54. Психологічний зміст професійно-освітнього спілкування та взаємодії в освітньому просторі внз

Професійно-педагогічне спілкування становить основу науково-педагогічної діяльності викладача вищої школи. Всі основні форми організації навчального процесу (лекція, семінарське заняття, іспит та ін.), виховна робота та науково-методична діяльність у вищій школі пройняті цим складним і багатофункціональним соціально-психологічним явищем. Педагогічне спілкування – є способом реалізації змісту, методів і прийомів педагогічних впливів, спрямованих на формування особистості студента Педагогічне спілкування викладача зі студентами має такі цілі:1) інформаційна – взаємообмін навчальною і науковою інформацією;2) ціннісно-орієнтаційна – передача суспільно-значущих і професійно-важливих норм і цінностей;3) спонукальна – підтримка студента, мотивація його діяльності;4) соціальна – узгодження спільних дій, отримання зворотного зв’язку про характер стосунків між суб’єктами педагогічної взаємодії. Педагогічне спілкування, як особливе соціально-психологічне явище, характеризується такими функціями: соціально-перцептивною – сприймання і пізнання викладачем і студентом один одного; комунікативно-поведінковою – передача інформації та обмін соціальними ролями, організація спільної діяльності; емоційною – прояв взаємних оцінних ставлень, ставлення викладача до студента як особистості; експресивні реакції кожної зі сторін спілкування; соціальною самопрезентацією.

Важливо пам’ятати, що кожен вербальний контакт – це цілісний акт свідомості, почуття та рухової реакції (гештальт). Психологічно виправданим і повноцінним міжособистісне педагогічне спілкування будується за принципом суб’єкт – суб’єктної взаємодії:1) сприймання співрозмовника як індивідуальності зі своїми потребами та інтересами;2) виявлення зацікавленості в партнері, співпереживання (емпатія) його успіхам або невдачам;3) визнання права партнера на незгоду, на свою думку, на право вибору поведінки та на відповідальність за свій вибір.

Дотримання цього принципу дає можливість встановити щирі, довірливі стосунки викладачів і студентів. Це дає змогу коректно (ввічливо, тактовно, чемно) робити зауваження студентові, допомагати йому бачити свої хиби, пропонувати, радити йому щодо подальшої поведінки й самовдосконалення.

Організаційно-управлінським центром педагогічної взаємодії в спілкуванні є педагогічна позиція викладача. У ній поєднується і його професійна свідомість, і професійна діяльність. Але одночасно є також особистісно-суб’єктивна позиція, тобто викладач вступає в міжособистісні стосунки зі студентом: виникають суб’єкт – суб’єктні взаємини. Позиція 1. Розуміння студента Розуміння співрозмовника потребує також педагогічної спостережливості, емпатії і психологічної проникливості у внутрішній стан людини, а то можливі серйозні помилки в оцінці вчинків.  Позиція 2. Визнання викладачем студента як особистості, яка має право на свій вибір, свої думки і свою позицію. Позиція викладача виявляється в його вірі в розум студента, у його позитивні прагнення до розкриття своїх потенційних можливостей і саморозвитку. Позиція 3.  Безумовне прийняття студента як особистості. Безумовне прийняття – це не позитивна оцінка особистості студента за будь-яких обставин. Прийняття студента – це визнання його права на будь-яку гаму власних почуттів без ризику втратити повагу викладача. Коротко це положення можна сформулювати так: «Не висловлюйте негативних оцінок стосовно переживань студента!».