативний, інтеракційний.
- 53.Функції спілкування, рівні спілкування.
- 67.Психологічні характеристики студентської групи
- 68. Статусно-рольові позиції студентів в групі та їх вплив на особистість студентів
- 9. Психологічні чинники мотивації навчання студентів
- 10. Проблема мотивації навчання студента в освітньому середовищі внз
- 24. Мета, основні завдання, види діяльності психологічної служби внз
- 25. Психологічний супровід готовності до самостійної професійної діяльності майбутніх фахівців внз
- 39. Психологічні характеристики стилів професійної діяльності викладача
- 40. Психологічні особливості виховання студентської молоді
- 54. Психологічний зміст професійно-освітнього спілкування та взаємодії в освітньому просторі внз
- 55. Психологічна х-ка основних механізмів професійно-освітнього спілкування та взаємодії
- 69. Адаптація, індивідуалізація, інтеграція як процес та етапи входження студента в студентський колектив
- 70. Проблема лідера та лідерства в студентській групі
- 11. Психологічні передумови розвитку професійних мотивів студентів
- 26. Загальнокультурна компетентність сучасного викладача та її психологічний зміст
- 27. Психологічні особливості професійної спрямованості та компетентності викладача внз
- 42.Соціально-психологічні чинники саморозвитку та самоосвіти викладача впродовж життя.
- 57.Комунікативні бар’єри в освітній комунікативній взаємодії викладача та студентів
- 71.Міжособистісні та внутрішньогрупові конфлікти в студентській групі
- 72. Шляхи вирішення конфліктів та їх профілактика в студентських групах.
- 13.Психологічні механізми мотивації навчання студентів.
- 14. Психологічні аспекти творчого мислення студентів.
- 15. Розвиток творчого потенціалу студентів під час навчання у вузі.
- 28.Психологічна характеристика професійної компетентності викладача внз
- 29. Психологічний характеристика особистісної компетентності викладача внз
- 30. Професіогенез особистості: поняття, етапи, характеристика.
- 43.Поняття професійного стресу та професійно обумовлених деформацій особистості
- 44. Кризи професійного становлення викладача та їх подолання.
- 58 Класифікація стилів педагогічного спілкування та взаємодії в освтньому просторі внз.
- 59. Характеристика, компоненти, фактори психологічно безпечного освітнього середовища внз
- 73.Психологічні чинники конфліктологічної компетентності особистості.
- 74.Проблема розвитку конфліктологічної, полікультурної компетентності та ассертивності суб’єктів освітнього середовища внз.
- 75.Динаміка міжособистісних взаємин в студентській групі.