59. Характеристика, компоненти, фактори психологічно безпечного освітнього середовища внз
Освітнє середовище - це система соціальних зв’язків і відношень у галузі освіти, це місце перетину діяльності всіх учасників освітнього процесу, де забезпечується використання та активізація їхнього творчого потенціалу. Освітня середовище є частиною соціокультурного середовища і визначається дослідниками як комплекс спеціально організованих психолого-педагогічних умов, в результаті взаємодії з якими відбувається розвиток і становлення особистості. Освітнє середовище складається з таких компонентів:
Гуманістичне освітнє середовище як чин
ник соціалізації студента та розвитку його творчої особистості. Вимоги принципу гуманізації мають реалізовуватися на всіх ділянках освітнього середовища вищого навчального закладу.
2.Психологічно безпечне освітнє середовище у ВНЗ як умова збереження і зміцнення психічного здоров’я викладачів та студентів. Важливу роль у цьому відіграє адміністрація, психологічна служба освітнього закладу, діяльність всього педагогічного колективу і кожного педагога зокрема..
Психологізація освітнього середовища з метою збереження та зміцнення здоров'я її учасників, створення в освітньому закладі безпечних умов праці і навчання, захист від усіх форм дискримінації можуть виступати альтернативою агресивності соціального середовища, психоемоційному і культурному вакууму, наслідком яких є зростання соціогенних захворювань. Важливою умовою зниження числа стресових ситуацій у педагогічній практиці є забезпечення психологічної безпеки при взаємодії учасників освітнього середовища. Ясвін В.А. розуміє під освітнім середовищем (або середовищем освіти) систему впливів і умов формування особистості за заданим зразком, а також можливостей для її розвитку, що містяться в соціальному і просторово-предметному оточенні.
Структура освітнього середовища включає в себе, як вважає Ясвін В. А. три базові компоненти:
1.просторово-предметний, тобто просторово-предметні умови та можливості здійснення навчання, виховання та соціалізації дітей,
2.соціальний, тобто простір умов і можливостей, яке створюється в міжособистісному взаємодії між суб'єктами навчально-виховного процесу (учнями, педагогами, адміністрацією, батьками, психологами та іншими,
3.психодидактичний, тобто комплекс освітніх технологій (змісту і методів навчання та виховання), побудованих на тих чи інших психологічних і дидактичних підставах.
Суб’єктність особистості як основа побудови психологічно безпечного освітнього середовища ВНЗ
Поняття "безпека" визначається як стан захищеності життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держави від внутрішніх і зовнішніх загроз. Психологічна безпека, як стан збереження психіки, передбачає підтримку певного балансу між негативними впливами на людину навколишнього його середовища і його стійкістю, здатністю подолати такі впливи власними ресурсами або за допомогою захисних факторів середовища. Питаннями моделювання та проектування освітнього середовища, в якій особистість затребувана і вільно функціонує, а її учасники відчувають захищеність і задоволення основних потреб займалися Я.А. Коменський, І.А. Баєва, М.Р. Битянова, Н.В. Груздева, Г.А. Мкртичан, В.І. Панов та ін Значний внесок в осмислення психології освітнього середовища внесли: В.В. Авдєєв, Б.Г. Ананьєв, Г.М. Андрєєва, Л.Ф. Бурлачук, , Д.І. Фельдштейн, Е. Фромм, Д. Б. Ельконін, В.А. Ясвін та ін - вивчали проблему створення умов, при яких освітнє середовище буде психологічно найбільш безпечною, аналізували роль спадкових і соціальних чинників у процесі формування особистості. У сучасній психології увагу до феномену "безпеки" пов'язується з розвитком нової галузі знання - психології здоров'я.У рамках концепції національної безпеки країни, психологічна безпека вчителів, учнів та їх батьків може розглядатися як захищеність їх життя, здоров'я, прав і свобод, честі та гідності; психологічна безпека освітнього середовища - як пряме продовження психологічної безпеки особистості вчителів, учнів та їх батьків, а також як захист громадського порядку та спокою, духовних цінностей, прав і свобод навчальних закладів та їх нормальної діяльності. Суб`єктність педагога передбачає активність, самостійність, здатність здійснювати практичну педагогічну діяльність. Бути суб`єктом для педагога означає бути "суб`єктом педагогічної діяльності". Стати суб`єктом – це не миттєвий акт, а процес становлення внутрішніх сил людини, їх дозрівання для того, щоб „вилитися" в активні дії. Тільки на рівні самостійної і творчої активності, за досить високого розвитку здібностей, здатності до „саморозвитку", тобто до „генерування" нових здібностей, педагог може стати суб`єктом активності. Педагог як суб`єкт є цілістю душевного життя, яка інтегрує у собі психічні процеси, функції, властивості. Така цілісність є недиз`юктивною, системною, механічно-неподільною, постійно-змінною. Суб`єктність педагога є соціальною реальністю, способом його буття. Суб`єктність спрямована на перетворення оточення і себе, на оволодіння професією, на пошуки і виявлення свого „Я". Суб`єктність педагога – його потенції і інтенції у діях, помислах, планах. Бути суб`єктом – означає бути активним у пошуках смислів, цінностей
- 1. Психологіяї вищої школи як галузь психологічної науки. Об`єкт, предмет завдання та основні категорії психології школи.
- 2. Психологія вищої школи в системі психологічних та суміжних дисциплін.
- 16. Психологічні особливості професійного становлення студентів
- 17. Психологічні умови успішного професійного самовизначення студентів
- 31.Психологічне благополуччя як чинник професійного становлення викладача
- 32. Психологічна характеристика етапів професійного становлення викладача
- 46. Професійне вигорання особистості викладача: структура, чинники, симптоми, прояви, подолання.
- 47. Шляхи профілактики та подолання професійних деструкцій, деформацій викладача.
- 61. Конфлікти в освітньому середовищі: чинники, види, специфіка
- 62. Стратегії (типи) поведінки особистості в конфлікті
- 3.Методи психологічних досліджень в психології вищої школи та специфіка їх використання
- 4. Психологічна характеристика особистості студента як суб’єкта освітнього процесу.
- 18. Психологічна характеристика етапів професійного становлення студента у вузі.
- 19.Розвиток професійної самосвідомості студентів
- 33. Психологічні особливості самоактуалізація педагога в професії
- 34.Соціально-психологічні чинники ефективності професійної діяльності викладача
- 47. Психотехнології збереження професійного здоров'я педагогів
- 48.Психологічна оптимізація процесу професійного становлення викладача в освітньому середовищі внз
- 63.Формування та розвиток конфліктологічної та полікультурної компетентності суб’єктів освітнього середовища внз
- 64. Студентська група як соціально-психологічний феномен.
- 5. Психологічний зміст періоду юності
- 6.Суперечності та кризи юнацького віку як рушійні сили розвитку особистості
- 20. Основні детермінанти професійного становлення студента
- 21. Проблема психологічної готовності студентів до самостійної професійної діяльності
- 51. Формування та розвиток загальних та фахових компетентностей студентів засобами психологічних технологій
- 7.Соціально-психологічні проблеми адаптації студента до навчання у внз.
- 8.Психологічні умови та чинники ефективної адаптації студентів до навчання у вузі.
- 22.Структура психологічної готовності майбутнього фахівця до самостійної професійної діяльності.
- 23.Психологічна служба внз як засіб становлення особистості студента
- 37.Особистісні та соціально-психологічні основи ефективної діяльності викладача внз
- 38.Ціннісні та смисло-життєві орієнтації як основні чинники світогляду викладача
- 52. Параметри спілкування: перцептивний, інформативний, інтеракційний.
- 53.Функції спілкування, рівні спілкування.
- 67.Психологічні характеристики студентської групи
- 68. Статусно-рольові позиції студентів в групі та їх вплив на особистість студентів
- 9. Психологічні чинники мотивації навчання студентів
- 10. Проблема мотивації навчання студента в освітньому середовищі внз
- 24. Мета, основні завдання, види діяльності психологічної служби внз
- 25. Психологічний супровід готовності до самостійної професійної діяльності майбутніх фахівців внз
- 39. Психологічні характеристики стилів професійної діяльності викладача
- 40. Психологічні особливості виховання студентської молоді
- 54. Психологічний зміст професійно-освітнього спілкування та взаємодії в освітньому просторі внз
- 55. Психологічна х-ка основних механізмів професійно-освітнього спілкування та взаємодії
- 69. Адаптація, індивідуалізація, інтеграція як процес та етапи входження студента в студентський колектив
- 70. Проблема лідера та лідерства в студентській групі
- 11. Психологічні передумови розвитку професійних мотивів студентів
- 26. Загальнокультурна компетентність сучасного викладача та її психологічний зміст
- 27. Психологічні особливості професійної спрямованості та компетентності викладача внз
- 42.Соціально-психологічні чинники саморозвитку та самоосвіти викладача впродовж життя.
- 57.Комунікативні бар’єри в освітній комунікативній взаємодії викладача та студентів
- 71.Міжособистісні та внутрішньогрупові конфлікти в студентській групі
- 72. Шляхи вирішення конфліктів та їх профілактика в студентських групах.
- 13.Психологічні механізми мотивації навчання студентів.
- 14. Психологічні аспекти творчого мислення студентів.
- 15. Розвиток творчого потенціалу студентів під час навчання у вузі.
- 28.Психологічна характеристика професійної компетентності викладача внз
- 29. Психологічний характеристика особистісної компетентності викладача внз
- 30. Професіогенез особистості: поняття, етапи, характеристика.
- 43.Поняття професійного стресу та професійно обумовлених деформацій особистості
- 44. Кризи професійного становлення викладача та їх подолання.
- 58 Класифікація стилів педагогічного спілкування та взаємодії в освтньому просторі внз.
- 59. Характеристика, компоненти, фактори психологічно безпечного освітнього середовища внз
- 73.Психологічні чинники конфліктологічної компетентності особистості.
- 74.Проблема розвитку конфліктологічної, полікультурної компетентності та ассертивності суб’єктів освітнього середовища внз.
- 75.Динаміка міжособистісних взаємин в студентській групі.