4.4.3. Планування евакуації населення (працівників,)

Метою планування і здійснення евакуаційних заходів є: зменшення ймовірності втрат населення (працівників), збереження кваліфікованих кадрів, спеціалістів, забезпечення стійкого функціонування об'єктів економіки, створення угруповання сил і засобів захисту населення (працівників) у безпечних районах з метою проведення рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках надзвичайних ситуацій.

Плани евакуації населення (працівників) розробляються евакуаційними комісіями за рішенням керівників міністерств (відомств), місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та об'єктів.

У рішенні щодо здійснення евакуації населення (працівників) визначаються: райони, в яких необхідно здійснювати евакуаційні заходи, час початку евакуації населення (працівників) і час закінчення, завдання евакуаційним органам і спеціалізованим службам ЦЗ, райони (пункти) розміщення евакуйованого населення (працівників), порядок вивезення населення (працівників) транспортними засобами або виведення пішки, організація управління евакуацією, всебічне забезпечення евакуації населення (працівників).

Плани евакуації населення (працівників) міністерств (відомств), областей, районів міст, селищних районів, селищ і об'єктів відпрацьовуються текстуально за видами надзвичайних ситуацій з додатком карти або схеми.

У плані евакуації населення (працівників) зазначаються: висновки з оцінки обстановки, порядок оповіщення населення (працівників) про початок евакуації, кількість населення (працівників), яке підлягає евакуації, за категоріями, терміни проведення евакуації, порядок вивезення населення (працівників) транспортними засобами та виведення пішки, розподіл об'єктів за ЗЕП, пунктами посадки, безпечні райони (пункти) розміщення евакуйованого населення (працівників), пункти посадки на транспортні засоби, маршрути евакуації, пункти висадки у безпечних районах, порядок доставки евакуйованого населення (працівників) з пунктів висадки до районів (пунктів) розміщення, заходи щодо організації забезпечення громадського порядку на ЗЕП, ППЕ, ПЕП та регулювання дорожнього руху на маршрутах евакуації, заходи щодо організації приймання, розміщення, захисту та життєзабезпечення евакуйованого населення (працівників) у безпечних районах, організації управління та зв'язку.

До Плану розробляється розділ Евакуаційні заходи у випадку проявів тероризму. Визначаються сили та засоби, які залучаються для евакуації населення (працівників) у цьому випадку. Цей розділ погоджується з територіальними органами СБУ (у частині, що стосується об'єктів можливих проявів тероризму) та органами управління у справах захисту населення і територій [5,79].

Планування евакуаційних заходів у міністерствах (відомствах) здійснюється як в цілому для галузі, так і для центрального апарату міністерства (відомства).

При плануванні евакуаційних заходів у міністерстві (відомстві) визначається порядок роботи об'єктів, що знаходяться у небезпечних районах, чисельність працюючих змін і кількість змін. Крім того, міністерства (відомства) повинні мати узагальнені дані за галузь щодо евакуації робітників і службовців підвідомчих об'єктів.

При плануванні евакуаційних заходів для центрального апарату визначаються: порядок оповіщення та збору працівників міністерства (відомства), порядок інструктажу працівників міністерства (відомства) щодо порядку дій у разі виникнення НС та здійснення евакуаційних заходів, безпечний район (пункт) розміщення евакуйованих працівників, транспортні засоби, що виділяються для евакуації центрального апарату та розподіл їх між структурними підрозділами міністерства (відомства), ЗЕП, пункти посадки (висадки) та час прибуття до них працівників міністерства (відомства), порядок розміщення працівників міністерства (відомства) у безпечному районі, організація всебічного забезпечення, управління евакуаційними заходами.

Плани узгоджуються з усіма службами ЦЗ та територіальним органом управління у справах захисту населення і території. Підписи їх керівників повинні бути завірені печатками.

Плани евакуації населення (працівників) підписуються головами евакуаційних комісій міністерств (відомств). Автономної Республіки Крим, обласних, районних державних адміністрацій, міст Києва та Севастополя, об'єктів та затверджуються керівниками цих органів, об'єктів.

Плани евакуації населення (працівників) вводяться в дію у разі виникнення надзвичайної ситуації відповідно до встановленого порядку.

Карти (схеми) повинні бути зручними у роботі і в повному обсязі забезпечувати нанесення всією необхідною інформацією стосовно евакуації населення (працівників) у разі виникнення надзвичайних ситуацій. Умовні позначення на карті (схемі) повинні бути нанесені відповідно додатку 4.4.3.

На карті (схемі) до Плану евакуації позначаються:

розміщення евакуаційних органів центральних органів виконавчої влади, Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів та об'єктів;

межі зон (районів) виникнення надзвичайних ситуацій;

станції (пункти) посадки (навантаження), станції (пункти) висадки (розвантаження);

безпечні райони (пункти) розміщення евакуаційного населення (працівників);

маршрути вивезення (виведення) населення у безпечні райони;

пости регулювання руху на маршрутах евакуації;

медичні заклади на маршрутах евакуації та в районах розміщення евакуйованих;

автозаправні станції, станції технічного обслуговування та ремонту;

пункти зв'язку.

Межі зон (районів) виникнення НС позначаються червоним кольором та підфарбовуються кольорами: зони радіоактивного зараження - чорним, хімічного - жовтим, катастрофічного затоплення та підтоплення - синім, землетрусу - коричневим, безпечні райони розміщення -зеленим.

Маршрути руху евакуаційних колон позначаються коричневим кольором та підфарбовуються кольорами відповідно до позначки кольору району надзвичайної ситуації. Якщо маршрути і райони евакуації на випадок надзвичайних ситуацій плануються використовувати одні і ті ж, то підфарбовуються двома або більшою кількістю кольорів. Маршрути евакуації при наявності 2-х і більше нумеруються, на маршрутах вивезення евакуйованого населення (працівників) автотранспортом позначаються вихідні пункти, назви міст і населених пунктів проходження автоколон.

На маршрутах евакуації пішки позначаються місця малих привалів протягом 15-20 хвилин через кожні 1,5-2 години руху і великих - на початку другої половини добового переходу протягом 1-2 години.

Розмір шрифтів для оформлення плану евакуації та карти згідно з додатком 4.4.4.

Варіант плану евакуації об'єкта наведений у додатку 4.4.5

На карті (схемі) позначаються (в таблицях) основні показники з видів НС по районах:

загальна кількість населення (працівників);

розрахунок кількості транспорту, що залучається для евакуаційних перевезень за видами НС;

кількість техніки та особового складу, що залучається для оповіщення евакуаційних органів і населення (працівників);

безпечні райони (пункти) розміщення евакуйованого населення (працівників);

термін проведення евакуації;

кількість техніки та особового складу, що залучається для регулювання руху на маршрутах евакуації;

охорони громадського порядку при проведенні евакуаційних заходів;

кількість техніки та особового складу, що залучається для надання медичної допомоги.

Таблиці до Плану розробляються у форматі А-4, або А-3 (при необхідності) та в кожному розділі чітко визначається: кількість районів евакуації населення (працівників), кількість населених пунктів та їх найменування, кількість евакуйованого населення (працівників), місця збору та посадки евакуйованого населення (працівників) на автомобільний, залізничний і водний транспорт, пункти висадки, станції призначення, безпечні райони розміщення та маршрути до них.

При розробленні Плану передбачається розділ часткової евакуації населення (працівників) з відповідними розрахунками.

План приймання і розміщення евакуйованого населення (працівників) у безпечному районі розробляється евакуаційною комісією місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на території якого планується розміщення евакуйованого населення (працівників).

Евакуйоване населення (працівники) розміщується у придатних для проживання будівлях, які у зимовий період опалюються.

У Плані прийняття та розміщення евакуйованого населення (працівників), у текстовій частині, зазначаються:

порядок оповіщення посадових осіб, які відповідають за приймання евакуйованого населення (працівників);

кількість евакуйованого населення (працівників) за віковими категоріями, яке прибуває у район (пункт) розміщення;

кількість і найменування територій (об'єктів) евакуйованих у район (місто), їх розподіл за районами у місті, сільськими і селищними радами, населеними пунктами (вказуються території (об'єкти), їх кількість та кількість населення (працівників), яке евакуюється з цих територій (об'єктів), розподіл за безпечними районами);

чисельність населення (працівників), яке проживає на відповідній території, де планується розміщувати евакуйоване населення (працівників);

будівлі, споруди, які плануються для розміщення населення (працівників) евакуйованих об'єктів;

пункти висадки евакуйованого населення (працівників), вказуються конкретні місця тимчасового розміщення та кількість евакуйованого населення (працівників), яке прибуває на пункт висадки;

розміщення ПЕП;

порядок і терміни доставки евакуйованого населення (працівників) з ПЕП до районів (пунктів) розміщення;

порядок розміщення евакуйованого населення (працівників);

порядок забезпечення евакуйованого населення (працівників) продуктами харчування, водою, предметами першої необхідності, медичним та іншими видами обслуговування (визначаються місця розташування груп забезпечення).

На карті (схемі) до Плану приймання та розміщення евакуйованого населення (працівників) позначаються:

пункти висадки евакуйованого населення (працівників), залізничні станції висадки;

місця розгортання ПЕП;

кількість населення (працівників), яке прибуває на ПЕП;

розподіл евакуйованих територій (об'єктів) за районами (пунктами) розміщення;

місця розміщення евакуаційних органів і термін приведення їх у готовність до приймання евакуйованого населення (працівників);

схема зв'язку, оповіщення та управління.

План приймання і розміщення евакуйованого населення (працівників) підписується головою евакуаційної комісії та затверджується керівником відповідного місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування.

План приймання і розміщення евакуйованого населення (працівників) включає розділ транспортного забезпечення евакуації, в якому зазначається:

кількість транспортних засобів кожного виду і термін їх подачі до пунктів посадки, від яких транспортних підприємств залучаються транспортні засоби;

кількість населення (працівників), яке вивозиться (вказується загальна чисельність по кожному пункту посадки);

терміни відправлення евакуйованого населення (працівників) у безпечні райони (вказуються місця посадки та час відправлення);

терміни прибуття евакуйованого населення (працівників) до пунктів висадки (вказується час прибуття у пункти висадки);

маршрути руху транспортних засобів (вказується кількість маршрутів та їх номери);

кількість рейсів (вказується кількість людей по рейсам та кількість транспортних засобів);

порядок вивезення евакуйованого населення (працівників) з пунктів висадки до пунктів розміщення (кількість автотранспортних засобів, від яких, автомобільних підприємств виділяються, час прибуття до пункту висадки, маршрути руху автотранспорту до пунктів розміщення)

При здійсненні евакуації в межах Автономної Республіки Крим, своєї області, району, району міста, селища план приймання евакуйованого населення (працівників) окремо не відпрацьовується, але у План евакуації населення (працівників) включаються усі розділи текстуальної частини плану приймання евакуйованого населення (працівників) та відображаються на карті (схемі).

Для транспортного забезпечення евакуаційних заходів залучається у мирний час весь транспорт, що є на відповідній адміністративній території за заявками міністерств (відомств), уповноважених органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст до відповідних транспортних органів.

Плани евакуації населення (працівників) у воєнний час розробляються завчасно текстуально з додатком карти (схеми) за формою і змістом як у мирний час.

Робітники та службовці підприємств, які продовжують у воєнний час виробничу діяльність у містах і небезпечних районах, після вивезення і розміщення в позаміській зоні, позмінно виїжджають у міста і небезпечні райони для роботи на своїх підприємствах. Після закінчення робочої зміни вони повертаються в позаміську зону на відпочинок.

Робітники і службовці підприємств, які не зупиняють у воєнний час роботу в містах і небезпечних районах, розміщуються в позаміській зоні з таким розрахунком, щоб час на перевезення їх до місця робот і назад не перевищував 4 години.

Евакуйоване населення (працівники) розміщується в позаміській зоні в громадських будівлях, у житлових будинках, які належать органам виконавчої влади, міністерствам, відомствам, житлово-будівельним кооперативам і громадянам на правах особистої власності, в опалюваних будинках дач.

Виконавчими комітетами районних і міських рад народних депутатів видаються ордера евакуйованим об'єктам на право заняття громадських будівель та приміщень у позаміський зоні згідно з додатком 4.4.6.

На все населення (працівників), які підлягають евакуації, складаються списки згідно з додатком 4.4.7 в трьох екземплярах:

перший залишається на об'єкті або житлово-експлуатаційній конторі;

другий направляється на ЗЕП при здійсненні евакуації;

третій направляється евакуаційній комісії.

Списки складаються по об'єктах та ЖЕК і уточнюються при одержанні розпорядження на проведення евакуації.

Не зайняті у виробництві члени сімей робітників та службовців заносяться до списку за місцем роботи останніх.

Евакуація населення (працівників) здійснюється комбінованим способом, який передбачає вивезення основної частини населення (працівників) з міст і небезпечних районів усіма видами транспорту в поєднанні з виведенням найбільш витривалої частини населення (працівників) пішки.

Транспортом вивозяться:

робітники і службовці підприємств, які в особливий період продовжують виробничу діяльність у містах і небезпечних районах;

населення, яке не може пересуватися пішки (вагітні жінки та жінки з дітьми до 10-ти років, хворі, жінки старші 60-ти років і чоловіки старші 65-ти років, інваліди).

Організація транспортного забезпечення покладається на органи управління залізничного, автомобільного, водного та авіаційного транспорту.

Органи управління транспортом забезпечують транспортними засобами виконання заходів цивільного захисту:

проведення розвідки зон (районів) надзвичайних ситуацій, маршрутів вивезення населення (працівників) у безпечні райони;

вивезення населення (працівників) з районів бойових дій, зон радіоактивного, хімічного забруднення, катастрофічного затоплення місцевості та стихійного лиха;

вивезення уражених, поранених з осередків (районів) ураження до лікувальних установ;

перевезення працюючих змін підприємств, що продовжують виробничу діяльність у містах;

перевезення спеціалізованих і невоєнізованих формувань сил цивільної оборони до осередків (районів) надзвичайних ситуацій;

перевезення матеріалів і устаткування для забезпечення проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у разі виникнення надзвичайних ситуацій.

Для здійснення евакуаційних заходів в особливий період залучаються усі види транспорту (автомобільний, залізничний, водний, авіаційний) незалежно від їх відомчої належності і не задіяного для забезпечення заходів з мобілізації та розгортання Збройних Сил України.

Для виконання завдань евакуаційних перевезень на базі автопідприємств створюються невоєнізовані автомобільні формування цивільної оборони:

автомобільні колони для перевезення населення (АКН);

автомобільні колони для перевезення вантажів (АКВ);

автомобільні колони для перевезення сільськогосподарських тварин (АКТ);

автомобільні санітарні колони (АСК).

Для вивезення населення (працівників) з міст може використовуватись автомобільний транспорт, який належить міським автопідприємствам і установам. При його нестачі за рішенням начальника цивільної оборони області залучається автотранспорт сільських районів.

Автомобільний транспорт сільських районів, а при необхідності частина міського транспорту, використовується в основному для вивезення населення (працівників) з приймальних евакуаційних пунктів і пунктів висадки до місць розміщення в позаміській зоні.

Для евакуації населення (працівників) залізничним транспортом формуються евакуаційні поїзди з пасажирських і вантажних вагонів зі збільшенням до гранично можливих норм кількості вагонів.

Водний транспорт залучається в першу чергу для вивезення робітників і службовців морських (річкових) підприємств та членів їх сімей, а також робітників і службовців інших підприємств та населення, яке проживає поблизу портів (причалів).

Легкові автомобілі, катери, моторні човни, що знаходяться в приватній власності, використовуються, як правило, для вивезення членів сім'ї власників цього транспорту за погодженням зі службою охорони громадського порядку та безпеки дорожнього руху.

Повітряний транспорт використовується для вивезення на далеку відстань оперативних груп, працівників науково дослідних інститутів і конструкторських бюро, діяльність яких переноситься в нові безпечні райони (місця), а також населення (працівників), яке евакуюється з важкодоступних районів (місць).

Перевезення працюючих змін підприємств, що продовжують виробничу діяльність у воєнний час у містах, планується і здійснюється з урахуванням змінного графіку роботи підприємств.

Вивезення матеріальних цінностей планується центральними, місцевими органами виконавчої влади транспортними засобами, які непридатні для перевезення людей, а також тими, які звільнюються по мірі завершення евакуації населення (працівників).

Кількість транспортних засобів для здійснення евакуаційних заходів визначається транспортними органами за заявками міністерств, відомств, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, об'єктів.

Для вирішення завдань, які можуть виникнути в ході здійснення евакуації, необхідно планувати резерв автотранспортних засобів і визначити порядок його використання.

Плани евакуації населення (працівників) повинні бути узгоджені з планами функціонування господарства держави в особливий період у частині використання природних ресурсів, матеріально-технічних засобів, транспортних засобів і комунікацій, розміщенням та забезпеченням життєдіяльності евакуйованого населення (працівників) у позаміській зоні.

Центральні органи виконавчої влади. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень забезпечують здійснення евакуації населення (працівників) з районів небезпечних для проживання га матеріальних цінностей, які мають важливе державне, господарське і культурне значення.