20. Розкрийте особливості роботи практичного психолога з гіперактивними дітьми.

1. “Активний” від латинського “activus” – діючий, діяльний, “гіпер” – від грецького “Hyper” – над-, зверх-, вказує на перевищення норми. Автори психологічного словника до зовнішніх проявів гіперактивності відносять неуважність, відволікання, імпульсивність, підвищену рухову активність - піки прояву гіперактивності співпадають з піками психомовного розвитку: в 1-2 роки, 3 роки, 6-7 років; до підліткового віку підвищена рухова активність, як правило зникає, а імпульсивність та дефіцит уваги, як правило, залишається; поведінкові порушення зберігаються майже у 70% підлітків і 50% дорослих; - причини виникнення гіперактивності: генетичні фактори, особливості побудови і функціонування головного мозку, пологові травми, інфекційні захворювання, тип батьківського виховування, несформованість навичок спілкування, дезадаптація у дитячому колективі тощо. - портрет гіперактивної людини: “Гіперактивній дитині важко сидіти, вона метушлива, багато рухається, вертиться на одному місці, іноді надмірно балакуча, може дратувати манерою поведінки. Часто в неї погана координація чи недостатній м’язевий контроль. Вона не зграбна, іноді ламає речі, проливає молоко. Такій дитині важко концентрувати увагу, вона легко відволікається, часто задає безліч запитань, але рідко чекає на відповідь” ( В. Оклендер) - основні прояви гіперактивності можна розділити на три блоки: дефіцит активної уваги, рухове розгальмування, імпульсивність; критерії виявлення гіперактивності за П. Бейкер і М. Алворд: ... .

2. Етапи психокорекційної роботи з гіперактивною дитиною: - лікування і виховання гіперактивної дитини має проводитися комплексно: невролог, психолог, педагог, батьки; - невролог призначає лікування, пояснює батькам причини виникнення гіперактивності, зв’язок фізіологічних проблем (як правило ММД) із поведінковими проявами і розробляє індивідуальну програму допомоги дитині; - психолог спільно з педагогами та батьками здійснює психокорекцію емоційної сфери та поведінки дитини: - проведення психологом тренінгу ефективної взаємодії для батьків гіперактивної дитини; головним завданням батьків є забезпечення загального емоційно-нейтрального фону розвитку і навчання дитини, спостереження за динамікою змін в ході психокорекції; пам’ятка для батьків гіперактивної дитини (розроблені конкретні рекомендації); 1) проведення психологічних практикумів для педагогів з метою володіння навичками взаємодії з гіперактивними дітьми, консультування вчителя, пам’ятка для вчителя по роботі з гіперактивною дитиною (розроблені конкретні рекомендації); 2) практичний психолог безпосередньо займається з дитиною індивідуально, а також в групі гіперактивних дітей по спеціально розробленій програмі.

Система побудови корекційної програми для гіперактивних дітей молодшого шкільного віку Індивідуальна форма. І етап

Групова форма. ІІ етап

- Основні напрямки і форма психокорекційної роботи практичного психолога з гіперактивною дитиною. 1) розвиток дефіцитарних функцій (уваги, контролю поведінки, рухового контролю), дана робота проводиться поетапно, починаючи із розвитку однієї дифіцитарної функції, після закріплення стійких позитивних результатів якої, можна переходити до формування одночасно двох функцій, дана робота здійснюється лише в індивідуальній формі; 2) відпрацювання конкретних навичок взаємодії з дорослими та ровесниками – включення гіперактивної дитини у групові види взаємодії, спочатку бажано включити гіперактивну дитину в роботу з малою підгрупою (2-4 чоловік) та лиш після цього - у загально групові ігри та заняття; 3) робота з гнівом (за потребою). - на практиці гіперактивність часто обумовлена несформованістю комунікативних навичок молодшого школяра і, як наслідок, дезадаптацією у колективі ровесників, наступна корекційна програма проводиться в індивідуально-груповій формі; - мета: корекція гіперактивності молодшого школяра, розвиток дефіцитарних функцій, формування навичок спілкування з однолітками, розвиток симпатії та вміння володіти собою; - кількість занять у програмі – 14.