1.2. Державне управління захистом та безпекою у надзвичайних ситуаціях

Соціологічні опитування шкали цінностей населенням показують, що більшість громадян віддають перевагу таким цінностям як справедливість, права людини, стабільність і безпека. Всі ці цінності пов'язані з концепцією сталого розвитку держави.

Термін сталий розвиток є перекладом з англійської і більш точним є переклад самопідтримуючий розвиток. За суттю мова іде про проблему перегляду набору системоутворюючих технологій та змін алгоритмів розвитку громади.

Концепція сталого розвитку стала реакцією на кризу ринково споживчої цивілізації. Основа терміну сталий розвиток вперше ведений, як забезпечення цивілізацією наступним поколінням стартових умов, порівняних з умовами покоління, яке проживає зараз. Ця ідея отримала світове признання на конференції в Ріо-де-Жанейро в 1992 році, де був прийнятий фундаментальний документ «Повістка дня на XXI вік», в якому визначені основні цілі сталого розвитку, які представлені на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Цілі сталого розвитку

Сталий розвиток нерозривно пов'язаний з промисловими, аграрними, соціальними, воєнними та іншими технологіями, з розвитком яких пов'язані не тільки можливості, а і небезпеки, загрози, ризики. Саме тому стратегія управління ризиками є невід'ємною частиною стратегії сталого розвитку. Не можна приймати рішення, не зрозумівши, яку ціну за них, можливо прийдеться платити.

Будь який ризик, небезпека реалізується через збитки. За оцінкою Всесвітнього Банку сукупні збитки від стихійного лиха тільки в державах Європи та Центральної Азії за останні 30 років склали більше 100 млрд. дол. США. З цих позицій управління ризиками НС, як система безпеки та захисту населення від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха безперечно розглядаються як складова загальних систем національної безпеки та одним із головних чинників забезпечення сталого розвитку суспільства.

В Україні забезпечення безпеки та захисту населення, об'єктів економіки і національного надбання держави від негативних наслідків НС «невід'ємна частина державної політики національної безпеки і державного будівництва, одна із найважливіших функцій центральних, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування».