10. Конфлікти та причини їх винекнення
Конфлікт (з лат. conflictus – зіткнення) – особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами.
Виникнення конфліктів є об’єктивним і неминучим явищем. Адже життя – це постійний діалектичний процес виникнення проблем та їх наступного вирішення. Якщо у стосунках між людьми проблем не виникає, тоді наявним є факт “застою”, відсутності розвитку. Взаємовідносини людей, у яких відсутні конфлікти, поступово згасають. Конфлікти, в свою чергу, породжують відповідальність і небайдужість, стимулюють оновлення і поліпшення стосунків між людьми. Тому проблема, здебільшого, полягає не в наявності самого факту конфлікту, а в тому, який характер він носить – деструктивний чи конструктивний – і яким чином розв’язується.
Конструктивна та деструктивна суть конфліктів
Деструктивний конфлікт переводить причини, що призвели до конфлікту, на “особистості”. Дана установка не веде до вирішення конфлікту, а навпаки, його загострює (зростає упередженість проти партнера, напруга у взаємостосунках, посилюються неприємні почуття та переживання, виникають стреси та ін.). Прикладом деструктивного конфлікту є сварка, коли кожна з конфліктуючих сторін висловлює свою негативну оцінку особистості опонента.
Конструктивний конфлікт базується не на “особистостях”, а на виявленні об’єктивних причин незгоди (різні точки зору на проблему, способи вирішення проблеми тощо). Даний підхід переводить процес проходження конфлікту від конфронтації до співробітництва. В основі співробітництва, з одного боку, лежить повага до себе, почуття власної гідності, чесність, намагання знайти справжню причину конфлікту, а з іншого, повага до інших, дружелюбність, визнання права інших на власну точку зору, позицію. Дана поведінка в конфлікті приводить до більш глибокого розуміння проблеми, взаємодовіри, готовності зрозуміти один одного і, в подальшому, вирішенню (улагодженню) конфлікту.
Види конфліктів:
внутрішньоособистісні та зовнішньоособистісні (міжособистісні, конфлікти між особистістю та групою);
прямі та непрямі;
індивідуальні (внутрішньособистісні та зовнішньоособистісні) і групові.
Розглянемо причини деяких видів конфліктів.
Міжособистісні конфлікти, зокрема, можуть бути спричинені:
відмінностями в психологічних характеристиках людей (темперамент, характер та ін.);
“хибним образом конфлікту” – в цьому випадку конфліктна ситуація відсутня, але одна або всі учасники конфлікту вважають, що їх стосунки носять конфліктний характер. Це обумовлено, зокрема, хибним трактуванням думок, висловлювань, вчинків однієї людини іншою. Це може бути відсутність взаєморозуміння. Одна із причин такого викривленого уявлення – недостатність спілкування, людських контактів, а інша – психологічна замкнутість, невміння або побоювання виявити до оточуючих свою доброту, увагу, щиросердечність;
різницею в поглядах та уявленнях;
різницею в цілях та інтересах конфліктуючих сторін.
Причини виробничих конфліктів
Хибне конструювання управлінських звязків (коли ні функції, ні влада, ні відповідальність, ні обов’язки, ні ресурси чітко не визначені – один киває на іншого.)
Несправедливий розподіл ресурсів (фінансових, матеріальних).
Протилежні вимоги до процесу виробництва, організації (необхідність перевиконати план і необхідність економити електроенергію, збільшення обсягів виробництва і покращення якості продукції тощо).
Відсутність чіткого розділу функціональних обов’язків між керівниками, керівниками і підлеглими. Наприклад: одному підлеглому вказівки даються багатьма керівниками.
Для розуміння та розв’язання конфлікту в його структурі, принаймні, потрібно розрізняти причину та привід до конфлікту.
Причина конфлікту – діалектичне протиріччя, що його зумовлює, але воно може певний час і не виливатися в конфлікт. Конфлікт безпосередньо “запускається” конфліктогеном– словом чи дією, що сприймаються як негативні однією із сторін і провокують початок конфліктної взаємодії. Привід до конфлікту, таким чином, призводить до виникненняконфліктної ситуації – безпосереднього негативного забарвленого зіткнення конфліктуючих сторін.
Динаміка конфлікту – послідовна зміна стадій і етапів, які характеризують процес розгортання конфлікту від виникнення конфліктної ситуації до вирішення конфлікту.
Стадії (етапи) конфлікту:
1. Виникнення конфліктної ситуації.
2. Усвідомлення ситуації як конфліктної хоча би однією із сторін.
3. Стадія конфліктної поведінки або взаємодії.
4. Стадія вирішення конфлікту.
Способи управління конфліктом (способи поведінки в конфлікті)
Ухилення від конфліктної взаємодії.
Згладжування конфлікту. Реалізація принципу кота Леопольда “Давайте жити дружньо!”
Боротьба за перемогу в конфлікті.
Компроміс.
Співробітництво – базується на впевненості сторін конфлікту в тому, що розбіжності в поглядах є закономірними, і сторони визнають право кожного на особисту думку та готові зрозуміти один одного, що дає можливість аналізувати причини розбіжностей і знайти прийнятний для всіх вихід.
Методика вирішення конфлікту [10]:
1. “Зняти маски” (ревнивця, егоїста, диктатора, заздрісника, агресора тощо) і “стати самим собою”.
2. Виявити і усвідомити справжню причину конфлікту.
3. Відмовитися від принципу “перемога за будь-яку ціну”. В конфліктах не перемагають, їх улагоджують.
4. Знайти декілька можливих варіантів вирішення конфлікту.
5. Оцінити варіанти і вибрати кращий.
6. Переконати іншу сторону конфлікту у тому, що даний варіант є найоптимальніший (“говорити, щоб нас почули”, уміти “слухати” іншу сторону).
7. Усвідомлювати й оберігати цінність взаємовідносин.
Важливим аспектом поведінки в конфліктних ситуаціях і вирішення конфлікту психологія вважає асертивність особистості. В психологічній літературі відсутнє чітке визначення цього поняття. Асертивність ми можемо визначити як “неконфліктна поведінка”, “уміння вирішувати конфлікти”, поведінка людини (включаючи конфліктні ситуації) на основі таких якостей: 1) повага до себе, почуття власної гідності, чесність, протидія маніпуляції; 2) повага до інших, дружелюбність, визнання права інших на власну точку зору, позицію, невикористання відносно інших маніпулятивних технологій; 3) використання при вирішенні конфліктних ситуацій принципу співробітництва.
- 1.Характеристика закономірностей та динаміки психічного розвитку дитини.
- 2. Особливості розвитку самосвідомості молодшого школяра.
- 3.Поняття про спілкування, його види та засоби. Спілкування в молодшому шкільному віці.
- Спілкування молодших школярів з однолітками і дорослими
- 4. Роль навчання в психічному розвитку дитини.
- 6. Характеристика уваги та її видів. Особливості уваги молодших школярів та методи її розвитку.
- Післядовільна увага
- 7. Характеристика соціальної ситуації розвитку молодшого школяра.
- 8. Характеристика мислення його видів і форм. Методи дыагностики мислення у молодшого школяра.
- 9. Психологічна характеристика учбової діяльності
- 10. Конфлікти та причини їх винекнення
- 11. Характеристика методів корекції девіантної поведінки
- 12.Дайте характеристику поняттю «психологічний вік». Стабільні періоди та кризи
- 14. Воля
- 15. Характеристика уяви
- 1) Уява властива лише людині і є необхідною умовою її трудової діяльності.
- 2) Уява тісно пов'язана з мисленням, пам'яттю, відчуттями та емоціями.
- 4) Уява - складова творчості.
- 5) Уява нерозривно пов'язана з усіма ланками психіки людини.
- 16. Характеристика неуспішності уянів
- 18. Розкрийте особливості роботи практичного психолога з агресивними дітьми.
- 19. Розкрийте особливості роботи практичного психолога з тривожними та сором’язливими дітьми.
- 20. Розкрийте особливості роботи практичного психолога з гіперактивними дітьми.
- 21. Характеристика психологічної готовності дитини до навчання у школі та її діагностика.
- 22. Характеристика основних видів діяльності практичного психолога з учнями початкових класів.
- 23. Сутність поняття «особистість» у психології. Співвідношення понять «людина», «особистість», «індивідуальність».
- 24. Розкрийте поняття групи та її різновидів. Дайте характеристику впливу групи на особистість.
- 25. Розкрийте особливості психологічної роботи з обдарованими дітьми молодшого шкільного віку. Методи діагностики здібностей молодшого школяра.