3.Методи психологічних досліджень в психології вищої школи та специфіка їх використання
Метод дослідження – (від гр. μέυοδλξ – шлях дослідження, спосіб пізнання) – нормативний обґрунтований спосіб проведення наукового дослідження. Це шлях наукового пізнання, який випливає із загальних теоретичних уявлень про сутність об’єкта дослідження.
Дослідницька діяльність у вищій школі є основним засобом перевірки ефективності педагогічних впливів на студентську аудиторію. Це єдине джерело дієвого пізнання особливостей студентського віку, умов становлення студентів як фахівців і професійного зростання їх як особистості. Психологія вищої школи - наукова галузь, оскільки використовує наукові методи, щоб описувати й пояснювати психолого-педагогічні феномени, які мають місце в освітньому просторі вищого навчального закладу.
Метод дослідження - нормативний обґрунтований спосіб проведення наукового дослідження.. Психологія вищої школи фактично використовує всі методи конкретні методики, які застосовуються в тих галузях психологічної науки, з якими вона пов’язана (вікова і педагогічна психологія, соціальна психологія, психологія особистості та ін.). Методи збору емпіричних фактів обираються за цілями та завданнями дослідження:
описати факти: спостереження, аналіз продуктів діяльності, бесіда, інтерв'ю, анкетування, вивчення життєвого шляху (біографічний метод) та ін.;
виміряти психічні явища - тести;
визначити особливості - констатувальний (природний або лабораторний) експеримент;
знайти фактори, виявити психологічні умови розвитку та перетворити явище - формувальний психолого-педагогічний експеримент.
Для наукового вирішення психологічної проблеми зазвичай використовується комплекс методів, розробляється і реалізовується певна методика (сукупність методів у дії). Методика дослідження як конкретне втілення методу - вироблений спосіб організації взаємодії суб'єкта і об'єкта дослідження на основі конкретного матеріалу й визначеної процедури. У методиці дослідження конкретизується мета, предмет дослідження, а також показники вимірюваного явища, умови проведення роботи, засоби фіксації експериментальних показників і процедура аналізу та інтерпретації одержаних даних. На основі одного й того ж методу (наприклад, спостереження, бесіда тощо) може бути створена велика кількість методик, адже вона існує лише в логіці конкретного дослідження. Розробляючи план експериментального дослідження, можна обрати один із трьох його шляхів: Лонгітюдний план (шлях, зріз): вивчаються одні й ті ж піддослідні протягом тривалого часу та поетапно проводиться аналіз із порівнянням результатів зрізів. Поперечний план реалізовується методом порівняння окремих груп піддослідних різного віку. Можна застосовувати комбінований план, коли піддослідними є люди різних вікових груп, але за однією з них (наприклад, одна експериментальна група студентів) проводиться тривале спостереження (лонгітюдне дослідження), а наприкінці порівнюється результати з іншою (контрольна група). Такий комбінований план застосовується, щоб виокремити ефекти хронологічного часу від ефектів історичного часу.
Особливо надійними та валідними повинні бути тестові методики, які зараз широко застосовуються для оцінки інтелектуальних здібностей (коефіцієнт ІQ) або для професійної придатності. При дослідженні студентів широко застосовуються анкети та опитувальники. Проте, щоб здобути за допомогою цих методів надійні результати і об'єктивні висновки, збирають велику кількість фактів на основі великої вибірки досліджуваних. Вимоги стосовно інтерпретації зібраного матеріалу: Потрібно чітко визначити понятійний апарат, яким дослідник оперує, бо в науці є різні тлумачення наукових понять і різні підходи до їх застосування. Саме тому треба зробити застереження, в якому значенні застосовано поняття (наприклад, поняття «виховання» застосовується у вузькому і широкому розумінні). Має значення також ступінь узагальнення. Дослідження проводиться в конкретних умовах, із конкретними людьми, тому й висновки повинні поширюватися на аналогічні групи людей (за віком, які перебувають в аналогічних умовах тощо). Наприклад, студенти та молодь, яка вже працює. Дуже уважним треба бути, встановлюючи зв’язки причинності.
Методи інтерпретації: а) генетичний метод - інтерпретація зібраного матеріалу в характеристиках розвитку (фази, стадії, критичні моменти) - виявлення «вертикального» генетичного зв’язку (філогенетичний, онтогенетичний);
б) структурний метод - виявлення «горизонтального» структурного взаємозв’язку (класифікація, типологія). Щоб отримані результати і висновки були достовірними щодо умов, які визначали результати експерименту, дані експериментальної групи порівнюють із кінцевими результатами контрольної групи, де ці умови не задавалися.
- 1. Психологіяї вищої школи як галузь психологічної науки. Об`єкт, предмет завдання та основні категорії психології школи.
- 2. Психологія вищої школи в системі психологічних та суміжних дисциплін.
- 16. Психологічні особливості професійного становлення студентів
- 17. Психологічні умови успішного професійного самовизначення студентів
- 31.Психологічне благополуччя як чинник професійного становлення викладача
- 32. Психологічна характеристика етапів професійного становлення викладача
- 46. Професійне вигорання особистості викладача: структура, чинники, симптоми, прояви, подолання.
- 47. Шляхи профілактики та подолання професійних деструкцій, деформацій викладача.
- 61. Конфлікти в освітньому середовищі: чинники, види, специфіка
- 62. Стратегії (типи) поведінки особистості в конфлікті
- 3.Методи психологічних досліджень в психології вищої школи та специфіка їх використання
- 4. Психологічна характеристика особистості студента як суб’єкта освітнього процесу.
- 18. Психологічна характеристика етапів професійного становлення студента у вузі.
- 19.Розвиток професійної самосвідомості студентів
- 33. Психологічні особливості самоактуалізація педагога в професії
- 34.Соціально-психологічні чинники ефективності професійної діяльності викладача
- 47. Психотехнології збереження професійного здоров'я педагогів
- 48.Психологічна оптимізація процесу професійного становлення викладача в освітньому середовищі внз
- 63.Формування та розвиток конфліктологічної та полікультурної компетентності суб’єктів освітнього середовища внз
- 64. Студентська група як соціально-психологічний феномен.
- 5. Психологічний зміст періоду юності
- 6.Суперечності та кризи юнацького віку як рушійні сили розвитку особистості
- 20. Основні детермінанти професійного становлення студента
- 21. Проблема психологічної готовності студентів до самостійної професійної діяльності
- 51. Формування та розвиток загальних та фахових компетентностей студентів засобами психологічних технологій
- 7.Соціально-психологічні проблеми адаптації студента до навчання у внз.
- 8.Психологічні умови та чинники ефективної адаптації студентів до навчання у вузі.
- 22.Структура психологічної готовності майбутнього фахівця до самостійної професійної діяльності.
- 23.Психологічна служба внз як засіб становлення особистості студента
- 37.Особистісні та соціально-психологічні основи ефективної діяльності викладача внз
- 38.Ціннісні та смисло-життєві орієнтації як основні чинники світогляду викладача
- 52. Параметри спілкування: перцептивний, інформативний, інтеракційний.
- 53.Функції спілкування, рівні спілкування.
- 67.Психологічні характеристики студентської групи
- 68. Статусно-рольові позиції студентів в групі та їх вплив на особистість студентів
- 9. Психологічні чинники мотивації навчання студентів
- 10. Проблема мотивації навчання студента в освітньому середовищі внз
- 24. Мета, основні завдання, види діяльності психологічної служби внз
- 25. Психологічний супровід готовності до самостійної професійної діяльності майбутніх фахівців внз
- 39. Психологічні характеристики стилів професійної діяльності викладача
- 40. Психологічні особливості виховання студентської молоді
- 54. Психологічний зміст професійно-освітнього спілкування та взаємодії в освітньому просторі внз
- 55. Психологічна х-ка основних механізмів професійно-освітнього спілкування та взаємодії
- 69. Адаптація, індивідуалізація, інтеграція як процес та етапи входження студента в студентський колектив
- 70. Проблема лідера та лідерства в студентській групі
- 11. Психологічні передумови розвитку професійних мотивів студентів
- 26. Загальнокультурна компетентність сучасного викладача та її психологічний зміст
- 27. Психологічні особливості професійної спрямованості та компетентності викладача внз
- 42.Соціально-психологічні чинники саморозвитку та самоосвіти викладача впродовж життя.
- 57.Комунікативні бар’єри в освітній комунікативній взаємодії викладача та студентів
- 71.Міжособистісні та внутрішньогрупові конфлікти в студентській групі
- 72. Шляхи вирішення конфліктів та їх профілактика в студентських групах.
- 13.Психологічні механізми мотивації навчання студентів.
- 14. Психологічні аспекти творчого мислення студентів.
- 15. Розвиток творчого потенціалу студентів під час навчання у вузі.
- 28.Психологічна характеристика професійної компетентності викладача внз
- 29. Психологічний характеристика особистісної компетентності викладача внз
- 30. Професіогенез особистості: поняття, етапи, характеристика.
- 43.Поняття професійного стресу та професійно обумовлених деформацій особистості
- 44. Кризи професійного становлення викладача та їх подолання.
- 58 Класифікація стилів педагогічного спілкування та взаємодії в освтньому просторі внз.
- 59. Характеристика, компоненти, фактори психологічно безпечного освітнього середовища внз
- 73.Психологічні чинники конфліктологічної компетентності особистості.
- 74.Проблема розвитку конфліктологічної, полікультурної компетентності та ассертивності суб’єктів освітнього середовища внз.
- 75.Динаміка міжособистісних взаємин в студентській групі.