1.2.2.1. Формування та розвиток діяльності спрямованої на регулювання безпеки у нс

Формування та розвиток діяльності спрямованої на регулювання техногенної та природної безпеки, в частині безпеки у НС, повинно здійснюватися багатопланово, в загальному комплексі заходів з регулювання безпеки виробництва, технологічних процесів, безпеки продукції (робіт, послуг), устаткування, сейсмобезпеки, пожежної, епідеміологічної безпеки та інших видів безпеки, що затверджуються як державні або галузеві норми і правила органами виконавчої влади відповідно до галузей економіки та сфери своєї відповідальності.

Підґрунтям для застосування комплексу заходів спрямованих на регулювання безпеки у НС перш за все стають визначені у правовому полі:

показники віднесення міст до відповідних груп з ІДО, об'єктів - до відповідних категорій з ЦО та класу підвищеної небезпеки;

норми і правила проектування, будівництва та експлуатації об'єктів виробничого і соціального призначення в зонах можливого впливу небезпечних техногенних процесів і природних явищ;

нормативи (регламенти) параметрів уражальних чинників НС, що традиційно проводяться за видами безпеки технічними комітетами в системі стандартизації (надлишковий тиск у фронті ударної хвилі, тиск гідравлічного потоку, площа та тривалість затоплення, щільність теплового потоку, доза опромінення, гранично допустима концентрація, токсична доза, тощо).

Основними механізмами регулювання є державна стандартизація, сертифікація, експертиза, державний нагляд і контроль на відповідність вимогам у сфері ЦЗ, ліцензування, врахування та реалізація вимог ІТЗ ЦЗ (ЦО), а також страхування та економічні регулятори (податки, штрафи, санкції на відшкодування збитків, фонди, пільги, тощо). Всі механізми мають спиратися на певні норми та бути ув'язані між собою в правовому полі (рис. 1.3).

Державна стандартизація визначається Законом України «Про стандартизацію» встановлює норми, характеристики і правила, що відповідають рівню науково-технічного і технологічного розвитку, формує єдину систему вимірювань гармонізовану з міжнародними стандартами.

Створення комплексу стандартів у сфері ЦЗ дозволяє досягти оптимального ступеня впорядкування та закріплення встановлених норм, положень, правил, методів щодо прогнозування виникнення та розвитку НС, запобігання ним, ліквідації цих ситуацій та їх наслідків, спрощує роботу органів виконавчої влади та самоврядування, підприємств, установ і організацій у цієї сфері.

Група стандартів, що входить до комплексу національних стандартів у сфері ЦЗ включає: стандарти вимог щодо моніторингу, запобігання і ліквідації НС, убезпечення населення, тварин, рослин, об'єктів економіки, захисту грунтів, атмосферного повітря, продовольства, харчової сировини та кормів, водних джерел та систем водопостачання, засобів та методів управління, зв'язку і оповіщення, технічного оснащення аварійно-рятувальних формувань, засобів спеціального захисту.

Рис. 1.3. Механізми регулювання безпеки у НС

Державна експертиза. Основні документи з цього питання цє Закони України «Про наукову і науково-технічну експертизу», «Про екологічну експертизу». У рамках комплексної державної експертизи аспекти безпеки у НС розглядаються в таких її складових частинах як державна експертиза проектно-кошторисної документації у частині пожежної безпеки, державної експертизи проектів будівництва небезпечних об'єктів виробничого захисту у частині протиаварійного захисту.

Відокремленої державної експертизи у сфері ЦЗ в правовому полі України немає, слід зауважити, що і самим законодавством у сфері ЦЗ державна експертиза передбачена, як експертиза стосовно техногенної безпеки об'єктів.

Державне ліцензування здійснюється з метою встановлення кваліфікаційних, організаційних, технологічних та інших вимог і контролю за їх додержанням для провадження певних видів господарської діяльності.

Як регулятивний механізм, ліцензування належить до групи традиційних адміністративних методів управління, які визначені Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

Ліцензування об'єктів економіки для завчасного здійснення комплексу заходів з підготовки об'єктів до сталого функціонування в умовах НС та категорійних об'єктів з ЦО у воєнний час, до яких будуть застосовуватися окремі правила ліцензування, а також і самі ці правила в державі відсутні.

Сертифікація систем захисту та управління безпекою визнана у всьому світі як ефективний механізм незалежної компетентної оцінки на відповідність вимогам нормативних правових актів. Сертифікація з ЦЗ, насамперед повинна стосуватися надійності технічних компонентів систем захисту, оповіщення та управління заходами ЦЗ на категорійних об'єктах, систем управління безпекою на потенційно-небезпечних об'єктах, підтвердження показників готовності персоналу до дій в умовах НС.

Головною мотивацією цієї сертифікації є інтереси національної безпеки, і тому її характер має бути обов'язковим. На даний час сертифікація з ЦЗ залишається у методичному плані слабо відпрацьованим механізмом державного регулювання безпеки у національному правовому полі.

Економічне регулювання, основні механізми якого можна класифікувати за функціональним принципом, виділивши наступні групи:

механізм економічної відповідальності (санкції, відшкодування збитків);

механізм перерозподілу ризику (страхування);

механізм формування і використання бюджетних і позабюджетних коштів (система фондів);

механізм стимулювання підвищення рівня безпеки (пільгове оподаткування прибутку, пільгове кредитування заходів з підвищення безпеки);

механізм резервування на випадок НС (утворення резервів матеріальних і фінансових ресурсів, призначених для ліквідації наслідків НС).

Страхування. Базовим законодавчим актом є Закон України «Про страхування». До основних класів страхування, що передбачені в законодавстві і що стосуються сфери ЦЗ, належать страхування від ризиків стихійних явищ, вогневих та технічних ризиків.

Розвиток системи страхування напряму пов'язаний з розв'язанням проблеми визначення ризику НС, адже саме такий показник складає основу механізмів страхування.