logo search
PVSh_ispit

15. Розвиток творчого потенціалу студентів під час навчання у вузі.

Творчість – найфундаментальніша характеристика людської природи, це потенціал, притаманний кожній людині від народження. Саме цей чинник стимулює розвиток широкого спектру соціально-ціннісних якостей особистості, таких як ініціативність, самостійність, організованість, відповідальність, комунікативність, нестандартність мислення. Розвиток творчих засад навчального процесу у ВНЗ стає важливою умовою виховання загальнолюдських цінностей та гуманістичних ідеалів студентської молоді, що забезпечує їх перехід в особистісно-визнану суб'єктивну систему цінностей.

Студентський вік – сенситивний до набування зрілості, сходження до вершин творчості, з яких починається соціальна (об’єктивна) творчість.

Творчість студента – це одержання чогось нового передусім у своєму внутрішньому досвіді. Творчість не синонім мисленню. Творчість виявляється в різних стилях обробки інформації (конспект, тези тощо). Творчість – завжди спонтанність і раптовість (проте вона корелює з креативністю) у вирішенні завдання. Риси особистості студентів, що сприяють формуванню в них компонентів творчої діяльності: позитивна «Я-концепція», упевненість у своїх можливостях; схильність до ризику; розвиток уяви, прихильність до фантазування; самодисципліна; відповідальність. Заважають формуванню компонентів творчості:1) слабка мотивація навчально-професійної діяльності; 2) негативна «Я-концепція»; 3) конформізм; 4) відсутність самодисципліни. Творчій людині притаманні такі якості (для розвитку творчості необхідно): бачити проблему, може її сформулювати, поставити питання; визначається в шляхах пошуку відповіді на це питання; яскраво переживає момент пошуку рішення – переживає «муки творчості»; має сильну мотивацію стосовно розв’язання проблеми: цінність, життєвий смисл (навіть під час сну шукає відповідь); не лише одержує новий оригінальний результат, а й сам процес його одержання характеризується також новизною. Стадії творчого процесу (за В. П. Зінченком) такі: Виникнення проблеми, відчуття необхідності її вирішення, мобілізація розумових сил і напруга. Сприймання й аналіз ситуації, усвідомлення проблеми. Формування гіпотези, пошук шляхів вирішення проблеми (аналізуються й уточнюються умови її вирішення). Починається розв’язання проблеми (єдність свідомого і несвідомого), складається план пошуку вирішення проблеми. Виникає ідея правильного засобу розв’язання проблеми. Практична реалізація ідеї.